Облік та оцінка основних виробничих фондів

 

Основні фонди — це сукупність матеріально-речових цінностей, які використовуються як засоби праці у виробничій (господарчій) діяльності на протязі періоду, який перевищує 365 днів з моменту введення, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним і моральним зносом.

До них належать: будівлі, споруди, передатні пристрої, робочі та силові машини, обладнання, вимірювальні та регулюючи прилади та пристрої, транспортні засоби, інструменти, виробничий та господарчий інвентар, продуктивна худоба та ін.

Характерні особливості основних фондів.

1.Використовуються в натуральному вигляді тривалий час (не менш 1 року), обслуговують багаторазово виробничі цикли. Для порівняння: такі матеріальні цінності як сировина, технологічне пальне, витрачаються повністю в процесі виробництва та повертаються в іншому натуральному вигляді — як готова продукція.

2.Основні фонди піддані зносу, який виражаються в поступовій утраті експлуатаційних якостей (фізичний знос) та втраті доцільності їх використання у зв'язку з появою нових, більш якісних основних фондів (моральний знос).

3.Особливий характер кругообігу та відшкодування вартості через механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства та собівартість продукції (робіт, послуг). Вартість основних фондів переноситься конкретною працею на вартість готової продукції (робіт, послуг) частками по мірі зносу.

4.Основні фонди виконують особливе призначення, а саме: забезпечують необхідні матеріальні умови для господарчої діяльності, виконують роль засобів праці (станки, механізми), забезпечують схоронність сировини, матеріалів та інших цінностей, які використовуються у виробництві, а в торгівлі — забезпечують схоронність товарних запасів (продовольчих і непродовольчих товарів), забезпечують безпечність трудової діяльності.

5.За законодавством України до основних фондів відносяться матеріальні цінності вартістю за одиницю більше 500 грн. І як уже відзначалось, терміном служби більш 1 року. В економіці підприємства широко використовуються

близькі за економічною сутністю такі поняття, як виробнича потужність, матеріально-технічна база та майно підприємства. Ці поняття не можна змішувати або заміняти показником основних фондів. 

 

 

Облік основних виробничих фондів підприємства ведеться в натуральному та вартісному вираженні.

Облік основних фондів у вартісному вираженні називається оцінкою.

Облік основних фондів у натуральному вираженні потрібний для визначення технічного складу основних фондів. Він проводиться за даними технічних паспортів, які має кожна одиниця фондів, у цих паспортах наводиться розгорнута технічна характеристика кожного об'єкта:

дата виготовлення;

кількість ремонтів та модернізацій;

проведена реконструкція;

встановлений ступінь зносу;

технічна продуктивність та ін.

Такий облік дає змогу визначити кількісний склад основних фондів за марками та видами, але він не дає можливості повністю оцінити наявність фондів підприємства, особливо коли їх багато за кількістю та видами. Неможливо поєднати в натуральному вираженні кількість наявних будинків і ліній електропередач. Розрахувати можна лише кількість фондів одного виду або однієї марки. У свою чергу, це так само пов'язане з певними труднощами. Для того щоб їх уникнути, застосовують оцінку основних виробничих фондів.

Оцінка основних фондів підприємства — це грошове вираження їх вартості. Така оцінка необхідна для того, щоб правильно визначити загальний обсяг основних фондів, їх динаміку і структуру, розрахувати економічні показники господарської діяльності підприємства за певний період. У цьому зв'язку оцінка проводиться з метою загального обліку фондів, встановлення ступеня зносу, планування витрат на оновлення, модернізацію та ремонт основних фондів.

З огляду на тривале функціонування та поступове спрацювання засобів праці, постійну зміну умов їх відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів.

 

 

Залежно від моменту проведення оцінки засоби виробництва оцінюються за первісною та відновною вартістю.

З урахуванням стану основні фонди оцінюються за повною та залишковою вартістю.

1)Первісна вартість основних фондів — це їх фактична вартість на момент уведення в дію або купівлі. Вона складається з прейскурантної ціни придбання засобів праці, витрат на доставку їх до місця використання, монтаж та інших передбачених для введення фондів в експлуатацію витрат, тобто

  

де Сприд — ціна придбання устаткування;

Сдост — транспортні витрати на доставку устаткування;

Смонт — витрати на монтаж фондів;

Сін — інші витрати, пов'язані з уведенням в дію засобів праці.

Зокрема, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його спорудження.

У процесі експлуатації ціни на засоби праці можуть змінюватись, але первісна їх вартість завжди буде сталою.

Цінові зміни та інфляційні процеси враховуються за допомогою відновної вартості.

2)Відновна вартість — це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними діючими цінами. Оцінка основних виробничих фондів за відновною вартістю дає змогу порівняти вартість основних фондів, уведених в експлуатацію в різні роки:

 

де і — індекс зростання (зменшення) ціни (показник індексації основних фондів).

Показник індексації основних фондів розраховується на основі індексу інфляції року. Якщо індекс інфляції року менший від 110%, то індексація основних фондів в Україні не проводиться. Але індексацію необхідно проводити як при інфляційних процесах, так і при деінфляційних. Це положення є актуальним з кількох причин, серед яких найсуттєвішими є зміни ефективності виробництва, а