Транзит іноземних вантажів через територію України

Українське автотранспортне підприємство, яке має у своєму розпорядженні певний парк сучасних машин, хоче зайнятися транзитом іноземних вантажів через територію України.

1.Чи має воно право цим займатися?

2.Чи обмежено законодавчо перелік країн, з території яких і на територію яких може здійснюватися транзит?

3.На якого суб’єкта господарської діяльності може бути покладено обов’язок щодо охорони вантажу та оформлення митних формальностей?

 

 

Питання правового регулювання транзиту вантажів через територію України визначаються Митним кодексом України вiд 11.07.2002 р. № 92-IV (редакцiя вiд 17.11.2010 р.), Законом України «Про транзит вантажів» вiд 20.10.1999 р. № 1172-XIV (редакцiя вiд 01.01.2011 р.), Постановою Кабінету Міністрів України вiд 06.05.1996 № 484 «Про затвердження переліку шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення цих товарів, та граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України», а також, в окремих випадках, міжнародними нормативними актами.

1. Питання про те, чи має автотранспортне підприємство право займатися транзитом вантажів через територію України визначено Законом України «Про транзит вантажів», а саме статтями 3 і 7. Відповідно до статті 3 свобода транзиту вантажів забезпечується шляхом:

–відсутності будь-якої дискримінації стосовно учасників транзиту, транзитного вантажу за ознакою його місця походження, відправлення, ввезення, вивезення чи призначення або у зв'язку з обставинами, що відносяться до права власності на цей вантаж або на транспортний засіб транзиту, місця реєстрації чи прапора останнього, а також при оподаткуванні операцій, пов'язаних з транзитом вантажів, за винятками адекватного реагування на дискримінаційні заходи стосовно України чи економічних санкцій міжнародних організацій, підтриманих Україною; 

–вільного вибору учасниками транзиту транзитних послуг, робіт (крім випадків, визначених законами та міжнародними договорами України), їх надавачів (виконавців), засобів транзиту, а також маршрутів транзиту; 

–відсутності необгрунтованих затримок і обмежень, у тому числі стосовно засобів транзиту, та звільнення від сплати будь-яких інших платежів, крім єдиного збору, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України.

Митний кодекс визначає, що перевізником може бути особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, яка в установленому законом порядку, з використанням належних їй або найманих нею транспортних засобів переміщує товари через митний кордон України або здійснює перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між митними органами на території України

Відповідно до статті 7 транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту. 

Договори (контракти) про надання (виконання) транзитних послуг (робіт) укладаються як між резидентами і нерезидентами, так і між самими резидентами і нерезидентами, які вільно обирають комплекс транзитних послуг (робіт), їх надавачів (виконавців), а також засоби транзиту залежно від умов перевезень.

Крім того, відповідно до статті 156 Митного кодексу України, ід час транзиту товарів на митній території України з дозволу та під контролем митного органу можуть здійснюватися окремі операції (перевантаження, вивантаження, навантаження, перепакування) транзитних товарів без зміни їхніх властивостей та товарного вигляду.

Отже, автотранспортне підприємство, за умови наявності необхідних засобів і дозволів, має право займатися транзитом іноземних товарів через територію України.

2. Перелік країн, з території яких і на територію яких може здійснюватися транзит через територію України, визначається статтею 157 Митного кодексу України «Маршрути транзитних перевезень», відповідно до якої митний транзит товарів через територію України здійснюється за маршрутами, які визначаються перевізниками на власний розсуд, виходячи з міркувань економічної доцільності за умови додержання вимог, що визначаються відповідно до вимог Митного кодексу. 

Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися обмеження щодо використання окремих шляхів та напрямків транзиту на території України, визначатися шляхи чи напрямки руху для певних видів транспорту чи товарів, що переміщуються транзитом через територію України, пункти пропуску для ввезення та вивезення окремих видів товарів.

З іншого боку, Постановою Кабінету Міністрів України вiд 06.05.1996 № 484 «Про затвердження переліку шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення цих товарів, та граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України» визначено пункти на митному кордоні України, через які здійснюється ввезення і вивезення підакцизних товарів.

Умовою задачі визначено, що підприємство збирається транзитувати товари автомобільними засобами, тому, відповідно до вказаної Постанови, для автомобільного сполучення країнами ввезення можуть бути лише ті, з якими в України є пункти митного пропуску, а саме:

–на кордоні з Республікою Польща: Ягодин, Рава-Руська, Шегині, Краковець;

–на кордоні із Словацькою Республікою: Ужгород;

–на кордоні з Угорською Республікою: Чоп;

–на кордоні з Румунією: Дякове, Порубне;

–на кордоні з Республікою Молдова: Мамалига, Росошани, Сокиряни, Могилів-Подільський, Платонове, Кучурган, Удобне, Старокозаче, Рені;

–на кордоні з Республікою Білорусь: Доманове, Городище, Майдан-Копищанський, Виступовичі, Вільча, Славутич, Нові Яриловичі;

–на кордоні з Російською Федерацією: Грем'яч, Сеньківка, Бачівськ, Кате-ринівка, Юнаківка, Велика Писарівка, Гоптівка, Плетенівка, Танюшівка, Просяне, Ізварине, Довжанський, Успенка, Новоазовськ, Красна Талівка.

3. Обов’язки щодо оформлення митних формальностей може бути покладено такого суб’єкта господарської діяльності, як митний брокер. Це передбачено статтею 26 Митного кодексу, яка встановлює. що у відносинах з митними органами інтереси підприємств та громадян можуть представляти митні брокери та інші особи на підставі відповідного договору, укладеного з підприємством, або нотаріально посвідченої довіреності (доручення), виданої громадянином.

Щодо охорони вантажу, то, відповідно до статті 163 Митного кодексу «Охорона і супроводження товарів митними органами», охорона і супроводження товарів митними органами здійснюються як при внутрішньому, так і при прохідному митному транзиті. 

Форми та методи охорони і супроводження товарів до митного органу призначення, а також умови і порядок їх застосування визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. 

За охорону і супроводження товарів митними органами справляється відповідна плата в розмірі, що не перевищує фактичних затрат митних органів.

Стаття 164 Митного кодексу передбачає перевезення товарів митним перевізником як захід гарантування їх доставки до митного органу призначення.