Аналіз хорової партитури: Дмитро Степанович Бортнянський - Хоровий концерт №11 "Воскликните Господеві"

 

Динаміка твору насичена. Весь твір виконується на f, окрім середньої частини, яка звучить на p – це класичне застосування динамічної палітри у духовному концерті: “Вся земля”. Останні три такти твору звучать на ff, щоб остаточно підкреслити яскравість і величність концерту. Кожне проведення теми має йти динамічними хвилями. Насичені динамічні фрази чергуються з більш прозорими.

Приклад: “Воскликните Господеві вся земля (насичено 11-12 т.)”, “пойте же имені Его, пойте (прозоро з 12-15 т.)”, далі знов насичено “дадіте славу...”.

У фрагментах, де використовуються поліфонічні проведення тем, кожна хорова партія має пропускати її проведення на перший план: “И услышан…” (з 112-115 т.). Це необхідно для рельєфного звучання теми.

Кожна частина має свою кульмінацію. І частина – 18-21 т., ІІ частина – 39-44 т., середня частина – 70-73 т. Кульмінація IІІ частини, як і всього твору, припадає на останні такти партитури “и услышан сотворите” (140-150 т.).

Цезури природно виставлені автором. Твір виконується на ланцюговому диханні, а паузи виставлені в кожній партії. Є загальні цезури: 21 т.   на акорді всього хору;   у 56 т. та 64 т., 73 т.; 80 т. – після першої долі – вступ жіночої групи;   у 90 т. Головна   в кінці хору. Фермати не перетримувати у часі, крім останньої.

Складаючи план художнього виконання, необхідно спочатку звернути увагу на значення темпу. На перший погляд темп твору – це його виконання, але насправді це є досить важливий фактор виконавської виразності.

Дикція – чітка вимова тексту. Чіткість дикції під час співу залежить від правильної вимови, тобто за допомогою артикуляційного апарату. Слід зауважити, що твір “Воскликните Господеві...” написаний церковно-слов’янською мовою, але виконується українською транслітерацією.

Приклад:

По-російськи:По-українськи

- “да поклонится Тебе”- “да поклонится Тобі”

- “В новомесячии Трубою”- “в новомісячії Трубою”

- “славу хвале его”- “славу хвалі Его”.

Крім цього, необхідно враховувати те, що у слов’янській мові немає букви “ё”, тому “да поет”. Буква “г” вимовляється без змін, тобто: “Его”, “Вашего”, а не “ево”, “вашево”. Шиплячі приголосні “ш”, “ж” потрібно вимовляти дуже коротко, вільно, без нажиму. Приклад: “Вишній”, “пойте же”, “Вашего”, “услышан”.

Так як твір переважно у швидкому темпі, то повинна бути чітка артикуляція приголосних. Тривалість звуку визначається голосною, яка тягнеться. Правило поєднання слів полягає у перенесенні приголосних з кінця слова на початок наступного. Приклади:

 ; ;

 ; .

Дві глухі приголосні підряд (“с”, “х”) слід співати роздільно.

У плані літературного тексту можуть виникнути проблеми в тих моментах, коли в тексті зустрічаються багатобуквенні склади, наприклад: “Воскликните Господеві...”, “Вся земля”, “Вострубіте...”, “да поклонітся”, “во благознаменитий”.

Приголосні вимовляємо чітко, коротко, тим самим наближаючись до голосних.

Працюючи над твором, диригент повинен збагнути задум композитора і відтворити характер музичних образів. За умови глибокого усвідомлення образного змісту твору диригент здатен створити природний темп та живу метричну пульсацію, і таке розуміння не приведе до пришвидшення або сповільнення.

Темпи, які виставив автор:

І частина: “Подвижно и величественно”.

ІІ частина (з 22 т.): “Медленно”.

Середня частина (з 57 т.): “Довольно скоро”.

З 80-90 т.:“Покойно”.

ІІІ частина (з 91 т. до кінця): “Оживлённо”.

Особливу увагу необхідно звернути на зміну метру:  , з яким змінюється і темп.

Жести, коли диригент проводить фрази Solo, повинні бути більш скупі, кистеві. Входити в темп зразу, без “розкачування”.

Протягом усього твору (особливо в тутійних фрагментах), диригентський жест має бути енергійним, чітким, твердим і лаконічним (виділяти І долю).

Циклічний концерт № 11 B dur “Воскликните Господеві” відноситься до першої групи концертів, і відрізняється урочисто-прославним, святковим колоритом. В концертах Бортнянського особливо відчутна опора на інтонації маршу, танцювальні ритмо-формули, традиції канту.

Чергування парних і непарних розмірів, акордової та поліфонічної  фактур нагадують багато в чому риси класичного інструментального сонатно-симфонічного циклу.

Хорові концерти Бортнянського належать до золотого фонду світової музичної класики. Його творчість сприймається як кульмінація і водночас як логічне завершення розвитку хорового концерту, на зміну якому вже в XIX ст. приходять інші жанри. Так, синтезуючи кращі досягнення західноєвропейської та вітчизняної музичних традицій, Бортнянський створив досконалі, глибоко оригінальні зразки класичного XVIII ст., які водночас є втіленням самобутнього характеру національного хорового мистецтва.

Засвоївши багатий досвід партесного концерту, осмисливши нові здобутки хорового мистецтва, в досконалих зразках М. Березовського, Бортнянський підняв хоровий жанр на недосяжну висоту.

Слід зазначити, що за емоційною силою та філософською глибиною хорові концерти Бортнянського посіли почесне місце поряд з композиціями Генделя, Баха, Моцарта.

У майстерності хорового письма серед сучасників Бортнянському не було рівних.

 

1. Асафьев Б. О хоровом искусстве.

2. Колесса М. Ф. Основи техніки диригування.

3. Рицарев М. Композитор Д. Бортнянський: Жизнь и творчество. – Л.: Музика, 1979 г.

4. Романовський И. В. Хоровой словарь.

5. Сенченко Л. І. Формування хорового мислення диригента.

6. Українська музична література від найдавніших часів до першої половини ХХ ст., 1-а ч. – Тернопіль: СПМ “АСТОН”, 2000 р.