ПЛАН
- Музично-ретроспективний аналіз різноманіття стилів україн-ської музики кінця ХХ ст.
- Полістилізм художньо-світоглядних традицій у творчості україн-ських композиторів 80-90-х років ХХ ст.
Українське музичне мистецтво кінця ХХ століття – явище складне і неодноз-начне – як за стильовими ознаками, так і в плані концептуального наповнення.
Причини стійкого вияву стильового плюралізму в музиці ХХ століття невіддільні від суспільних процесів і загальновідомі: глобальні соціальні потрясіння, світові війни та революції, перебудова суспільної свідомості у зв’язку з видатними відкриттями в галузі науки і техніки, створення гігантських засобів руйнування, здатних за кілька хвилин знищити життя на планеті. Мабуть, немає в історії такого століття, де б кризи вибухали кожні 15-20 років. Тому ХХ століття вже встигли охрестити «епохою криз».
Наприкінці цього суперечливого століття кризовість усіх сфер людського буття значно поглиблюється, домінантними рисами сучасного суспільства стають прискорення темпу життя і неоднолінійність перебігу часу, а також надзвичайне розширення інформаційного простору, пов'язане з розвитком засобів масової інформації та електронної комунікації.
Постіндустріальна доба з її гіперінтенсивним простором комунікації, розгалуженістю суспільства, трансформаційними процесами в усіх сферах людської життєдіяльності продукує мистецтво, у якому панує розмаїття стилів, суміш жанрів та форм, векторність і плюралізм творчих пошуків митців. Зміс-товне розмаїття української сучасної музики, що відбиває багатомірність світо-відчуття сучасної людини, відповідає естетичним засадам постмодернізму – домінуючого типу світогляду в мистецтві кінця ХХ – початку ХХІ століття.
Варіативність погляду на світ, відсутність єдиної світоглядної картини, плюралізм стильових і техніко-стилістичних знахідок сьогодні визначають художню свідомість українських митців, даючи безліч оригінальних композиторських інтерпретацій. Роблячи акцент на художньому досвіді попередніх поколінь і постійно поринаючи за ідеями в минуле, митці оперують уже знайомим матеріалом, сміливо поєднують в горизонтальній площині елементи стильових систем різних музичних епох.
- Історія української музики у шести томах. – Т. 5: 1941 – 1958 рр. / М. В. Бєляєва, Т. П. Булат, М. М. Гордійчук, М. П. Загайкевич та ін. – К.: Наукова думка, 2004. – 504 с.
- Калениченко А.П. Напрями, стилі, течії та естетичні ситуації в українській музиці / А. П. Калениченко // Українське мистецтвознавство. – К.: ІМФЕ, 2009. – Вип. 9. – С. 106-112.
- Кияновська Л. В лабіринтах стильової гри // М. Скорик: творчий портрет композитора в дзеркалі епохи. – Львів: Сполом, 1998. – С. 153-164.
- Кушнірук О.П. Проблема стильової структуризації української музики ХХ сторіччя / О.П. Кушнірук // Українське мистецтвознавство. – К.: ІМФЕ, 2004. – Вип. 5. – С. 62-65.
- Сюта Б.О. Музична творчість 1970–1990-х років: параметри художньої цілісності / Б.О. Сюта. – К.: Грамота, 2006. – 256 с.