Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
54
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
Вступ
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ
1.1 Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»
1.2 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку
2. ВИРОБНИЧО-ФІНАНСОВА ХАРАКТЕРИСТИКА (ТОВ “Дубовицьке”).
2. 2. Аналіз майна підприємства.
3. ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ
3.1 Організація бухгалтерської служби
3.2 Документування господарських операцій. Графік документообігу.
3.3 Форми бухгалтерського обліку
3.4 План рахунків бухгалтерського обліку
3.5 Організація зберігання документів
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
 
Вступ
 
Бухгалтерський облік – це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється у рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти, наприклад, фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.
З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств – конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у рамках галузі, регіону, всієї економічної системи країни.
Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні – зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку – це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і відображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку.
Якщо стандартизація здійснюється у межах однієї країни, то мова йде про створення національних облікових стандартів.
Відмінності економічного розвитку та рівня організації виробництва, особливості проблем, що вирішувались на мікро- та макрорівні кожної окремо взятої країни, зумовили суттєві відмінності у критеріях визнання та методах оцінки конкретних об'єктів бухгалтерського обліку при підготовці фінансових звітів за національним обліковим законодавством та стандартами. Однак інтенсивна економічна інтеграція, що розпочалась відразу після закінчення другої світової війни, призвела до необхідності стандартизації бухгалтерського обліку уже на міжнародному рівні. Утворення спільних підприємств і транснаціональних корпорацій, експорт капіталів, утворення та розвиток міжнародних фондових ринків – всі ці процеси вимагали відповідного стандартизованого інформаційного забезпечення.
Поступово почала прилучається до цього процесу і Україна, головним напрямком розвитку якої на сьогодні є створення економіки відкритого типу, тобто відкритої для співпраці із зарубіжними партнерами, взаємного інвестування та кредитування з боку зарубіжних та міжнародних фінансових організацій. Економічні реформи в нашій країні закономірно призвели до необхідності реформування бухгалтерського обліку на засадах міжнародної гармонізації та стандартизації. З цією метою 28 жовтня 1998 року було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України №1706, якою затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. Для координації зусиль по реалізації цієї Програми при Міністерстві фінансів України створено Методологічну Раду з питань бухгалтерського обліку. За сприяння та активної підтримки Агенції США з міжнародного розвитку (USAID) Федерацією професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ) було розроблено ряд проектів національних стандартів бухгалтерського обліку, що відповідають МСБО. У подальшому ці стандарти лягли в основу при підготовці та затвердженні Міністерством фінансів України Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які є ключовими для складання фінансової звітності відкритими акціонерними товариствами та іншими учасниками фондового ринку уже за 1999 рік згідно із спеціальним рішенням ДКЦПФРУ. Фінансова звітність за МСБО запроваджена з 1 січня 1998 року у банківській системі України.
Майже одночасно розпочалася широка освітня робота по підготовці та перепідготовці викладачів, бухгалтерів, менеджерів та аудиторів з метою вивчення та практичного застосування МСБО та національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, в якій активну участь бере ФПБАУ.
 
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ
 
1.1 Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»
 
16. 07. 1999 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Цей Закон, зокрема, закріпив використання при реформуванні бухгалтерського обліку в нашій державі міжнародних стандартів фінансової звітності.
Впровадження національних стандартів, орієнтованих на міжнародні стандарти фінансової звітності, не передбачає демонтаж існуючої системи бухгалтерського обліку, оскільки ця система в методологічному аспекті себе виправдала, містить у собі позитивні форми та методи ведення обліку.
Приєднання України до міжнародної системи бухгалтерського обліку не є і не повинно бути самоціллю. Проте світовий досвід засвідчує, що принципи, затверджені у міжнародних стандартах, з одного боку, найбільшою мірою відповідають інтересам потенційних користувачів, аз іншого-дають змогу уніфікувати фінансову звітність і зробити її зручною у користуванні. Наведемо принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які визначені в Законі:
1. Обачності застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які мають запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
2. Повнота – всі господарські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та можливі наслідки операцій підприємства, яка здатна вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
3. Автономності – активи та зобов'язання підприємства повинні бути відокремлені від активів та зобов'язань інших підприємств та власників цього підприємства;
4. Сталості – постійне застосування підприємством обраних методів бухгалтерського обліку із року в рік. Зміна методів обліку повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
5. Безперервності – оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме в неосяжному майбутньому;
6. Нарахування та відповідності доходів та витрат для визначення результату звітного періоду потрібно зіставити доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображуються в обліку та звітності у момент їх виникнення, а не в момент оплати грішми;
7. Превалювання сутності над формою – фінансові операції та інші події обліковуються та розкриваються відповідно до їхньої сутності та економічної діяльності, а не лише згідно з їхньою формою;
8. Історичної собівартості – пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи із витрат на її виробництво і придбання;
9. Єдиного грошового вимірника – вимірювання і узагальнення всіх операцій у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності здійснюється у валюті України;
10. Періодичності – можливість розподілу діяльності підприємств на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
Із 10-ти принципів, визначених Законом, два є 30всім новими, а саме: принцип обачності і принцип превалювання сутності над формою.
Перший принцип передбачає, що при віднесенні тих або інших сум на доходи або витрати, необхідно використовувати методику, що забезпечує не завищення доходів і активів, з одного боку, і не заниження зобов'язань і витрат – з іншого.
Другий принцип -принцип превалювання сутності над формою, у свою чергу змінює всю існуючу технологію бухгалтерського обліку. Цей принцип 30бов'язує відображати в обліку будь-яку господарську операцію не за формальними ознаками, а залежно від її економічного і змістового навантаження. Так, придбання векселя залежно від ситуації може бути відображено і як фінансове вкладення, і як придбання цінних паперів, і як кредитна операція, і як операція розрахункова.
Згідно із Законом методологічне керівництво процесом реформування бухгалтерського обліку має здійснювати Міністерство фінансів України, яке затверджує Положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші документи, що стосуються ведення і складання фінансової звітності.
Закон надає право підприємству самостійно:
- визначати облікову політику підприємства;
- обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим
Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;
- розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначати права окремих працівників на підписання бухгалтерських документів;
- затверджувати правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і реєстрів аналітичного обліку;
- виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням показників їхньої бухгалтерської звітності до фінансової звітності підприємства.
Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, які мають відношення до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтерії щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Законом передбачено, що головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі – бухгалтер) :
- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені терміни фінансової звітності;
- органі30вує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
- бере участь в оформленні матеріалів щодо нестачі та відшкодування втрат від нестач, крадіжки і псування активів підприємства;
- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах підприємства.
Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.
У Законі приділено велику увагу оформленню первинних облікових документів і реєстрів бухгалтерського обліку. Підкреслюється, що:
1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні включати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми) ;
- дату і місце його складання:
- назву підприємства, від імені якого складається документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і за правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.
3. Інформація, що міститься у прийнятих в обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку у формі подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображуються також у валюті розрахунків платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.
4. Реєстри бухгалтерського обліку повинні мати назву у них зазначаються період реєстрації господарських операцій, прізвища та підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
5. Господарські операції повинні бути відображені в облікових реєстрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
6. У разі складання та зберігання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їхні копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їхніх повноважень, передбачених законодавством.
7. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і реєстрах бухгалтерського обліку та забезпечує їхнє належне зберігання протягом установленого терміну.
8. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і реєстрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
9. Первинні документи та реєстри бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законодавством. Повноважна посадова особа підприємства має право в присутності представників органів, які здійснюють таке вилучення, зняти копії документів, що вилучаються. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються, у порядку, встановленому законодавством.
Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їхня наявність, стан і оцінка.
Об'єкти та періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівництвом) підприємства.
На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність, яку підписують керівник та головний бухгалтер підприємства. Фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу діяльності підприємства та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього звітного дня кварталу (року).
Окрім того, Законом передбачено створення Методологічної ради з представників урядових організацій, професіоналів-практиків і вчених-економістів. Ця рада функціонує на громадських засадах як науково-консультаційний орган при Мінфіні України. Нею розробляються проекти національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Зміст національних стандартів та методика їх застосування розглядатиметься в наступних розділах підручника.
 
1.2 Положення (стандарти) бухгалтерського обліку
 
Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку – нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам, Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».
 
Перелік національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності
Номер стандартуНазваНормативний документ
НП (С) БО 1“Загальні вимоги до фінансової звітності”Наказ Мінфіну від 07. 02. 2013 р. № 73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1»
НП (С) БО 2“Консолідована Фінансова звітність”Наказ Мінфіну від 27. 06. 2013 р. № 628 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2»
П (С) БО 6“Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”Наказ Мінфіну від 28. 05. 99 р. № 137 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 7“Основні Засоби”Наказ Мінфіну від 27. 04. 2000 р. № 92 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 8“Нематеріальні Активи”Наказ Мінфіну від 18. 10. 99 р. № 242 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 9“Запаси”Наказ Мінфіну від 20. 10. 99 р. № 246 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 10“Дебіторська Заборгованість”Наказ Мінфіну від 08. 10. 99 р. № 237 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 11“Зобов’язання”Наказ Мінфіну від 31. 01. 2000 р. № 20 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 12“Фінансові інвестиції”Наказ Мінфіну від 26. 04. 2000 р. № 91 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 13“Фінансові інструменти”Наказ Мінфіну від 30. 11. 2001 р. № 559 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 14“Оренди”Наказ Мінфіну від 28. 07. 2000 р. № 181 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 15“Дохід”Наказ Мінфіну від 29. 11. 99 р. № 290 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 16“Витрати”http: //search. ligazakon. ua/l_doc2. nsf/link1/REG4248. html
Наказ Мінфіну від 31. 12. 99 р. № 318 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 17“Податок на прибуток”Наказ Мінфіну від 28. 12. 2000 р. № 353 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 18“Будівельні Контракти”Наказ Мінфіну від 28. 04. 2001 р. № 205 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 19“Об’єднання Підприємства”Наказ Мінфіну від 07. 07. 99 р. № 163 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 21“Вплив змін валютних курсів”Наказ Мінфіну від 10. 08. 2000 р. № 193 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 22“Вплив Інфляції” 
Наказ Мінфіну від 29. 02. 2002 р. № 147 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 23“Розкриття Інформації, щодо пов’язаних сторін“Наказ Мінфіну від 18. 06. 2001 р. № 303 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 24“Прибуток на акцію”Наказ Мінфіну від 16. 07. 2001 р. № 344 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 25“Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва”Наказ Мінфіну від 25. 02. 2000 р. № 39 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 26“Виплати працівникам”Наказ Мінфіну від 28. 10. 2003 р. № 601 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 27“Необоротні активи утримувані для продажу, та припинення діяльності”Наказ Мінфіну від 07. 11. 2003 р. № 617 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 28“Зменшення корисності активів”Наказ Мінфіну від 24. 01. 2005 р. № 817 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 29“Фінансова звітність за сегментами”Наказ Мінфіну від 19. 05. 2005 р. № 412 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 30“Біологічні активи”Наказ Мінфіну від 18. 11. 2005 р. № 790 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 31“Фінансові витрати”Наказ Мінфіну від 28. 04. 2006 р. № 415 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 32“Інвестиційна нерухомість”Наказ Мінфіну від 02. 07. 2007 р. № 779 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 33“Витрати на розвідку запасів корисних копалин”Наказ Мінфіну від 26. 08. 2008 р. № 1090 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
П (С) БО 34“Платіж на основі акцій”http: //search. ligazakon. ua/l_doc2. nsf/link1/RE16073. html
Наказ Мінфіну від 30. 12. 2008 р. № 1577 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку»
 “Податкові різниці”Наказ Мінфіну від 21. 02. 2011 р. № 27 «Про затвердження Положення бухгалтерського обліку»
 
2. ВИРОБНИЧО-ФІНАНСОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВ “Дубовицьке”
 
2.1 Організаційно-правовий статус підприємства
 
Товариство з обмеженою відповідальністю ”Дубовицьке”, надалі Товариство, створено відповідно до Цивільного та Господарських кодексів України, законів України «Про господарські товариства», на підставі засновницького (установчого) Договору про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубовицьке».
Місцезнаходження Товариства: Україна, Сумська обл., Кролевецький р-н, с. Дубовичі вул. Леніна, 3.
Товариство розташоване на території Сумської області. Цілями створення ТОВ «Дубовицьке» і його діяльності є:
Отримання доходу.
Забезпечення робочих місць.
Видами діяльності ТОВ «Дубовицьке» є:
- розробка і впровадження прогресивних технологій обробітку с/г культур;
- виробництво насіння батьківських форм гібридів, еліти, сортів с/г, що районують;
- розробка і проведення в планах соціально-економічного розвитку, проектах землеустрою і виробничо-фінансових планах конкретних заходів по підвищенню родючості ґрунтів і раціонального використання земель;
- використання і постійне вдосконалення ефективних технологічних процесів виробництва продуктів тваринництва;
- впровадження в ТОВ «Дубовицьке» досягнень науки і передового досвіду, раціональне використання праці, спеціалізації виробництва, комплексної механізації;
- надання платних послуг, заняття підприємницькою діяльністю і іншою діяльністю, що приносить дохід.
 
2.2 Аналіз майна підприємства
 
Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально і всебічно характеризують фінансовий стан підприємства.
Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому плані, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження своїх відносин з підприємством або встановлення таких відносин. У кожного з партнерів підприємства – акціонерів, банків, податкових адміністрацій – свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.
Зрозуміло, що в підтримуванні доброго фінансового стану зацікавлене передусім саме підприємство. Однак такий фінансовий стан формується в процесі взаємовідносин будь-якого підприємства з постачальниками,
процесі взаємовідносин будь-якого підприємства з постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами. Інша річ, що безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, котрі завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.
Фінансовий стан підприємства – це рівень збалансованості окремих структурних елементів активів та капіталу підприємства, а також рівень ефективності їх використання, тобто це економічна категорія, яка відображає фінансові відносини суб'єкта господарювання та його здатність фінансувати свою діяльність у певному періоді.
Оцінка фінансового стану включає вивчення кожного показника, отриманого в результаті фінансового аналізу, з погляду відповідності його фактичного рівня нормальному для підприємства; ідентифікацію факторів, що вплинули на величину показника.
Оцінка фінансової діяльності підприємств здійснюється здебільшого на основі аналізу фінансових звітів. Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану є форми річної бухгалтерської звітності підприємств, зокрема:
баланс підприємства – ф. № 1;
звіт про фінансові результати – ф. № 2;
звіт про рух грошових коштів – ф. № 3;
звіт про власний капітал – ф. № 4;
примітки до річної фінансової звітності – ф. № 5.
Отже, необхідно систематично, детально й у динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива. Розглянемо порядок розрахунку основних показників з урахуванням нових стандартів обліку.
Проведемо попередню оцінку майнового стану ТОВ «Дубовицьке», проаналізуємо показники на початок та кінець звітного 2010 року.
Проаналізуємо його показники, зробимо висновки, дані візьмемо у таблиці 2. 1
 
Таблиця 2.1
Оцінка майнового стану ТОВ «Дубовичі»
№ п\пНайменування показниківНа початок звітного рокуНа кінець звітного року
1Сума господарських коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства4296, 03851, 0
2Первісна вартість основних засобів1634, 1818, 0
3Знос основних засобів129, 0303, 0
4Первісна вартість активної частини основних засобів 640, 0680, 0
5Знос активної частини основних засобів95, 0204, 0
 
Проведемо попередню оцінку майнового стану підприємства за допомогою даних розміщених у табл. 2. 1. Дані будемо брати за 2010 рік. Розрахунок майнового стану відобразимо у таблиці 2. 2
 
Таблиця 2.2
Майновий стан підприємства
№ п\пНайменування показниківФормула розрахункуНа початок звітного періодуНа кінець звітного періодуВідхилення
АбсолютнеВідносне
1Сума господарчих коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства. Підсумок балансу4296, 03851, 0445, 089, 4
2Частка основних засобів у активахЗалишкова вартість основних засобів/підсумок балансу16, 918, 51, 6105, 4
3Частка активної частини основних засобівЗалишкова вартість активної частини основних засобів/залишкову вартість основних засобів6, 743, 00-3, 740, 44
4Коефіцієнт зносу основних засобівЗнос основних засобів/ первісну вартість основних засобів0, 080, 120, 041, 5
5Коефіцієнт зносу активної частини основних засобівЗнос активної частини основних засобів/ первісну вартість активної частини основних засобів0, 020, 080, 064
6Коефіцієнт оновленняПервісна вартість основних засобів/ первісну вартість основних засобів на кінець періоду0, 120, 160, 041, 33
7Коефіцієнт вибуттяПервісна вартість основних засобів/ первісну вартість основних засобів на кінець періоду. 0, 020, 040, 022
 
Проаналізувавши майновий стан підприємства за звітний період бачимо, що сума господарчих коштів підприємства зменшилась на 445, 0 тис. грн.. або на 89, 4% – це негативна тенденція у діяльності підприємства.
Частка основних фондів у активах підприємства за період за період, що аналізується, збільшилась на 1, 6% – це позитивна тенденція в діяльності підприємства.
Коефіцієнт зносу основних засобів та його активної частини збільшився на 0, 04. Це негативна тенденція. Коефіцієнт оновлення зріс на 0. 04, це позитивно характеризує діяльність підприємства.
Коефіцієнт вибуття збільшився на 0, 02, що показує негативний період для діяльності підприємства.
Загалом, оцінивши майновий стан підприємства. Можна констатувати, що за звітний період відбулися негативні зміни.
Загальну оцінку стану майна підприємства та його складових, ми побачимо з таблиці 2. 3. Проаналізуємо майно ТОВ «Дубовицьке», структуру майна та основних засобів.
 
Таблиця 2.3
Аналіз майна
Найменування показниківАбсолютне значення,
тис. грн.. Відхилення
На початок періодуНа кінець періодуАбсолютне, тис. грн. Відносне,
Усього майна4296, 03851, 0- 4450, 89
У тому числі:
1. Основні засоби та поза оборотні активи1703, 01887, 0184, 01, 10
У% до майна40% 49%
2593, 01964, 0- 629, 00, 75
З них:
2. 1. Матеріальні оборотні засоби520, 01414, 0894, 0170, 0
У% до оборотних засобів20, 0% 71, 0%
2. 2. Грошові засоби та короткострокові цінні папери63, 061, 0- 296, 0
У% до оборотних засобів2, 4% 4, 3%
 
У результаті розрахунку показників, що характеризують майновий стан підприємства, встановлено, що нерухоме майно на початок періоду становило1703, 0 тис. грн. і у відсотках до валюти балансу дорівнювало 40%. На кінець періоду нерухоме майно збільшилось на 184, 0 тис. грн., що у 1, 07 разів більше ніж на початок періоду. Це позитивна тенденція.
Оборотні активи на початок періоду становили 2593, 0 тис. грн. і у відсотках до валюти балансу становили 60, 3%. на кінець звітного періоду оборотні активи зменшилися до 1964, 0 тис. грн.. у відсотках до валюти балансу становили 51, 5%, що на 629, 0 тис. грн. менше ніж на початок періоду.
Матеріальні оборотні засоби на кінець періоду збільшилися на 894, 0 тис. грн.. Грошові засоби на кінець звітного періоду зменшилися на 2, 0 тис. грн.
Загалом можна зробити висновок, що у майновому стані та структурі активів підприємства за період, що аналізується, відбулися деякі позитивні зміни.
Проведемо попередню оцінку фінансового стану підприємства. Знайдемо частку власних коштів у загальному обсязі джерел, коефіцієнт поточної ліквідності, частку власних оборотних коштів у загальній сумі, частку довгострокових запозичених коштів у загальному обсязі джерел, коефіцієнт користування запасів. Зміну цих показників побачимо у таблиці 2. 4.
 
Таблиця 2.4
Попередня оцінка фінансового стану підприємства
Найменування показниківФормула розрахункуНа поч.. звітного рокуНа кін. звітного рокуВідхилення
Абсолютне
Відносне
Частка власних коштів у загальному обсязі джерелВласний капітал/загальний обсяг джерел85, 890, 64, 8105, 5
Коефіцієнт поточної ліквідностіОборотні активи /короткострокові зобов’язання1, 81, 6- 0, 288, 8
Частка власних оборотних коштів у загальній суміВласний капітал + довгострокові зобов’язання + необоротні активи /оборотні активи22, 923, 00, 1100
Частка довгострокових запозичених коштів у загальному обсязі джерелДовгострокові зобов’язання/загальний обсяг джерел1, 210, 1- 1, 18, 2
Коефіцієнт користування запасів1, 61, 40, 287, 5
 
З аналізу фінансового стану підприємства за звітний період випливає, що власний капітал на кінець періоду зменшився на 445, 0 тис. грн., або на 8. 6% – це негативна тенденція у діяльності товариства.
Частка власних коштів у загальному обсязі джерел збільшилась на 4. 8. Коефіцієнт поточної ліквідності зменшився на 0. 2 – це негативна зміна.
Частка власних оборотних коштів у загальній сумі збільшилась на 0. 1. Це позитивна зміна.
Частка довгострокових запозичених коштів у загальному обсязі джерел зменшилась на 1. 1. Коефіцієнт покриття запасів зменшився на 0. 2.
Загалом, оцінюючи фінансовий стан підприємства, можна констатувати, що за звітний період відбулися негативні зміни в діяльності підприємства.
Проаналізуємо платоспроможність ТОВ «Дубовичі» починаючи з 1 квітня 2008 року, закінчуючи 1 грудня 2010 року. Зміни відобразимо за допомогою графіка де і побачимо які відбулися зміни у платоспроможності товариства.
 
Підсумовуючи вище викладене, можна зазначити, що платоспроможність підприємства – це його здатність у повному обсязі й у визначений термін розрахуватися за своїми зобов'язаннями (короткостроковими та довгостроковими) за допомогою грошових ресурсів та інших активів і спроможність здійснювати безперервну фінансово-господарську діяльність.
Платоспроможність підприємства може погіршитися внаслідок того, що у структурі активів значну частину посідає безнадійна дебіторська заборгованість, основні засоби, неприбуткові довгострокові вкладення. Платоспроможність підприємства – це не лише показник. Доказом цього може стати той факт, що значення показника вказує на стан платоспроможності підприємства на певну дату розрахунку, тобто для нього характерна моментальність, і це значення залежить від об'єктивно зумовлених змін, пов'язаних із надходженням та сплатою коштів.
На даному графіку відобразимо показники та зміну фінансової незалежності.
Ліквідність підприємства – це його здатність швидко реалізувати свої активи і отримувати грошові кошти для сплати своїх зобов'язань.
Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.
Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.
Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.
Зрозуміло, що в підтримуванні доброго фінансового стану зацікавлене передусім саме підприємство. Однак такий фінансовий стан формується в процесі взаємовідносин будь-якого підприємства з постачальниками, процесі взаємовідносин будь-якого підприємства з постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними і фізичними особами.
Ліквідність ТОВ «Дубовичі» побачимо з даних таблиці 2. 5.
 
Таблиця 2. 5
Аналіз ліквідності ТОВ «Дубовицьке»
№Найменування показниківФормула
розрахункуЗа попередній періодЗа звітній періодВідхилення
АбсолютнеВідносне
1. Обсяг власних оборотних коштівВласний капітал + Довгострокові Зобов‘язання -Необоротні активи23681862- 50678, 5
2. Маневреність власних оборотних коштівГрошові кошти/ Оборотні активи -Короткострокові пасиви0, 030, 040, 011, 33
3. Коефіцієнт поточної ліквідностіОборотні активи/ Короткострокові пасиви1, 41, 50, 11, 07
4Коефіцієнт миттєвої ліквідності (Оборотні активи -Запаси) /Короткострокові пасиви0, 60, 70, 11, 16
5Коефіцієнт абсолютної ліквідностіГрошові кошти /Короткострокові пасиви1, 10, 9-0, 20, 82
6. Частка власних коштів у покритті запасівВласні оборотні кошти/оборотні активи1, 41, 60, 21, 14
7. Частка оборотних коштівОборотні активи/усього господарських коштів0, 60, 50, 10, 83
8. Коефіцієнт покриття запасівДжерела покриття/запаси1, 61, 40, 20, 87
 
З результатів розрахунку показників які характеризують ліквідність підприємства, установлено, що обсяг власних оборотних коштів зменшилась на 506, 0 тис. грн. – це негативна характеристика підприємства.
Маневреність власних оборотних коштів збільшилась на 0, 01- це позитивно характеризує діяльність підприємства.
Коефіцієнт поточної ліквідності збільшився на 0, 1 – це позитивна тенденція. Збільшення коефіцієнта миттєвої ліквідності на 0, 1 – це позитивна тенденція. Зменшення абсолютної ліквідності на 0, 02 – це негативна тенденція. Абсолютно ліквідних коштів у активах підприємства недостатньо у звітному році, цей показник зменшився.
Частка власних оборотних коштів у загальній сумі збільшився на 0, 23 тис. грн. у звітному періоді. Частка власних оборотних коштів у покритті запасів збільшився на 0, 1. Частка запасів у оборотних активах збільшилася на 0, 2.
Таким чином, можна зробити висновок, що ліквідність підприємства підвищилася.
З огляду на розрахунки можна сказати, що у підприємства ліквідність збільшилась, що означає збільшення високоліквідних активів до поточного зобов'язання, тобто оборотність достатня для погашення короткострокових зобов'язань.
Майновий стан підприємства порівняно з попереднім періодом погіршився, а це означає, що основні засоби треба покращити.
Аналізуючи фінансову стійкість, можна сказати, що у підприємства зменшилися обсяги коштів, необхідні для забезпечення безперервного та неактивного процесу виробництва, а з цього можна зробити висновок, що ловлення та розширення підприємства в звітному році було менше ніж в попередньому році. З огляду на те, що фінансова стійкість зменшилась випливає, що платоспроможність підприємства зменшилась.
В цілому фінансовий стан підприємства в доброму стані, але необхідні певні покращення: підвищення розміру власного капіталу; оновлення та розширення основних засобів підприємства; збільшення оборотності коштів та запасів у обертах; підвищення оборотності капіталу; збільшення рентабельності основної діяльності тощо.
 
3. ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ
 
3.1 Організація бухгалтерської служби
 
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» питання організації обліку відноситься до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства й установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення відображення фактів здійснення всіх господарських операцій в первинних документах, зберігання й обробки документів, регістрів і звітності протягом встановленого строку (але не менше 3-х років) несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством згідно з чинним законодавством і установчими документами.
Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно вибирає форми його організації;
- введення в штат підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби, як самостійного структурного підрозділу, на чолі з головним бухгалтером;
- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
- ведення на договірних началах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;
- самостійне ведення бухгалтерського обліку і складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства.
Підприємство самостійно:
- визначає облікову політику підприємства. Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, прийнятих підприємством для складання та подання звітності Підприємство має висвітлювати облікову політику обґрунтуванням: принципів оцінки статей звітності, методів обліку за окремими статтями звітності, відсутності змін в обліковій політиці. Будь-які зміни в обліковій політиці, що мають суттєвий вплив на показники звітного або майбутніх періодів, мають бути описані з зазначенням їх причин та змін: у відповідних статтях;
- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звіту і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підпис бухгалтерських документів;
- може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділи та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік з наступним включенням показників до фінансового звіту підприємства.
Важливою передумовою раціональної організації обліку на підприємстві є правильна розстановка кадрів на окремих ділянках облікового процесу, встановлення такої структури апарату бухгалтерії, яка якнайбільше відповідала б конкретним умовам роботи підприємства. Чисельність облікового апарату і його структура значною мірою залежать від обсягу облікових і контрольних робіт, від форми організації й автоматизації обліку, а також від таких факторів, як масштаби виробництва і структура управління ним.
Найбільш поширена така структура апарату бухгалтерії, коли в її складі виділяють групи з обліку матеріальних цінностей, праці і заробітної плати, затрат на виробництво, готової продукції та її реалізації, а також узагальнення всіх даних обліку і складання звітності.
Бухгалтерія підприємства може мати такі відділи (сектори) :
- фінансово-розрахунковий – здійснює облік коштів у касі і банку, розрахункових і кредитних операцій, а також підзвітних сум. Якщо на підприємстві не відокремлено фінансову службу, ця група забезпечує також фінансове планування, контролює додержання платіжної дисципліни;
- праці і заробітної плати (оплати праці) – здійснює облік виробітку і розрахунків по заробітній платі з робітниками і службовцями, облік розрахунків з депонентами, фінансовими органами по податках, утриманих із заробітної плати робітників і службовців, органами соціального страхування, а також складає звітність про використання фонду заробітної плати;
- матеріального обліку – веде облік матеріальних цінностей, придбання і витрачання їх, здійснює облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками, контролює стан складського обліку, бере участь в інвентаризації цих цінностей, складає встановлену звітність;
- виробництва і калькуляції – здійснює облік затрат на виробництво, складає калькуляції собівартості продукції (робіт і послуг), виявляє результати роботи окремих виробничих Підрозділів і підприємств в цілому, бере участь в інвентаризації незавершеного виробництва, складає звітність про виконання плану виробництва і собівартості продукції;
- готової продукції та її реалізації – обліковує надходження з виробництва готової продукції на склади підприємства, а відвантаження і реалізацію, веде розрахунки з покупцями, а також складає звітність про виконання плану реалізації;
- зведено-балансовий – здійснює облік решти господарських операцій (облік доходів, фінансових результатів, внутрішньовідомчих розрахунків тощо), веде узагальнюючі і облікові регістри, складає баланс та інші форми звітності з основної діяльності підприємства, організовує бухгалтерський архів.
Роботу кожного відділу очолює старший бухгалтер.
Особливості роботи підприємств зумовлюють різні структурні варіанти бухгалтерії. Так, на період здійснення підприємством капітального будівництва створюється відповідна група, яка забезпечує облік і складання звітності щодо капітальних вкладень і джерел фінансування їх. При наявності великого житлово-комунального господарства спеціальна група бухгалтерії здійснює облік операцій цього господарства тощо. Деякі відділи можуть бути укрупнені, а на малих підприємствах облікові роботи розподіляють між окремими працівниками бухгалтерії без створення самостійних груп.
Важливу роль в успішному розв'язанні завдань, покладених на апарат бухгалтерії, відіграє чітке розмежування обов'язків між окремими її працівниками. Функції кожного облікового працівника, його обов'язки, відповідальність за ведення обліку і права визначаються службовими характеристиками і посадовими інструкціями. Це дає змогу уникнути знеособлення у виконанні облікових робіт, створює умови для злагодженої і планомірної роботи облікового апарату, одержання своєчасної і якісної економічної інформації, потрібної для управління господарством.
Основою удосконалення бухгалтерського обліку є підвищення рівня економічних знань та ділової кваліфікації працівників обліку, оскільки в сучасних умовах правильно і раціонально організувати облікові роботи в господарстві можуть тільки спеціалісти, які знають як методологію і техніку обліку, так і економіку виробництва. Вони повинні володіти певним рівнем знань в галузі планування, фінансування, кредитування, економічного аналізу, права, ефективно використовувати сучасні засоби обчислювальної техніки для опрацювання обліково-економічної інформації.
Головний бухгалтер призначається на посаду і звільняється з посади власником (або першим керівником) підприємства.
Головний бухгалтер (або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку) підприємства:
- забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені строки фінансової звітності;
- організовує контроль за відображенням на рахунках всіх господарських операцій;
- забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку в філіях, представництвах, відділах та інших відокремлених підрозділах підприємства;
- бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею і відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжок і псування, активів підприємства. Разом з іншими службами головний бухгалтер повинен забезпечити економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства для виявлення внутрішньогосподарських резервів і визначення шляхів подальшого розвитку підприємства.
Усі працівники, зайняті обліком і звітністю, підпорядковуються головному бухгалтеру і призначаються керівником підприємства за рекомендацією головного бухгалтера. Він встановлює для кожного облікового працівника службові обов'язки і контролює їх виконання.
Розпорядження головного бухгалтера щодо порядку і строків документального оформлення господарських операцій, подання в бухгалтерію належних документів є обов'язковими для всіх працівників підприємства, які причетні до обліку.
Право розпоряджатися господарськими засобами і пов'язане з цим право першого підпису на грошових і розрахункових документах, фінансових і кредитних зобов'язаннях, господарських угодах (контрактах) тощо належить керівникові господарства. Головний бухгалтер контролює дотримання чинного законодавства і має право другого підпису: його підпис є контролюючим. Без підпису керівника господарства чи головного бухгалтера документ вважається недійсним.
Головному бухгалтеру (або особі, на яку покладено функції ведення бухгалтерського обліку на підприємстві) забороняється приймати до виконання документи по операціях, що порушують чинне законодавство, фінансову дисципліну. При отриманні від керівника підприємства розпорядження на здійснення такої операції головний бухгалтер, не підписуючи такий документ, повинен письмово попередити керівника про незаконність даного розпорядження. Якщо керівник письмово наполягає на здійсненні такої операції, головний бухгалтер підписує документ. У цьому випадку всю повноту відповідальності за незаконність операції несе керівник підприємства.
Отже, в ринкових умовах господарювання, щоб головний бухгалтер міг виконувати свої обов'язки і використовувати свої права, він повинен бути економічно і юридичне освіченим, знати різні методи формування тих або інших показників і результатів діяльності, повинен вміти вибрати і запропонувати керівництву той варіант облікової політики, який найбільш повно забезпечує реалізацію прийнятої на підприємстві фінансової стратегії.
Збільшення і ускладнення господарських зв'язків в умовах ринку, а звідси – зростання оперативної інформації, необхідної для управління, вимагають подальшого удосконалення організації бухгалтерського обліку, а також підвищення рівня економічних знань та ділової кваліфікації всіх облікових працівників. Раціонально організувати облік можуть тільки спеціалісти, які володіють глибокими знаннями як з методології і техніки бухгалтерського обліку, так і з економіки, права, аналізу й аудиту.
 
3.2 Документування господарських операцій. Графік документообігу
 
Ведення бухгалтерського обліку передбачає необхідність повного та зрозумілого відображення всіх оцінених фактів господарського життя у первинних документах, що забезпечується документуванням. Документування пронизує весь процес ведення бухгалтерського обліку та є базою для складання облікових регістрів і бухгалтерської звітності.
Як елемент методу бухгалтерського обліку документування є складовою бухгалтерського спостереження – збору інформаційних даних Про факти господарського життя та їх реєстрації у первинних документах.
У процесі спостереження відбуваються: опис фактів господарського життя; фіксація даних про них на матеріальних носіях – документах; зберігання і передача інформаційних даних для бухгалтерської обробки.
Оскільки об'єктів бухгалтерського обліку, дані про стан і зміни яких підлягають реєстрації, дуже багато, бухгалтер особисто не може спостерігати за всіма господарськими операціями. Тому на підприємствах обов'язки щодо складання первинних документів передаються іншим працівникам, які беруть участь у здійсненні операцій. За допомогою документів, які складаються такими працівниками, бухгалтер спостерігає за всіма змінами у складі засобів і джерел їх утворення.
Первинною дією документування є складання документу. Документування може здійснюватися ручним або механізованим способом.
Класичний підхід до документування господарських операцій у бухгалтерському обліку полягає в тому, що:
а) документальному оформленню підлягають всі факти господарського життя виражені у вартісному вимірнику;
б) підставою для відображення фактів у системі бухгалтерського обліку можуть бути лише правильно оформлені документи.
В економічній літературі та офіційних документах можна зустріти різні назви документування – «первинний облік», «первинні документи», «первинна документація».
Однак використання терміну «первинний облік» є некоректним, оскільки немає «вторинного» або «третинного» і т. д. обліку. Пояснення документування через такі терміни як «первинні документи» або «первинна документація» також некоректне, оскільки вони є результатом документування.
Для облікових працівників важливо мати всі нормативні документи, які регулюють питання документування господарських операцій. Текст цих документів може зберігатися у програмних засобах комп'ютерної техніки.
Організація бухгалтерського обліку повинна забезпечити своєчасне та повне документування здійснених господарських операцій суб'єкта господарювання.
Це надасть можливість здійснювати контроль за збереженням майна власника, зокрема, за зберіганням матеріальних і грошових цінностей. Крім того, документування є основою для нагляду за діяльністю осіб, наділених правами розпорядження майном підприємства.
Складання первинних документів відбувається безпосередньо на підприємстві. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Крім того, керівник повинен забезпечити виконання всіма підрозділами та працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.
Перелік первинних документів є значним, однак, у бухгалтерській службі складається лише незначна їх частина (прибутковий і видатковий касові ордери, довідки та розрахунки бухгалтерії, довіреності, перепустки на винесення ТМЦ за межі підприємства).
Інші документи складаються працівниками інших структурних підрозділів підприємства, тому правила складання первинних документів повинні роз'яснюватися всім причетним до цього процесу працівникам. У свою чергу, працівники бухгалтерської служби повинні знати порядок оформлення всіх документів, вміти читати їх реквізити, а також перевіряти правильність їх оформлення.
Окрім первинних документів бухгалтерського оформлення працівникам бухгалтерської служби доводиться мати справу з організаційно-розпорядчими документами, тобто установчими документами, положеннями, інструкціями, наказами та ін. Крім того, бухгалтери можуть брати участь у підготовці проектів розпорядчих документів.
Зокрема, головний бухгалтер візує ті розпорядчі документи, виконання яких передбачає здійснення витрат (накази про преміювання, встановлення надбавок працівникам та ін). Тому працівники бухгалтерської служби повинні знати основні вимоги, які висуваються до цих документів.
Облікові працівники для виконання своїх посадових обов'язків отримують копії розпорядчих документів, наприклад, накази з особового складу. На основі останніх відбувається нарахування заробітної плати, видача премій та ін.
Відповідно до законодавства первинні документи повинні складатися в момент здійснення операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.
Складання та оформлення документів передбачає заповнення всіх його реквізитів і одержання всіх необхідних резолюцій, віз, печаток і штампів.
За результатами досліджень документування господарських операцій займає більше 50% обсягу облікових робіт. Тому в зниженні витрат праці на складання й обробку первинних документів приховано значні резерви зниження витрат на управління підприємством.
Скороченню витрат коштів і часу на складання первинних документів, зменшенню їх кількості, а отже, й часу на їх обробку, може сприяти:
- застосування накопичувальних документів замість разових, наприклад, відомостей виробітку (журнал обліку готової продукції) замість лімітно-забірних карток, вимог тощо. Такі дії виключають етап накопичення даних з разових первинних документів;
- поєднання первинного документа з обліковим регістром (наприклад, відпуск матеріалів зі складу без видаткового документа під розписку одержувача в книзі складського обліку з наступним складанням бухгалтерської проводки за підсумками регістрів складського обліку) ;
- оформлення декількох операцій одним документом (наприклад, надходження матеріалів від постачальника та їх оприбуткування на склад постачаня спеціального штампу та підпису комірника на документі постачальника).
Для відображення в бухгалтерському обліку документи приймаються лише за умови правильного їх оформлення. З ряду причин документи можуть бути складені з помилками.
У тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітності підчистки та необумовлені виправлення не допускаються.
Виправлення помилок здійснюється за такими правилами:
1. закреслюються відображені у документі неправильні дані (закреслення здійснюється однією лінією так, щоб можна було прочитати виправлене) ;
2. поряд із закресленим записом робиться правильний;
3. на полях документу робиться запис «Виправлено на... (повністю зазначається текст нового запису) «;
4. особа, яка внесла виправлення, підписується під записом «Виправлено на... « і ставить дату виправлення;
5. документ, до якого внесено зміни, ще раз підписується всіма особами, які підписували його раніше.
Для усунення неточностей і помилок може також застосовуватися спосіб від'ємного або сторнувального запису.
При цьому помилковий запис повторюється червоними чорнилами (пастою кулькової ручки червоного кольору) або стандартними кольорами (синій, чорний) із занесенням його в прямокутну рамку. Червоний колір або прямокутна рамка анулює помилковий запис, після чого має бути зроблено правильний запис.
У документах, якими оформлюються касові та банківські операції і операції з цінними паперами, виправлення не допускаються взагалі.
Приймання первинних документів відбувається від інших підприємств або інших працівників підприємства (структурних підрозділів підприємства). Документи від інших підприємств можуть надходити поштою (у т. ч. електронною), телетайпом, факсом, доставлятися кур'єром.
При отриманні таких документів необхідно перевірити правильність їх доставки: звернути увагу на цілісність конвертів, чи наявні всі сторінки документу та додатки.
В документах, які надійшли факсом, перевіряється загальна кількість отриманих сторінок, їх відповідність вказаній кількості на першому листі факсу, можливість їх читання.
Якщо документи, які надійшли поштою та мають прострочений строк виконання, то необхідно зберігати конверти, оскільки в такому випадку печатка на ньому може слугувати доказом дати отримання документа.
У випадку неповного отримання документів факсом або поганої якості окремих сторінок про це слід повідомити відправника. Враховуючи, що факс, як правило, виводиться на світло чуттєвий папір, доцільно одразу зробити копії таких документів.
Бухгалтерські документи надходять у загальному потоці документів, адресованих підприємству, а потім передаються до бухгалтерської служби.
Відповідальна особа повинна відсортувати документи, які потребують термінового прийняття рішень керівником або виконання. Інші документи можуть передаватися заступнику керівника, вповноваженому приймати рішення щодо виконання документів.
Перед передачею вхідних документів на розгляд керівнику їх необхідно зареєструвати і зафіксувати факт створення або надходження документа шляхом проставлення на ньому номера з подальшим записом у книгах або журналах реєстрації первинних документів, поділених на розділи за кожним видом документів.
У цих регістрах необхідно робити відмітки про те, хто прийняв і хто видав документ із зазначенням підрозділів підприємства, дати господарської операції та ті суми.
Нумерація первинних документів ведеться з початку року. Присвоєння номерів первинних документів дає змогу здійснювати контроль за їх рухом і виконанням, а також повинне забезпечити розподіл документів за звітними періодами та їх легкий пошук.
Код номеру документу може складатися з літерного або цифрового виду документа, позначення його порядкового номеру в звітному періоді (арабська цифра) та місяця, в якому зареєстровано господарську операцію в облікових регістрах (римська цифра).
Наприклад, Д/125/IV, що означає – договір за номером 125, укладений в четвертому місяці поточного року. Якщо первинний документ складається в інших підрозділах, ніж обліковий, то ідентифікаційний номер повинен починатися з символу підрозділу (наприклад, CM/TV88/VI, що означає – прибутковий ордер за номером 88, складений у шостому місяці поточного року працівником складу матеріалів).
Одним з питань організаційного характеру в бухгалтерському обліку є використання символів (кодів), тобто скороченого позначення найменувань відповідних об'єктів. Необхідність символізації виникає в умовах масовості операцій або певних об'єктів і зумовлюється потребою в їх упорядкуванні для раціоналізації і економії часу при роботі з ними.
Для забезпечення символізації може використовуватися відповідна форма: літера або число. Допоміжною формою символізації є застосування колірного зображення.
Для документації остання форма символізації передбачає закріплення за однорідними бланками документів певних кольорів для позначення підрозділу, в якому складається документ Така символізація може застосовуватися на великих підприємствах, де документи складаються у великій кількості підрозділів.
Наприклад, розглянемо колір звіту про використання коштів виданих під звіт або на відрядження залежно від структурного підрозділу підприємства. Можливе наступне колірне зображення:
- планово-фінансовий відділ – білий колір;
- загальний відділ – блакитний колі;
- текстильно-трикотажний цех – червоний колі:
- меблевий цех – жовтий колі;
- відділ збуту – сірий колір.
Для того, щоб номер документу одразу «кидався у вічі», його можна вписувати відповідним кольором у правому верхньому кутку первинного документу та його додатків.
Символізація бухгалтерських документів може передбачати також заміну найменувань документів скороченими позначеннями. Це зумовлено тим, що повне найменування документа у ході бухгалтерської обробки не мас вирішального значення для характеристики господарської операції. Крім того, кодування номерів документів може забезпечити їх належне групування.
Реєстрації підлягають всі потоки документів:
- вихідні (документи, які передаються контрагентам) ;
- вхідні (документи, які надходять ззовні) ;
- внутрішні (документи, які складаються і використовуються в межах підприємства).
Після реєстрації і присвоєння номеру вихідному документу необхідно зафіксувати цей номер на всіх копіях документу.
Вихідні первинні документи (наприклад, накладна, рахунок) в обов'язковому порядку підписуються керівником, головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.
Керівник підприємства, розглядаючи вхідний документ, повинен визначити виконавця, дати чіткі вказівки щодо реалізації документу та встановити строки виконання. Вказівки оформлюються у вигляді резолюції* безпосередньо на документі.
З резолюцією керівника документ передається виконавцю та перебуває у нього до вирішення питання.
Усі вихідні документи, які надсилаються іншим підприємствам, організаціям, установам, реєструються у відповідному реєстрі.
Працівникам бухгалтерської служби забороняється приймати первинні документи за операціями, які суперечать законодавству та встановленому порядку приймання, зберігання й використання активів і зобов'язань.
Працівники, які приймають первинні документи, зобов'язані перевірити їх за формою і змістом: встановити наявність у документі обов'язкових реквізитів і відповідність відображеної в документі господарської операції чинному законодавству, а також логічну узгодженість окремих показників операції.
Якщо документи здаються особами, відповідальними за їх складання, перевірка здійснюється у присутності останніх. Особливу увагу в ході приймання слід звертати на точність зазначення одиниць виміру та їх відповідність кількісним показникам.
За наявності недоліків, наприклад, за відсутності підпису, документ повертається назад для виправлення у підрозділ підприємства або до працівника, який допустив порушення. Якщо в ході перевірки знайдено підробки будь-яких реквізитів або інші зловживання з документами, такі документи залишаються у бухгалтерській службі.
Слід пам'ятати, що відповідно до кримінального законодавства за підробку документів, навіть без завдання шкоди, винна особа притягується до кримінальної відповідальності. Тому про виявлені зловживання і порушення головний бухгалтер повинен повідомити керівництво підприємства.
Після перевірки документи підлягають бухгалтерській обробці.
Поняття «обробка» передбачає вплив на щось. У бухгалтерському обліку обробкою називається сукупність робіт з підготовки первинних документів для запису сум господарської операції в облікові регістри.
У зв'язку з тим, що обробка завершується систематизацією даних, бухгалтерській обробці підлягають лише правильно оформлені первинні документи.
Для відображення у регістрах бухгалтерського обліку первинні документи приймаються в оригіналі. Як виняток можливе використання копій, наприклад, у ході відновлення бухгалтерського обліку внаслідок зникнення або знищення документів.
Порядок внесення даних до облікових регістрів залежить від форми ведення бухгалтерського обліку, яка застосовується на підприємстві.
Перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки, що забезпечить своєчасне складання бухгалтерської звітності.
Первинні документи, які пройшли обробку, повинні мати відмітку, яка виключає можливість їх повторного використання: при ручній обробці – дату запису до облікового регістру та підпис особи, яка його здійснила, а при комп'ютеризованій обробці – відбиток штампу особи, відповідальної за їх обробку.
Інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів відображається в Головній книзі, оборотно-сальдовій відомості й на кінцевому етапі у звітності, порядок складання якої встановлюється відповідними нормативними документами.
Після бухгалтерської обробки документи повинні включатися до справ.
 
3.3 Форми бухгалтерського обліку
 
Форма бухгалтерського обліку – це технологія та організація облікового процесу з відповідними способами документування та облікової реєстрації (спосіб ведення обліку при тих самих елементах методу). На сьогодні в Україні 5 основних форм бухгалтерського обліку:
1. Повна журнально-ордерна – 17 журналів-ордерів (ж-о) і відомості до них. Ця форма використовується на великих підприємствах. Облікові регістри – журнали-ордери, відомості, Головна книга.
Журнал-ордер – це багатографна таблиця, записи в ньому ведуться за кредитом одного чи кількох рахунків із зазначенням дебетуємих рахунків. Наприклад, журнал-ордер по рахунку 30 «Каса» має приблизно таку форму:
 
Наведені суми відповідають таким господарським операціям:
05. 08. Видано під звіт – 550 грн. ;
08. 08. Видано заробітну плату – 7450 грн. ;
Повернено в банк 100 грн.
Для здійснення цих операцій 05. 08 в банку було отримано 8100 грн. Ця сума буде відображена у відомості за дебетом рахунку 30 «Каса», яка має приблизно таку саму форму, тільки містить дебетові обороти в кореспонденції з кредитом відповідних рахунків.
Відомості ведуться не по всіх рахунках; вони слугують для більш повного і зручного висвітлення бухгалтерських даних.
2. Скорочена журнально-ордерна форма – 7 журналів-ордерів, використовується на підприємствах середнього розміру. Форми журналів затверджені Міністерством фінансів України [8]. Схему журнально-ордерної форми обліку подано на рис. 1. 2.
 
Рис. 1.2. Схема журнально-ордерної форми обліку
 
3. Спрощена форма обліку – для малих підприємств. Методичними рекомендаціями [10] передбачено ведення відомостей від 1-м до 5-м, кожна з яких складається з двох і більше розділів; узагальнюються облікові дані в оборотно-сальдовій відомості. Крім того, не скасовано форму, затверджену Вказівками [9], яка включає 9 відомостей від В1 до В8, шахову відомість В9 і оборотну відомість. Схему спрощеної форми обліку наведено на рис. 1. 3.
Малі підприємства з незначною кількістю господарських операцій можуть вести просту форму обліку – Журнал обліку господарських операцій і відомість 3-м для аналітичного обліку розрахунків з оплати праці, з дебіторами і кредиторами
 
4. Меморіально-ордерна форма – використовується в бюджетних організаціях, у банках. Регістр цієї форми – меморіальний ордер. Порівняно з журнально-ордерною ця форма більш докладна, але містить багато дублюючої інформації.
5. Комп'ютерна форма – за цією форми обліку порядок заповнення облікових регістрів та їх формат визначаються тією комп'ютерною програмою, яка використовується. Як правило, всі комп'ютерні програми формують журнали-ордери або відомості по кожному рахунку, шахову та оборотну відомості, а також всі форми звітності.
Оборотно-сальдова відомість по синтетичних рахунках (оборотний баланс) – таблиця, що містить залишки на початок звітного періоду, обороти за період і залишки на кінець періоду за дебетом та кредит синтетичних рахунків.
Шахова відомість – це таблиця, яка містить обороти за місяць по всіх рахунках, причому кожен рахунок повторюється в боковику (дебетові обороти) і в шапці відомості (кредитові обороти). Суми оборотів проставляються на перетині граф і рядків. Шахова відомість може бути представлена у вигляді (фрагмент) :
 
Наведені суми означають такі господарські операції (за рядками) :
- отримано матеріали від постачальників 800 грн. ;
- отримано в касу з поточного рахунку 500 грн. ;
- повернено в банк з каси 20 грн. ;
- оплачені рахунки постачальника 800 грн.
Це дуже зручний регістр і бухгалтери на практиці нерідко ним користуються при всіх формах обліку: по-перше, тут відразу визначаються дебетові і кредитові обороти по всіх рахунках, а по-друге, рівність цих оборотів (у нижній правій клітині відомості) свідчить про те, що всі господарські операції враховані, можна заповнювати Головну книгу (або оборотну відомість).
 
3.4 План рахунків бухгалтерського обліку
 
Особливості бухгалтерського обліку в сільському господарстві, як і будь-якого іншого виробництва, полягають в обліку витрат на виробництво, готової сільськогосподарської продукції, реалізації сільськогосподарської продукції. Крім того, специфічністю бухгалтерського обліку в сільському господарстві є порядок обліку молодняку на вирощуванні та відгодівлі.
По дебету рахунка 21 «Тварини на вирощуванні і відгодівлі» відображається надходження тварин на вирощуванні, які обліковуються за первісною вартістю; збільшення ваги живої маси молодняку тварин; по кредиту – вибуття тварин на вирощуванні внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.
При відображенні в бухгалтерському обліку надходження тварин на вирощування і відгодівлю слід керуватися положеннями ПБО 9 «Запаси».
Первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є їх собівартість, що складається з таких фактичних витрат:
- сум, сплачуваних згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
- сум ввізного мита;
- сум непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
- транспортно-заготівельних витрат за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати на страхування ризиків транспортування запасів;
- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Надходження на сільськогосподарське підприємство тварин на відгодівлю відповідно до Плану рахунків відображаються такими записами (таблиця 1).
 
Таблиця 1. Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку тварин на вирощуванні та відгодівлі. 
з/п
Зміст господарської операціїБухгалтерські записи
ДтКт
У випадку наступної оплати
1
Оприбутковано молодняк тварин, закуплений
у постачальників211
631
2
Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ
(за наявності податкової накладної) 641
631
 
3
Відображено вартість доставки молодняку тварин стороннім автотранспортним підприємством211
631
 
4
Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ
(за наявності податкової накладної) 641
631
 
5Оплачено вартість отриманого молодняку тварин631311
6
Оплачено вартість наданих автотранспортних послуг631
311
 
У випадку попередньої оплати
7Перераховано передоплату постачальнику тварин371311
8
Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ (за наявності податкової накладної) 641
644
 
9
Перераховано передоплату сторонньому автотранспортному підприємству371
311
 
10
Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ (за наявності податкової накладної) 641
644
 
11
Оприбутковано молодняк тварин, закуплених у постачальників211
631
 
12
Включено до первісної вартості придбаного молодняку тварин вартість його транспортування211
631
 
13Списано суму ПДВ644631
14Проведено зарахування заборгованостей631371
 
Постачальниками тварин, крім сторонніх підприємств, може бути населення. Надходження тварин на вирощування і відгодівлю на сільськогосподарські підприємства від населення відображається обліку по дебету субрахунку 211 і кредиту субрахунку 685. У випадку прийняття від населення худоби для реалізації така операція в бухгалтерському обліку відображається по дебету субрахунку 218 і кредиту субрахунку 685.
Крім того, тварини можуть надходити на вирощування і відгодівлю на сільськогосподарське підприємство шляхом вибраковування їх з основного стада. В цьому випадку первісна вартість тварин списується з кредиту субрахунку 107 «Робоча і продуктивна худоба» до дебету субрахунку 211.
Накопичення витрат на відгодівлю тварин слід здійснювати на рахунку 23 субрахунок 232 «Тваринництво».
Схема кореспонденції рахунків, що відображає операції з відгодівлі тварин і оприбуткування приплоду худоби, має вигляд (таблиця 2).
Таблиця 2. Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операцій з відгодівлі тварин і оприбуткування приплоду худоби. 
з/п
Зміст господарської операціїБухгалтерські записи
ДтКт
Відгодівля тварин на вирощуванні
1Витрачено комбікорм для годування тварин23208
2
Нараховано заробітну плату працівникам тваринництва, зайнятим доглядом і обслуговуванням тварин23
661
 
3
Нараховано на фонд оплати праці збори до соціальних фондів23
651, 652, 653
4Нараховано знос основних засобів23131
5Розподілено загальновиробничі витрати на виробництво2391
6Оприбутковано отриманий приріст живої маси тварин на відгодівлі (за собівартістю) 21123
Приплід тварин
7Оприбутковано приплід молодняку продуктивної худоби2123
 
Вибуття тварин, що перебувають на відгодівлі та вирощуванні, може відбуватися у результаті:
- продажу тварин;
- переведення тварин до основного стада;
- виявлення нестачі та розкрадання тварин;
- падежу у зв’язку з епідемією і стихійним лихом.
Операції, пов'язані з вибуттям тварин, відображаються такими записами (таблиця 3). Таблиця 3. Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку операції вибуття тварин. 
№ з/п
Зміст господарської операціїБухгалтерські записи
ДтКт
1Переведено молодняк тварин до основного стада15521
2
Оприбутковано тварини, переведені до основного стада107
155
 
3
Реалізовано покупцям тварини на вирощуванні та відгодівлі361
701
 
4Відображено суму податкових зобов’язань щодо ПДВ701641
5Списано собівартість реалізованих тварин90121
6
Сформовано фінансовий результат: 
- списано собівартість реалізованих тварин791901
- списано дохід від реалізації готової продукції701791
7Отримано грошові кошти за реалізованих тварин311361
8
Відображено виявлену суму нестачі тварин на вирощуванні та відгодівлі: 
- підприємствами, що не використовують рахунки класу 8 «Витрати за елементами»947
21
 
9
Зараховано балансову вартість тварин на забалансовий рахунок 07 «Списані активи» одночасно зі списанням таких цінностей072
-
 
10
Відображено виникнення дебіторської заборгованості та доходу після встановлення винної особи на загальну суму належної до відшкодування шкоди, розраховану згідно з Порядком № 116*375
716
 
11
Списано із забалансового рахунка 07 «Списані активи» балансову вартість тварин, яких не вистачає, одночасно зі списанням суми збитку на винну особу-
072
 
3.5 Організація зберігання документів
 
Зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських звітів і балансів, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи.
Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера.
Вилучення первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів у підприємств, установ може бути здійснено тільки за постановою органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і судів, державної контрольно-ревізійної та податкової служб відповідно до чинного законодавства України. Вилучення оформлюється протоколом (актом), копія якого вручається під розписку відповідній посадовій особі підприємства, установи.
З дозволу і в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, відповідні посадові особи підприємства, установи можуть зняти копії та скласти реєстр документів, що вилучаються, із зазначенням підстав і дати їх вилучення.
Вимоги щодо зберігання на підприємствах бухгалтерських документів викладено у Положенні про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку (наказ Міністерства фінансів України №88 від 24. 05. 1995 р.).
Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов'язковій передачі до архіву.
Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.
Бланки суворої звітності повинні зберігатися в сейфах, металевих шафах або спеціальних приміщеннях, що забезпечують їх схоронність.
Порядок зберігання документів на машино зчитуваних носіях визначається вказівками з організації бухгалтерського обліку з використанням обчислювальної техніки.
Первинні документи поточного місяця, що пройшли обробку ручним способом і відносяться до відповідного облікового регістру, комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються і супроводжуються довідкою для архіву.
Термін зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів та балансів у архіві підприємства, установи визначається згідно з «Переліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної представницької і виконавчої влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств», затвердженим Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України №41 від 20. 07. 1998 р.
Граничні терміни зберігання конкретних бухгалтерських документів в архіві підприємства показано в таблиці.
 
Таблиця
Терміни зберігання бухгалтерських документів в архіві підприємства
Типи документів бухгалтерського облікуТермін зберігання, років
Бухгалтерські звіти й баланси організацій та пояснювальні записки до них:
а) зведені річніПостійно
б) річніПостійно
в) квартальні3
Первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для бухгалтерських та податкових записів (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.) 3
Особові рахунки робітників та службовців, студентів75
Розрахункові (розрахунково-платіжні) відомості (в тому числі на машинних носіях) 5
Інвентарні картки та журнали обліку основних засобів3
Довіреності на одержання грошових сум і товарно- матеріальних цінностей (у тому числі анульовані довіреності) 3
Облікові регістри (головна книга, журнали-ордери, розроблювальні таблиці та ін.) 3
Допоміжні й контрольні книги, журнали, картотеки, касові книги, оборотні відомості3
Книги обліку депонованої заробітної плати, журнали реєстрації виконавчих листів3
Журнали, книги реєстрації рахунків, касових ордерів, довіреностей, платіжних доручень та ін. 3
Документи (протоколи засідань інвентаризаційних комісій, інвентарні описи, акти, звіряльні відомості) про інвентаризацію3
 
Якщо вилучаються томи документів, які недооформлені (не переплетені, не пронумеровані тощо), то з дозволу і в присутності представників органів, які проводять вилучення, відповідні посадові особи підприємства, установи можуть дооформити ці томи (зробити опис, пронумерувати аркуші, прошнурувати, опечатати, засвідчити своїм підписом та печаткою).
Органи, що вилучили документи, забезпечують підприємствам, установам за їх письмовим зверненням можливість зробити виписку, витяг, копію документів для видачі довідок за обставинами відповідно до законодавства.
У разі повернення вказаними органами документів, що були раніше вилучені, такі документи приймаються під розписку відповідною посадовою особою підприємства, установи та разом із рішенням про повернення підшиваються до тих же томів, з яких документи були вилучені та в яких знаходяться постанови про вилучення, реєстр і копії таких документів.
У разі пропажі або знищення первинних документів, обліко- вих регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.
Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.
Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції – підприємствами та місцевому фінансовому органу – установами в 10-денний термін.
 
Висновок
 
Проаналізувавши дану тему, можна зробити висновок, що для прийняття правильних управлінських рішень на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів і які відповідають міжнародним стандартам.
Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності. Розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють вдосконалення обліку і контролю як складових частин економічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях.
Гармонізація обліку передбачає певну відповідальність та злагодженість, дотримання принципів введення бухгалтерського обліку і статистики, складання звітності групою країн чи їх об’єднанням. Гармонізація передбачає поєднання та взаємну відповідальність законодавства країн щодо регулювання бухгалтерського обліку і статистики, існування в кожній країні своєї моделі організації обліку і системи стандартів. Головне завдання гармонізація полягає в тому, щоб вони суттєво не відрізнялись від аналогічних стандартів в інших країнах – членах співтовариствах, тобто знаходились у гармонії один з одним.
Основою удосконалення бухгалтерського обліку є підвищення рівня економічних знань та ділової кваліфікації працівників обліку, оскільки в сучасних умовах правильно і раціонально організувати облікові роботи в господарстві можуть тільки спеціалісти, які знають як методологію і техніку обліку, так і економіку виробництва. Вони повинні володіти певним рівнем знань в галузі планування, фінансування, кредитування, економічного аналізу, права, ефективно використовувати сучасні засоби обчислювальної техніки для опрацювання обліково-економічної інформації.
Стандартизація обліку і статистики передбачає встановлення єдиних норм і вимог щодо бухгалтерського обліку і статистики, застосування уніфікованого набору стандартів, що регулюють облікову подію та її відображення у звітності. Стандартизація дає змогу глобалізувати облікову політику, принципи і систему бухгалтерського обліку та звітності. Вона здійснюється в рамках уніфікації обліку на міжнародному рівні яку проводить Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Гармонізація і стандартизація є головними чинниками при веденні бухгалтерського обліку.
Отже, можна зробити наступні висновки:
Бухгалтерський облік здійснюється в усіх ланках народного господарства – на підприємствах, в організаціях, установах як виробничої, так і невиробничої сфери і служить для спостереження і контролю за їхньою діяльністю. Кожне підприємство (організація, установа) має певне майно – господарські засоби (будівлі, споруди, устаткування, матеріальні та інші ресурси), які утворюються за рахунок певних джерел (сукупності вкладень засновників, прибутку, позикових коштів тощо).
Контроль за наявністю і рухом, а також доцільним використанням засобів у кожному господарстві здійснюється за допомогою бухгалтерського обліку. Отже, господарські засоби, що перебувають у розпорядженні окремих підприємств, і джерела їх формування є об'єктом бухгалтерського обліку і належать до змісту його предмета.
Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі виробництва є затрати підприємства на виробництво продукції, що дає змогу визначити її собівартість, а також обсяг виготовленої продукції (в натуральних і вартісному вимірниках).
Компонентами звітності у бухгалтерському обліці є:
баланс – надання інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату
звіт про фінансові результати – надання інформації про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний період
звіт про рух грошових коштів – надання інформації про надходження і вибуття грошових коштів внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства протягом звітного періоду
звіт про власний капітал – надання інформації про зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду
примітки до фінансових звітів – виклад облікової політики та пояснення інформації, наведеної у відповідних фінансових звітах
Бухгалтерський облік як невід'ємна частина системи народногосподарського обліку ґрунтується на наукових основах – діалектичному методі й економічній теорії. Науковий зміст методу бухгалтерського обліку визначається підходом до явищ господарської діяльності підприємств, розгляду всіх засобів і процесів у безперервному їх русі і розвитку, єдності, взаємозв'язку і взаємозумовленості.
Фото Капча