Управління самостійною пізнавальною діяльністю інтерна-педіатра за умов модульно-рейтингової системи оцінювання

У статті розглянуто складові елементи і механізми модульно-рейтингової системи оцінювання, а також фактори, які підвищують ефективність самостійної роботи інтерна-педіатра. Визначено способи вдосконалення функціонування модульно-рейтингової системи оцінювання в контексті забезпечення якості освіти.

Ключові слова: якість навчання, самостійна робота, кредитно-модульна система навчання, модульно-рейтингове оцінювання знань.

 

Актуальність дослідження. Постановка проблеми. Запроваджена в Україні кредитно-модульна система навчання в сучасних умовах є основною системою навчання у вищій школі. У межах навчальних комплексів для кваліфікаційних рівнів «Спеціаліст» і «Магістр» таке навчання зумовлює постійний розвиток та вдосконалення його структурних елементів для відповідності економічним, культурним та освітнім потребам держави і суспільства. Кредитно-модульна система повинна адекватно забезпечувати якість освіти, яка детермінується рівнем культури суспільства, потребами фундаментальності підготовки, володіння фахівцем відповідними професійними якостями і здатностями для виконання певних функціональних обов’язків. Вимоги до фахівця передбачають здатність працівника швидко, без додаткового навчання, переходити до виконання нових функцій, ефективно вирішувати нетрадиційні завдання, а також задовольняти особистісні культурні, освітні та творчі потреби. У цьому контексті модульно-рейтингова система оцінювання є один із найбільш дієвих інструментів управління навчальним процесом, за систематичного застосування якого ефективно стимулюється мотиваційна сферу інтерна, а відтак – і його самостійна пізнавальна діяльність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. За сучасних умов кредитно-модульна система стала основною системою навчання у вищій школі; вона поступово впроваджується як базова складова багатоступеневої підготовки фахівців [1; 5; 8; 11]. Дослідники питання кредитно-модульної системи навчання вважають, що з позиції держави оцінка якості освіти повинна проводитися на основі її відповідності загальному рівню культури суспільства, а також фундаментальності, базовості та універсальності підготовки спеціаліста [2]. З позиції працедавців – відображатися в належному рівні професійних знань та навичок, а також умінні вирішувати нестандартні завдання під час виконання функціональних обов’язків [7]. З точки зору майбутнього лікаря якість освіти оцінюється можливістю задоволення особистісних культурних, освітніх потреб та рівнем професійної підготовки, який гарантуватиме його конкурентоспроможність на ринку праці [13].

Мета статті – розгляд складових елементів та механізмів модульно-рейтингової системи оцінювання; встановлення факторів, які підсилюють ефективність самостійної роботи інтернів-педіатрів; визначення способів оптимізації функціонування модульно-рейтингової системи оцінювання в контексті забезпечення якості освіти.

Виклад основного матеріалу. Оцінка якості освіти має кілька факторів її формування, які в сучасному інтегрованому суспільстві зумовлені взаємозалежними інтересами, потребами та вимогами. Тому багатофакторні складові оцінки якості освіти повинні максимально враховуватися у складанні єдиних державних стандартів освіти та принципів організації навчального процесу.

Згідно Болонської декларації в сучасній Україні основним принципом організації навчального процесу є кредитно-модульна система навчання, яка передбачає поділ навчального матеріалу на модулі (кроки, розділи, курси) як функціонально завершені частини, а навчального часу – на кредити.

Характерними ознаками кредитно-модульної системи навчання є такі:

• наявність чіткого алгоритму навчальної роботи, побудованого відповідно до дидактичних цілей;
• поділ навчального матеріалу на модулі, що забезпечує засвоєння певного обсягу навчальної інформації;
• завершення кожного модуля контролюючим заходом.

Такий механізм допомагає аналізувати процес засвоєння знань та вносити відповідні корективи в нього, передбачає індивідуалізацію навчання. Нова система сприяє вдосконаленню методики проведення занять, визначенню найважливіших фрагментів для засвоєння теми, а також підвищенню рівня професійної підготовки викладача [7].

Кредитно-модульна система навчання повинна сприяти інтеграції всіх наявних дидактичних засобів, які необхідні для вирішення основних цілей освіти. Навчальний модуль повинен включати кілька провідних тем, поєднуючи різні види та форми навчання. Функціонування такої системи передбачає відповідне організаційно-методичне забезпечення до структурно логічно побудованої системи занять, правильний вибір тематики лекцій, оптимальну побудову планів семінарських занять, укладання питань для самостійного опрацювання, зразків завдань для поточного модульного контролю тощо. За таких умов викладач не лише передає знання, а є організатором вивчення певної дисципліни, консультантом та екзаменатором [1].

Кредитно-модульна система навчання функціонує лише за умов систематично організованої роботи, основи якої створює викладач, адже більшість інтернів-педіатрів на початкових етапах навчання (очна форма навчання в інтернатурі) не можуть ефективно спланувати свою пізнавальну діяльність. За оптимальної організації процесу зростає навчальна дисципліна інтерна, навчання стає постійним та систематичним, активізується робота з навчальною літературою, зростає рівень засвоєння знань, покращується самопідготовка та з’являється самоконтроль навчальної діяльності [8].

В умовах кредитно-модульної системи навчання кількість лекцій зменшується, але їх значення зростає, оскільки вони виконують спрямовуючу роль у пізнавальній діяльності інтерна. На лекціях інтерни-педіатри отримують мінімум теоретичних знань, які потрібно засвоїти та поглибити самостійно. Під час семінарських занять вони мають можливість продемонструвати свою самопідготовку у ході організованої викладачем дискусії щодо визначених попередньо тем, до яких готують тези як індивідуальні завдання. При цьому критеріями оцінювання є аргументованість виступів, участь у дискусії, уміння формулювати твердження, укладати висновки та відстоювати власну позицію.

Консультації мають розширити сферу творчої взаємодії викладача та інтерна, що в підсумку інтенсифікує навчальний процес. Під час таких навчальних занять інтерни індивідуально отримують пояснення певних теоретичних положень і можливостей їхнього практичного застосування. Широко впроваджуються індивідуальні завдання у формі підготовки рефератів чи іншого виду науково-дослідної роботи, у процесі роботи над якими інтерни-педіатри вчаться самостійно складати план роботи, працювати з науковою літературою, аналізувати і структурувати навчальну інформацію, залучати науковий апарат до написання текстів тощо [9]. На основі залучення студентів-інтернів до науково-дослідної роботи викладач створює сприятливі умови для інтенсифікації розумових операцій та самостійного орієнтування