Дефо (Defoe), Даніель, англійський письменник, побачив світ у 1660 році, у Кріплгейті

 

Він став основоположником європейського роману нового часу. Син купця-пуританина. Закінчив пуританську духовну академію. Служив у виноторговій справі і заснував власну фірму. Усе життя займався ризикованими комерційними операціями. Брав участь у повстанні Монмута, після його поразки ховався від влади. Співчутливо зустрів переворот 1688, що зробив буржуазію одним із правлячих класів Англії. Літ. діяльність Дефо почав у 1697, займався журналістикою. У роботі «Досвід про проекти» («An essay upon projects», 1697) він запропонував серію політичних, економічних і суспільних реформ. Особливе значення мали брошури Дефо, присвячені захисту громадянських свобод, віршована. сатира «Чистокровний англієць» («The true-born Englishman», 1701), спрямована проти аристократичних прихильників скинутої династії Стюартів, що виступали проти короля Вільяма III як «не англійця». У своїй сатирі Дефо захищав принцип особистої доблесті і шляхетності. Незабаром Дефо став впливовою політичною фігурою. У період посилення реакції після смерті Вільяма III Дефо анонімно опублікував памфлет у захист віротерпимості: «Найкоротший шлях розправи з диссентерами» («Shortest way with the dissenters», 1702), за что був засуджений до ганебного стовпа і тюремного ув’язнення. До моменту виконання вироку Дефо опублікував памфлет «Гімн ганебному стовпу» («A hymn to the pillory», 1703). Юрби лондонців вітали Дефо, коли він стояв біля ганебного стовпа. За звільнення з в’язниці Дефо, однак, заплатив тим, що став секретним агентом уряду. Умер Дефо на самоті, ховаючись від кредиторів.

 

 

Крім публіцистики, Дефо писав розповіді про злочинців, наприклад, книжки «Система магії», «Життя і діяння Джонатана Уайльда» («The life of Jonathan Wild», 1725), що послужила основою для сатиричного роману Г. Філдінга, і інші. Романи Дефо виросли з його діяльності журналіста. Усі вони позбавлені літературних прикрас, написані від першого обличчя живою розмовною мовою того часу, простою, точною і ясною. Роман Дефо «Записки кавалера» («Memoirs of a cavalier», 1720) присвячений подіям 30-літньої війни і громадянської війни в Англії. «Щоденник чумного року» («Journal of the plague year», 1722), де описується лондонська чума 1665, – зародок історичного роману. Його романи «Капітан Сингльтон» («Captain Singleton», 1720) і «Історія полковника Жака» («History of colonel Jack», 1722) належать до пригодницького жанру. У романі «Молль Флендерс» («Moll Flanders», 1722), високо оціненому М. Горьким, героїня зображена як жертва соціальних умов, що штовхнули її на проституцію і злодійство. 

 

 

Романи Дефо позбавлені розробленого сюжету і будуються навколо біографії героя, як перелік його успіхів і невдач. Шлях його персонажів одноманітний – через злочини до багатства, достатка і каяття, однак, до останнього герой приходить не раніш, ніж стає забезпеченим і вступає в число благопристойних буржуа. Духовне життя героїв Дефо небагате: вони тверезі, наполегливі, практичні, мають здоровий зміст. Ту частину біографії героя, що проходить у сфері життєвої практики, Дефо описує безпристрасно, оскільки не тільки дії героя, але і вся реальна буржуазна практика суперечать тим вимогам благочестя, які Дефо робить обов’язковими у своїх творах. Його герої не мають від природи злочинних нахилів, але прагнуть до самоствердження, яке можливе тільки через збагачення. Пірати, злодії, авантюристи і повії – усі вони виражають у найбільш чистому вигляді саму підоснову буржуазних відносин, при яких гроші, навіть добуті нечесними шляхами, стають основним мірилом цінності людини. Окремі епізоди романів Дефо послужили основою для «Олівера Твіста» Ч. Діккенса й ін. його творів про дітей.

Кращий витвір Дефо – роман «Робінзон Крузо» («Life and strange surprising adventures of Robinson Crusoe of York, mariner). Сюжет цього реалістич. роману, що зовні примикає до розповсюдженого в англ. літературі 18 в. авантюрно-пригодницького жанру, розпадається на дві частини. В одній – події, зв’язані із суспільством, буттям героя, перебуванням на батьківщині. Друга частина – відлюдницьке життя на острові. Серед цивілізованих людей Робінзон з’являється як людина, повна авантюрних прагнень, заповзятливий, що не боїться ризику. На острові він працьовитий, простий в своїх бажаннях і не страждає, а навіть щасливий на самоті. Після острова герой повертається до буржуазного способу життя, але яскравість перших двох частин роману вгасає. Робінзон – утілення буржуазного індивіда, що порвав усі старі «природні зв’язки», що виділився як особистість з колишніх форм людського колективу. Світогляд Дефо, згідно до якого виробництво споконвіку розвивалося в індивідуальних формах праці, одержав назву «робінзонади», а роман “Робінзон Крузо” виявився своєрідною енциклопедією соціально-економічних і моральних ідей буржуазної освіти. Пройнятий пафосом праці й оптимізмом, роман Дефо міцно ввійшов у світову літературу як одна з найпопулярніших книг не тільки для дорослих, але і для дітей; він перекладений на багато мов світу і викликав чимало наслідувань.

Закінчив життєвий шлях письменник 26 квітня 1731 року, похований у Мурфілдсі.