Виховання навиків педалізації в процесі навчання гри на фортепіано

“Педаль – це самобутня і прекрасна

властивість інструменту є найсильнішим

засобом впливу в руках майстра”.

Г. Нейгауз “Про мистецтво

фортепіанної гри”. Ст. 183

 

Педаль – цінна, неповторна властивість фортепіано. Жодний інший інструмент не володіє специфічним багатством, подібно педальному звучанню. Педаль широко використовували всі композитори, починаючи з Бетховена. Фортепіанна література 19-20 століття мислилась композиторами з педаллю, тому виконавське мислення піаністів також не може існувати поза педаллю. Відчувати педаль у всій багатогранності її застосування так як і відчувати звук у всіх його градаціях – значить володіти вже оприділеною піаністичною майстерністю. Тонка різноманітна педалізація збагачує звукову палітру виконавця. Посилення звучання обертонів резонансом відкритих струн, збереження органного пункту пів педаллю, колористичні змішання гармоній у імпресіоністів “педальна вуаль”, “таяння” звуків при вібруючій педалі – все це засоби виразовості необхідні кожному піаністу.

Фортепіанна методика не може обійти питання педалізації. Дана проблема – одна з найбільш складних у фортепіанній педагогіці. Вона менш ніж інша педагогічна проблема піддається систематизації і методичній розробці власне тому, що вміння педалізувати – один із компонентів художнього мислення виконавця. В педалізації проявляється творча уява, глибина розуміння музики і почуття стилю, багатства звукової палітри і артистичність, яка відзначається в імпровізаційності педалізації, що залежить від акустики і особливостей даного інструменту. Тому навчання педалізації абсолютно невідділимо від звучання музики, від живого її виконання, включаючи перші навчальні вправи в педалізації. Навчити педалізації – значить перш за все навчити слухати, уловлювати відтінки звучання і вслуховуватись в них, виховувати смак до педальних забарвлень, до зміни звукового колориту.

Методика навчання педалізації зводиться до двох основних паралельних. але нерівнозначних по глибині і трудності розділів.

Оволодіння прийомами і навиками педалізації.

Виховання відношення до педалізації, як до творчого процесу.

Загальноприйняті позначення педалі – натиск правої педалі позначається знаком Ped. або Р, для знаття педалі використовується знак *. Найбільш точні – це графічні позначення педалі.

 

Навчання педалізації в ДМШ.

Роль слуху в роботі над педалізацією.

В музичній школі учень одержує основи музичної освіти. Закінчуючи школу, учень повинен вміти самостійно розібратись в нескладному творі – справитись з звуковими, технічними, педальними труднощами, виконати твір грамотно, виразово і створити оприділений художній образ. Вже з перших років навчання учень повинен усвідомлювати, що педаль є одним з необхідних засобів виразовості, що в кантиленних п'єсах потрібна інша педаль, ніж в танцювальних. В роботі над звуком педагог постійно звертається до музичного слуху, показуючи рух або добиваючись відчуття злиття пальців з клавіатурою так що при виконанні учень іде від емоції до звучання вже не думаючи про рух. Та ж направленість необхідна і в роботі над педалізацією: адресуватись до слуху, тільки попутно показуючи рух, викликаючи відчуття злиття ноги з педаллю, щоб учень не думав спеціально про педаль. Треба виховувати моментальну реакцію ноги на вимогу слуху: тут легато на великій відстані, там – органне звучання.

Накоплюється таке вміння в процесі пізнання кожного окремого прийому педалізації, окремого випадку знайденого художнього ефекту в п'єсі. Постійне вслуховування допоможе учневі відчути природну необхідність педального звучання, зміни педалізації в залежності від зміни звукового колориту. Дуже важливо є з дитячих років навчити учня слухати себе, навчити правильним прийомам педалізації, розвинути ініціативу в пошуках звукових забарвлень з допомогою педалі, постійно учня направляти, тобто спеціально займатись питанням педалізації поряд з основними завданнями розвитку техніки виконавства.

Перше застосування педалі.

Педальні вправи. Запізнюючи педаль.

Зміна педалі. Пряма педаль.

В роботі з початкуючим учнем важливо якнайшвидше захопити його багатством музичних образів. Звукові ефекти фортепіанних педалей, особливо правої, допомагає розвинути музичну фантазію учня.

На власному досвіді переконалась, що навчання педалізації можна починати з простих випадків вже на ранньому етапі. Перш за все показую як натискати педаль. Учень накриває ногою тільки “лапку”, головку педалі, плавно натискає педаль вниз і так само плавно відпускає її (ніби підошва приклеєна до педалі). Рух повинен бути безшумним. Пропоную учневі заграти повнозвучний акорд і послухати його до моменту затухання. Потім цей же акорд треба підхопити педаллю. Шляхом порівняння пояснюю учневі, що звук на педалі продовжується і після підйому клавіші і, що звук робиться кращий і густіший. Після цього переходжу до вправ з запізнюючою педаллю. Учень повинен навчитися зв'язувати окремі звуки за допомогою педалі. Ця вправа вимагає постійного звукового контролю. Необхідно вчасно “підхопити” новий звук педаллю, не дати йому “наслоїтися” на попередній. Цю вправу корисно пограти по звукам хроматичної гами.

Подібно до того, як використовуємо вправи для оволодіння навичками звковидобуття і побороння перших технічних труднощів, треба застосовувати вправи для вивчення педалізації.

Важливо, щоб учень сприймав ці вправи, як засіб для досягнення цілі, а не самоціль.

Вважаю, що починати слід з запізнюючої педалі. Після прямої педалі тяжче засвоюється запізнюючи педаль. Увагу учня важливо направити на слухання педального звучання, а не механізм руху. Привчаємо учня не просто видобувати звук, а звук красивий і потрібний: м'який, яскравий, густий, світлий, співучий так і в педалізації привчаємо учня не просто почути педальне забарвлення, а чисте педальне звучання, безшумний рух педального механізму,