Механізми регуляції дихання

Актуальність теми дослідження. Дихання – одна з неодмінних умов нашого існування. Воно забезпечує газообмін між організмом і зовнішнім середовищем: під час вдиху в організм надходить кисень повітря, а під час видиху непотрібний організму вуглекислий газ виводиться назовні. Кисень необхідний клітинам тіла для окислення органічних речовин, одержаних з їжею У результаті окисних процесів вивільняється енергія, що ми витрачаємо у процесі життєдіяльності. Із зупинкою дихання припиняються усі життєві процеси.

Для оптимального функціонування системи дихання склався складний регуляторний механізм. Зовнішнє дихання і пов’язана зі змінами легеневих об’ємів дифузія газів у легенях регулюються за рахунок центральних механізмів, в основному, рефлекторних. Регуляція зовнішнього дихання – це регуляція об’єму вентиляції легень і просвіту бронхів. У свою чергу, об’єм вентиляції легень визначається: дихальним об’ємом, частотою дихання, тривалістю вдиху і ритмічністю дихання.
У регуляції дихання беруть участь, крім центрів довгастого мозку, багато інших відділів центральної нервової системи, у тому числі і кора великих півкуль головного мозку.
Великим півкулям головного мозку належить особлива роль у зв’язку з тим, що вони забезпечують усю гамму найтонших пристосувань дихання до потреб організму в зв’язку з безперервними змінами умов зовнішнього середовища і життєдіяльності організму.
На основі регуляції дихання широко застосовують різні режими регуляції рівня вентиляції легенів для підвищення фізичної працездатності та загальної витривалості, оскільки існує тісний узаємозв’язок між дихальною й серцево-судинною системами, який здійснюється на різних рівнях цих систем: від рецепторних полів до дихального та судиннорухового ядер довгастого мозку й коркових центрів рухового аналізатора.
Стан дослідження проблеми. Грунтовно і системно структура і функції дихальної системи людини досліджувалися як вітчизняними, так і зарубіжними вченими починаючи з середини ХХ ст. Зокрема, слді відзначити роботи        П.К. Анохіна [2], П. Д. Плахтій [17], В. І. Філімонова [24], І.С. Бреслава [23] та інших. Однак найбільшою системністю і комплексністю відзначаютьcя праці Дж. Уеста [23], С.Н. Вадзюк та Н.Є. Зятковської [6], С. А. Левицької [12] та інших.
Мета роботи – з’ясування механізмів газообміну та регуляції дихання людини.
Об’єкт дослідження – дихання людини як фізіологічний процес.
Предмет дослідження – особливості функціонування фізіологічних механізмів дихання людини.

Відповідно до об'єкта, предмета іметоди дослідження визначено наступні завдання:
– визначити етапи процесу дихання, механіку дихального акту;
– дослідити механізм вентиляції та перфузії легень;
– проаналізувати систему газообміну в легенях та переносу газів кров’ю;
– вивчити механізм роботи дихального і пневмотаксичного центрів;
– охарактеризувати процес рефлекторної саморегуляція дихання;
– окресилити роль хеморецепторів у регуляції дихання;
– проаналізувати взаємозв’язок регуляції зовнішнього дихання та інших функцій організму.
Методи дослідження. Для виконання поставлених завдань використано ряд загальнонаукових методів, зокрема, аналіз літературних і періодичних фахових джерел, синтез, узагальнення, порівняння.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків загальний об’єм роботи складає 38 сторінок.