Організація торгівлі

Торгівля на ринку не може організовуватися, обмежуватися або заборонятися тільки адміністративними методами, вона повинна відповідати чинному законодавству України, нормативним актам місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування. Адміністрація і працівники ринків, а також учасники ринкового торгу (продавці і покупці) зобов’язані дотримуватися вимог таких документів:

- правил торгівлі на ринках;

- ветеринарно-санітарних правил для ринків;

- правил використання ваговимірювальних приладів;

- правил протипожежної безпеки;

- правил безпеки руху.

Суттєвою передумовою функціонування підприємства ринку є його реєстрація як господарюючого суб’єкта – самостійної юридичної особи або структурного підрозділу. Стихійно утворені ринки, міні-ринки, майданчики для ведення торгівлі повинні бути юридично й організаційно оформлені за участю місцевих органів влади.

Основним документом, який регламентує порядок організації і здійснення торгівлі на продовольчих і непродовольчих ринках, є Правила торгівлі на ринках.

Згідно з Правилами торгівлі на ринках ринковий торг може здійснюватися тільки в обладнаних належним чином місцях: на ринках, в павільйонах, спеціалізованих зонах і майданчиках через ринкові торговельні місця всіма категоріями продавців, а також торговельно-закупівельними підприємствами ринку.

4. Основні види обладнання в ринковому господарстві

Невід’ємною частиною ринкового господарства є торговельно-технологічне і допоміжне обладнання, що застосовується для організації торгівлі на ринках.

Підприємства ринків з метою створення належних умов для всіх категорій продавців використовують такі основні види механічного і немеханічного торговельно-технологічного обладнання:

1) касові апарати для видачі ринковим продавцям чеків, що підтверджують факт оплати ринкових зборів за надання додаткових платних послуг;

2) ваговимірювальні прилади для зважування вагових товарів;

3) холодильне обладнання для реалізаційного зберігання продуктів і товарів;

4) немеханічне торговельне обладнання у вигляді столів-прилавків, спеціалізованих боксів, бутиків, кіосків, яток стаціонарного і збірно-розбірного типу;

5) вантажні візки, розвозки і ліфти;

6) торговельний інвентар (підтоварники, виделки, ножі) ;

7) допоміжні машини і механізми (снігоочищувальні, сміттєзбиральні, автомобілі, трактори, мотоцикли, навантажувальні пристрої і механізми).

5. Організація торгівлі на продовольчих ринках

Підприємство продовольчого ринку – це різновид підприємства, яке функціонує на загальних засадах торгівлі на ринках і спеціалізується на створенні умов для реалізації сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів.

Підприємство продовольчого ринку в організаційно-правовому аспекті може бути самостійним господарським суб’єктом з правами юридичної особи або структурним підрозділом головного ринку.

Продовольчий ринок в організаційному плані має нескладну структурну побудову (рис. 16. 1).

На продовольчих ринках реалізують продукти тваринництва і рослинництва, вирощені в особистих і колективних аграрних господарствах; продукти їх переробки; дикорослі плоди і ягоди, гриби; насіння, розсаду, посадковий матеріал; садові квіти; живу худобу, кролів, нутрій, домашніх тварин; декоративних і акваріумних риб; тропічні фрукти та овочі.

 

 

Асортимент сільськогосподарської продукції і продовольчих товарів змінюється залежно від типу підприємства, який визначається наявністю або відсутністю накритих споруд. У критих капітальних ринках можуть продаватися всі групи товарів, дозволених до реалізації Правилами торгівлі на ринках. Адміністрація ринку повинна забезпечити спеціалізовані зони, майданчики і торговельні ряди наочними позначеннями щодо їх призначення, а торговельні місця – номерами.

Реалізація продукції тваринного походження повинна здійснюватися в улаштованих павільйонах. Відповідно до вимог ветеринарно-санітарних правил продукція, що швидко і надто швидко псується, не може реалізовуватися на відкритому повітрі.

В обов’язковому порядку продукція тваринного і рослинного походження повинна проходити перед реалізацією експертизу в лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи з отриманням відповідного документа, який засвідчує належну її якість.

Категорично забороняється продаж продовольчих товарів з імпровізованих столиків, з ящиків. Забороняється реалізувати харчові продукти домашнього приготування; продаж приватними особами хліба, хлібобулочних виробів, алкоголю, тютюнових виробів; дикорослі рослини, занесені до «Червоної книги», польові квіти і лікарські рослини; зерно і крупи, забруднені насінням шкідливих бур’янів.

Власник або особа після одержання торговельного місця, санітарного одягу і необхідного торговельного інвентарю має право реалізувати на ринку продукцію. Але за право користування торговельним місцем продавець сплачує в касу ринку вартість ринкового збору і прокату торговельного інвентарю, санітарного одягу. Документом сплати є касовий чек, який продавець повинен зберігати до закінчення торгівлі.

Якщо фізичний обсяг продукції є більшим пропускної здатності торговельного місця, надлишковий запас товарів розташовується на відповідальне зберігання на складі підприємства ринку, за що береться відповідна плата.

Позаринкова реалізація продовольчих товарів може проводитися тільки на відведених поруч з ринком майданчиках для продажу товарів з транспортних засобів, спеціально розмічених і пристосованих для безпеки покупців і пішоходів.

6. Організація торгівлі на непродовольчих ринках

Підприємство непродовольчого ринку – це різновид підприємства ринку, який функціонує на загальних засадах торгівлі на ринках і спеціалізується на створенні умов для реалізації промислових і кустарних непродовольчих товарів.

Непродовольчий ринок може організовуватися в спеціально збудованих або пристосованих просторих приміщеннях з відповідними вимогами технічних умов і стандартів, вентиляцією, освітленням і опаленням; в конструкційних павільйонах і на відкритих майданчиках.

Аналогічно до продовольчих ринків речовий ринок створює торговельні місця для ринкового торгу. Суттєвою відмінністю є те, що на речових ринках відповідно до внутрішніх властивостей товару, який реалізується, застосовуються інші види немеханічного торговельного обладнання, а саме гірки, вітрини, стенди, вітражі, подіуми. Таким чином, торговельне місце на непродовольчому ринку недостатньо вимірювати в пологих метрах або квадратних, бо воно займає певний корисний об’єм.

Торговельні місця на речових ринках подібні до бутиків, секцій, палаток, міні-магазинів, кіосків тощо.

Непродовольчі ринки мають спеціалізовані зони за споживчими комплексами: предмети гардеробу, все для дому, все для відпочинку, автозапчастини, технічні товари.

У складі непродовольчих ринків з’явилися дрібнооптові і оптові ринки, в яких відбувається реалізація середніх і великих партій товарів.

Речові ринки оснащені мережею роздрібних торговельних підприємств, підприємств громадського харчування і побутового обслуговування. Якщо на непродовольчому ринку влаштовується майданчик (крита споруда) для реалізації сільськогосподарської продукції і продуктів харчування, такий ринок слід відносити до змішаних.

Право реалізації непродовольчих товарів належить громадянам України, іноземним громадянам, особам без громадянства, а також підприємствам і організаціям усіх форм власності.

Продавці непродовольчих товарів, що систематично торгують на ринках, повинні мати торговий патент або бути зареєстрованими як приватні підприємці в адміністрації за місцем проживання, постійно вести облік продажу і сплачувати податки.

Існує перелік непродовольчих товарів, які забороняється реалізувати на речових ринках, а також що несуть загрозу життю та здоров’ю окремим особам і суспільству в цілому.

Процес ринкового торгу є аналогічним до реалізації товарів у роздрібній торговельній мережі за методом обслуговування через прилавок, але відсутність у ринкових продавців спеціальних знань спілкування з різними категоріями покупців негативно впливає на загальну культуру обслуговування на ринках, що є у теперішній час найбільшою проблемою.

 

 

1. Що становить сутність торгівлі на ринках?

2. За якими ознаками здійснюється класифікація ринків?

3. Які основні вимоги ставляться до підприємств ринку?

4. Які основні види обладнання застосовуються в ринковому господарстві?

5. Якими є вимоги щодо організації продовольчих ринків?

6. На яких засадах проводиться організація торгу на продовольчих ринках?

7. Якими є вимоги щодо організації непродовольчих ринків?

8. На яких засадах проводиться організація торгу на непродовольчих ринках?

 

 

1. Гончар Л. А. Організація торгівлі: Конспект лекцій. / Л. А. Гончар. – Дніпропетровськ: ДУ ім. А. Нобеля, 2012. – 120 с. – (базовий підручник).
2. Сысоева С. В. Большая книга директора магазина. / Сысоева С. В., Крок Г. Г. – СПб. : Питер, 2012. – 416 с.
3. Сысоева С. В. Мерчандайзинг. Курс управления ассортиментом в рознице. / Сысоева С. В., Бузукова Е. А. – СПб. : Питер, 2011. – 256 с.
4. Леві М. Основи роздрібної торгівлі: Пер. з англ. / М. Леві, Б. А. Вейтц. – СПб: Пітер, 1999. – 192 с.
5. Апопій В. В. Теорія та практика торговельного обслуговування: Навчальний посібник / В. В. Апопій, І. П. Міщук, С. І. Рудницький, Ю. М. Хомяк – К. : Центр навчальної літератература, 2005. – 496 с.
6. Апопій В. В. Організація торгівлі: Підручник. / В. В. Апопій, І. П. Міщук, В. М. Ребрицький. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 616 с.
7. Дашков Л. П. Организация, технология и проектирование торговых предприятий: Учебник для студентов высших учебных заведений. / Л. П. Дашков, В. К. Памбухчиянц. – М. : Маркетинг, 2000. – 336 с.
8. Гончаров П. Г. Организация торговли продовольственными товарами: Учебник для торговых вузов / П. Г. Гончаров, В. Ф. Егоров, С. Д. Жданова и др. – М. : Экономика, 1989. – 335 с.