Предмет:
Тип роботи:
Реферат
К-сть сторінок:
23
Мова:
Українська
ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ І. КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
РОЗДІЛ ІІ. КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОГО РИМУ
2.1 Історія Риму
2.2 Культура Римської імперії в період найбільшої могутності
Висновок
Використана література
Вступ
Культура античної цивілізації має тисячолітню історію. Її значення для світової цивілізації важко переоцінити. Латинська мова, яка була носієм цієї культури, справила вплив на цілу групу мов, так званих романських. Ще два-три століття тому вона була мовою філософії, науки, медицини, юриспруденції, релігії і літератури багатьох європейських народів. Ще й сьогодні більшість наукових, медичних, юридичних термінів – латинського походження. Таке ж значення мають досягнення античної цивілізації в архітектурі, образотворчому мистецтві, в системі державного і приватного права, адміністративного управління та форм організації суспільного життя. Вивчення історії античної, і зокрема римської, культури дає змогу зрозуміти закономірності розвитку багатьох соціальних та культурних феноменів, робить можливим більш грунтовний підхід до вивчення й розуміння сьогоднішніх соціальних і культурних процесів. Події та герої римської культури та історії осмислюються у зв’язку з цим як культурні символи, що допомагають глибше розуміти сучасність.
Історію Римської держави традиційно поділяють на три великих періоди: ранній Рим, або царський період, Римська республіка та Римська імперія. Вони мають ще і внутрішнє членування. У періоді раннього Риму виділяють етруську епоху й суто царську, тим більше, що деякі римські царі були етрусками за походженням. Римська республіка знала три епохи: рання республіка (кінець 6 століття – 256 рік до нашої ери), епоха великих завоювань (256 – 130 роки до нашої ери), епоха громадянських воєн та кризи республіки (133 – 31 роки до нашої ери). В історії римської імперії вичленовуються дві епохи: рання імперія, або принципат (31 рік до нашої ери – 2 століття нашої ери), і пізня імперія (3 століття нашої ери – 476 рік).
Саме у зв’язку з історичними подіями тих часів слід розглядати культуру Римської держави, адже хід історії дає поштовх розвитку (чи занепаду) культури.
РОЗДІЛ І. КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ
Понад дві з половиною тисячі років тому в південній частині Балканського півострова, на островах Егейського моря, на західному узбережжі Малої Азії, по берегах Мармурового і Чорного морів, на узбережжі Південної Італії і в східній частині острова Сицилія виникла група рабовласницьких держав, відомих в історії як Стародавня Греція, або Еллада. У XII-VII ст. до н. е. у Стародавній Греції відбувся розклад первіснообщинного ладу і з'явилося патріархальне рабовласництво, яке у VIII-VI ст. до н. е. склало основу економічного і політичного життя суспільства. Розвинулося товарно-грошове господарство, яке зосередилось у рабовласницьких містах-державах (полісах). Найбільшими серед них виступали Афіни і Спарта, боротьба між якими за панування в Стародавній Греції була водночас боротьбою між демократією і аристократичною олігархією, що призвело до Пелопоннеської війни 431-404 рр. до н. е. Знесилені війною грецькі поліси в 338 р. до н. е. підпали під владу Македонії. У 146 р. до н. е. територія Греції була включена до складу Римської імперії.
Власне давньогрецька культура якісно визначилася лише до VIII ст. до н. е. Можна виділити такі періоди її розвитку:
Гомерівська Греція (XI -VIII ст. до н. е.) ;
Архаїчна Греція (VII – VI ст. до н. е.) ;
Класична Греція (V – перші три чверті IV ст. до н. е.) ;
Еллінізм (кінець IV ст. до н. е. – до І ст. н. е.).
З гомерівського періоду до нас дійшло мало пам'яток, через те, що основними будівельними матеріалами слугували дерево і невипалена цегла. Монументальна скульптура також була дерев'яною. Найбільш яскравими пам'ятками цього періоду є вази, розписані геометричним орнаментом, а також теракотові і бронзові статуетки.
Літературна творчість у Греції здавна існувала в усній формі, що підготувало появу перших літературних творів, видатних пам'яток світового епосу – «Іліади» й «Одіссеї» (IX-VIII ст. до н. е.), в яких великий Гомер розповідає про події Троянської війни.
В архаїчний період у результаті розпаду родової общини відбувається формування античного полісу – міста-держави: Афіни, Спарта, Корінф, Аргос, Фіви. В літературі того часу поширені міфи про богів, героїв, наприклад про подвиги Геракла, а також розвивається лірична поезія Архіло-ха, Солона, Алкея, Сафо. Важливим фактором культурного розвитку Греції вважаються ігри, які відбувалися на честь деяких богів. Найбільшими були Олімпійські ігри – спортивні змагання на честь верховного бога Зевса, що відбувалися, починаючи з 776 р. до н. е. один раз у чотири роки; Тіфійські – спортивні і музичні на честь Аполлона (бога поезії), Істмійські на честь Посейдона (бога морів).
Періодом розквіту давньогрецької культури є класичний період, який характеризується розвитком філософської думки (Демокріт, Сократ). У літературі цього періоду основними жанрами стали трагедія і комедія. Знаменитими авторами трагедії були Есхіл (525-456 рр. до н. е.) та Софокл (497- 406 рр. до н. е.). Визнаним комедіографом був Арістофан (бл. 445- бл. 385 рр. до н. е.). Розвиток літератури пов'язаний з зародженням театрального мистецтва. В літературі й поезії «пізнього еллінізму» з'являються нові імена – Каллімах (приблизно 310 – 240 рр. до н. е.)