ЗМІСТ
У сучасному мистецькому просторі різнопланова особистість і надзвичайно продуктивна творчість Олів’є Мессіана як невід’ємна частка виконавської практики концентрує на собі пильний погляд широкої дослідницької аудиторії. У зарубіжній музично-теоретичній спадщині простежуються три етапи вивчення його творчості. Перша хвиля наукового інтересу до особи композитора на рубежі 50-х – 60-х років ХХ століття пов'язана з обговоренням музичної естетики, композиційних принципів і основних стильових витоків творчості О. Мессіана (на той час вже автора ряду знакових творів, знаменитого педагога і одного з ідеологів сучасної композиції) і представлена публікаціями К. Ростана і А. Голеа, П. Марі. У 80-ті роки теоретичне осмислення творчості О. Мессіана співпадає з широкою інтервенцією його музики в сучасний виконавський репертуар і розвитком його композиційних принципів у нових техніках і стилях. Цей період ознаменований появою численних об'ємних монографій американських і європейських авторів (П. Гріффітса, К. Белл, Г. Халбрайха та ін.). У останні десятиліття в теоретичній конфігурації вивчення творчості композитора переважає інтерес до його композиційної техніки, релігійності світогляду, історичного контексту стилю.
У вітчизняному музикознавстві музична і теоретична творчість О. Мессіана стає об'єктом серйозних наукових інтересів і висвітлюється в публікаціях музичних періодичних видань і класичних роботах по історії французької музики з 60-х років ХХ століття. У 80-ті роки радянські музикознавці активно розробляють проблеми творчого стилю композитора в різних контекстних зв'язках і конструктивних аспектах його музичної мови (у 1987 році видані перші монографії В. Єкимовського та К. Мелік-Пашаєвої). Міцно увійшовши до репертуарного виконавського активу, музика О. Мессіана викликає в професійних колах справжній резонанс, наслідком якого стає видання спеціалізованих теоретичних досліджень і фрагментів перекладів публіцистики композитора. Найдетальніше розробляються питання мессіановських принципів ритму і гармонії, теорії ладу, композиції, фактуроутворення і оркестровки.
- Екимовский В. Оливье Мессиан: Жизнь и творчество. - М.: Музыка, 1987. - 301 с.
- Задерацкий В.В. Сонористическое претворение принципа остинантности в творчестве Оливье Мессиана // Проблемы музыкальной науки. - Вып. 6. - М., 1985. С. 283-317.
- Мелик-Пашаева К. Творчество О.Мессиана. - М.: Музыка, 1987. - 207 с.
- Мессиан О. Техника моего музыкального языка / Пер. с нем. и коммент. М. Чебуркиной. Науч. редакция Ю. Холопова. - М.: Греко-латинский кабинет Ю.А.Шичалина, 1995. - 127 c.
- Рынденко О. Мессиан о стиле О. Мессиана / О. Рынденко // Науковий вісник Національної музичної академії імені П. І. Чайковського: Музичний стиль: теорія, історія, сучасність : Зб. ст. – К., 2004. – Вип. 38. – С. 193-199/
- Холопов Ю.Н. О трех зарубежных системах гармонии // Музыка и современность. - Вып. 4. - М.: Музыка, 1966. - С. 136-151.
- Холопов Ю.Н. Симметричные лады в теоретических системах Яворского и Мессиана // Музыка и современность. - Вып. 7. - М.: Музыка, 1971. -C. 247-293.
- Цареградская Т.В. Время и ритм в творчестве Оливье Мессиана. - М.: Иностранная литература, 2002. - 376 с.