Облік розрахунків з покупцями та замовниками

 

Вступ

1.1 Суть та види дебіторської заборгованості

1.2 Нормативно-правове забезпечення обліку розрахунків з покупцями та замовниками

2.1 Документальне оформлення обліку розрахунків з покупцями та замовниками

2.2 Створення та облік резерву сумнівних боргів

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

В умовах ринкової економіки у своїй виробничо-фінансової діяльності підприємства щоденно здійснюють великий обсяг комерційних операцій. Так чи інакше, вони пов'язані з контрагентських розрахунками – з одного боку, підприємство виступає покупцем сировини, матеріалів та необхідних послуг для забезпечення своєї діяльності, а з іншого – підприємство саме є продавцем, реалізуючи на конкурентному ринку продукцію, товари та послуги іншим споживачам.

Ідеальна модель розрахунків передбачає, що, отримавши гроші від своїх покупців, підприємство направляє частину з них на оплату придбаної сировини і матеріалів. Насправді, в сучасних ринкових умовах правила диктують покупці і замовники, яким вигідно спочатку отримати товар або прийняти роботу, а тільки потім розплатитися. Для того щоб утримати свої позиції на ринку, постачальники та підрядники слідують бажанням клієнтів і все частіше використовують комерційне кредитування, надають відстрочки платежів і т. д. Якщо факт поставки товару (робіт, послуг) не збігається у часі з отриманням за них грошових коштів, у постачальника (підрядника) виникає дебіторська заборгованість.

Кругообіг оборотного капіталу підприємства безпосередньо пов'язаний з основними господарськими операціями:

купівлі призводять до збільшення запасів сировини, матеріалів, товарів і кредиторської заборгованості;

виробництво веде до зростання дебіторської заборгованості і грошових коштів в касі і на розрахунковому рахунку.

Всі ці операції багато разів повторюються, супроводжуються грошовими надходженнями і грошовими платежами.

Таким чином, рух грошових коштів охоплює період між сплатою грошей за сировину, матеріали і надходженням грошей від продажу готової продукції. На його тривалість впливають: період кредитування підприємства постачальниками, період кредитування підприємством покупців, період перебування сировини та матеріалів у запасах, період виробництва і зберігання готової продукції на складі.

Враховуючи вищесказане, можна попередньо констатувати, що бухгалтерський облік розрахунків з покупцями і замовниками є одним з найбільш складних ділянок облікової роботи підприємства в силу:

частої повторюваності даних операцій;

великої різноманітності форм розрахунків;

великої кількості контрагентів підприємства.

Відповідно до цього метою даної роботи є дослідження особливостей бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і замовниками на прикладі ТзОВ «Компанія Укрінтек».

Завдання роботи обумовлені її метою і можуть бути сформульовані наступним чином:

розглянути загальнотеоретичну сутність і порядок нормативного регулювання бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями та замовниками;

проаналізувати порядок бухгалтерського обліку ситуацій, що виникають при розрахунках з покупцями і замовниками

дати загальну характеристику ТзОВ «Компанія Укрінтек», визначити основні фінансові результати діяльності

 

 

 

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансових звітах вивчає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Норми цього П (С) БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності (крім бюджетних установ). Згідно з П (С) БО 10 дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.

За терміном погашення розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.

Поточна дебіторська заборгованість (короткострокова) – це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу. Таким чином, якщо заборгованість, що виникла, не пов'язана з операційним циклом, але передбачається, що вона буде погашена в термін менше 12 місяців, то така заборгованість визнається поточною.

У П (С) БО 2 «Баланс» дається визначення операційного циклу – це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

У балансі поточна дебіторська заборгованість поділяється на заборгованість покупців і замовників та іншу поточну дебіторську заборгованість.

Поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг і оцінюється за первісною вартістю. У випадку відстрочення платежу з виникненням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів, що підлягають отриманню за товари, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (відсотками) в період її нарахування.

Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

До довгострокової дебіторської заборгованості відносять:

заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;

надання позик іншим підприємствам;

надання позик фізичним особам;

заборгованість, що виникає при надзвичайних подіях –