Електричний скат. Химероподібні

 

Тип Хордові, підтип Черепні, Надклас Сумепороті, Підклас Пластинчасто-зяброві, Надклас Скати (Batomopha), ряд Гнюсоподібні, або електричні скати (Torpediniformes), ряд Химеро подібні (Chimaeriformes).

Підряд скатів має 5 рядів, 16 родин, 50 родів, 340 видів.

Представники цього ряду мають загалом кругле тіло, більш товсте і м’ясисте, ніж у інших скатів. Вузька хвостова частина різко виділена від тулуба. Ці скати відрізняються від інших акуло подібних риб електричними органами, розміщеними по боках тіла між головною і грудними плавцями. Маса електричних органів біля однієї шостої частини тіла. Ці органи добре можна помітити при огляді ската внизу, бо з спинної сторони вони помітні гірше у зв’язку з темною пігментацією шкіри.

Кожний орган складається багатьма вертикальними стовпцями, що розміщені діагональними рядками, подібно, бджільним сотам. Такий стовпчик складається із 350-400 окремих дисків.

Всі електричні скати ведуть малорухливий спосіб життя на дні.

Один електричний розряд триває всього 0, 03 секунд, але переважно скати роблять цілу серію їх від 12 до 100 і більше підряд. У продовженні такої серії сила постійно зменшується і в кінці кінців генерація току зникає (іншим словом “батарея сідає”).

Ряд електричних скатів має 3 родини і 30 видів.

До гнюсових скатів відносяться 7 родів і біля 30 видів. Особливо поширені види роду Гнюси (Torpedo). Один із видів цього роду – електричний скат звичайний (Torpedo marmorata). Він поширений у Берегах Східної частини Атлантичного океану і Середземному морі. Гнюси живуть у берегах тропічного, субтропічного і помірно теплих водах всіх океанів і зустрічаються від берегових мілких вод до глибини 500 м.

Найбільш великі види досягають довжини 1, 8м і маси 90 кг.

Ці малорухливі, погано плаваючі скати переважно лежать на дні, частково зариваються в пісок.

Вони живляться безхребетними (ракоподібними, молюсками, червами), і рибою (молюсками, вугор, камбала, акула). Іноді скати захоплюють здобич своїми грудними плавцями і убивають її розрядом току. Ці скати можуть наносити сильні електричні розряди людям, які наступили на них у воді чи взяли у руки.

Розмножуються шляхом яйце живородіння, причому виношування ембріону триває протягом року. В час ембріонального розвитку на ранніх стадіях зародок має вільні грудні плавці, які не зрослись з тулубом. Деякі скати живуть у великих водах. Найбільший глибоководний скат – електричний скат Морсби (Benthobatic moresbyi), – живуть на глибині 750-1000 м.

 

Представники цього роду характеризуються валькуватим тілом, трохи зжатим з боків, які зменшуються до хвоста. Із двох спинних плавців перший розміщений над грудним плавцем, який високий озброєний з переді сильним шипом, як шип, так і сам плавець може складуватись. Другий спинний плавець дуже довгий, протягується назад аж до початку хвостового плавця. Рот маленький, нижній з трьохлопастної верхньої губи.

5 пар зябер них дуг і 4 зяброві щілини, які прикриті шкірною складкою.

Химероподібні – переважно глибоководні морські придонні риби.

Живляться рибами і безхребетними.

Вони стайні риби, по крайній мірі мілководні види.

Запліднення внутрішнє, здійснюється за допомогою птеригоподіїв.

В кожному яєчнику, самки міститься до 100 яєць, але одночасно зріють і відкладають лише 2 великих яйця, кожне із них знаходиться у великій роговій капсулі довжиною 12-14 см. Капсули відкладають на грунт, чи прикріплюють до каменів і водоростей.

9-12 місяців триває інкубація зародка, у якого з кожної сторони розривається по пучку довгі зяброві нитки. Через ці зябра проходить всмоктування жовтка, більша частина якого знаходиться в жовтому мішку.

До моменту виходу зародка із капсули зовнішні зябра зникають, і вони всім своїм образом подібні на батьків.

 

 

Ця родина характеризується тупим рилом, двороздільні чи трьох роздільні птеригоподіями у самців і іншими ознаками. У деяких видів в основі спинного типу є ядовита залоза. Родина включає 21-22 виду, розрізняється по двом родам: у роду Chimaera анальний плавець залежить від хвостового плавця, а у роду Hydrolagus ці плавці повністю злиті.

Рід Химери (Chimaera) включає 6 видів. З них найбільше відома європейська химера (Chimaera monstosa), яка живе у Східній Атлантиці від Ісландії і Норвегії до Середземного моря і біля берегів Південної Африки. Досягає довжини 1, 5 м.

Спина пофарбована в червоно-бурі кольори, сріблясті боки по яких є жовто-бурі плями, а по краю хвостового і спинного плавця проходить чорноватокорепнева кайма.

На Півночі найбільш популярні види живуть на глибинах 200-500 м, а на півдні на глибинах 350-700 м.

Взимку вони підходять до берегів, в норвезьких “Фиордах” ловиться в цей період на глибині 90-180 м. Переважно попадають по однинні особи, але весною нерідко можна виловити по декілька десятків екземплярів. Яйця відкладують цілий рік, виключно осінні місяці. Яйцева капсула веретеноподібна, довжина 15-18 см, з характерно сильно витягнутим і тонким переднім кінцем.

В продукти харчування химеру не використовують.

Жир з печінки з давна славиться своїми цілющими властивостями, особливо при лікуванні ран.

 

 

1. Жизнь животных (рыбы), том 4 часть 1, Зенкевич Л. А., Кузякин Л. П., Гладков Н. А., Михеев Л. П., Наумов С. П., Правдин Ф. П., Расс Т. С. ; Москва 1971, «Просвещение», ст. 61-66.