Організація – як об’єкт управління

Організація – як об’єкт управління

Організація – як об’єкт управління. Особливості управління організацією. Загальні характеристики організації.

Сучасні принципи та методи управління організацією.

Як відомо, управління є не тільки вид діяльності, а й певна система, яка складається з двох частин : об’єкта управління та суб’єкта управління.

Отже, об’єктом управління є сама організація (підприємство), її колектив, матеріальні, технічні та інші ресурси.

Термін «організація» походить від грецького слова, що означає поєднання, побудову та об’єднання чогось у єдине ціле.

ОРГАНІЗАЦІЯ – 1.Складова управління, суть якої полягає в координації дій окремих елементів системи, досягненні взаємної відповідності функціонування її частин. 2. Форма об’єднання людей для спільної діяльності в межах певної структури. 3. Установа, що покликана виконувати задані функції, вирішувати певне коло завдань (наприклад, школа, банк, інститут, урядова установа).

Під організацією розуміють групу людей, діяльність яких координується для досягнення певної мети, а саме перетворення ресурсів (капіталу, матеріально-технічних, технології, трудових та інформації) у кінцеві результати за допомогою правових, економічних та інших умов.

Основними вимогами до організації є:

- певна кількість учасників (наявність хоча б двох людей, які рахують себе членами групи);

- ступінь ідентифікації всіх учасників з цілями організації, які випливають з інтересів її засновників, тобто (- наявність хоча б однієї мети, що є загальною для всіх членів групи; та - наявність членів групи, які свідомо сумісно працюють для досягнення певної мети);

- наявність формальних та неформальних організацій;

- формальна структура власних відносин, ієрархія.

Люди та умови їхньої діяльності разом утворюють організаційну структуру, а дія людей, яка направлена на створення такої структури, забезпечення необхідних передумов її функціонування та оновлення називається організаційним процесом або організацією.

Організації поділяються на: 1) формальні - це групи людей, діяльність яких свідомо планується, організовується, мотивується з метою досягнення певних цілей, та 2)неформальні - які виникають і функціонують спонтанно, але тоді коли люди спілкуються один з одним та регулярно вступають у стосунки між собою. Їх виникнення пояснюється тим, що не всі інтереси чи соціальні потреби людей можуть бути задоволені в межах формальної організації. Неформальні групи існують майже у всіх формальних організаціях і входять в склад формальних організацій.

Загальні характеристики організації.

Для досягнення своєї мети організація має свої загальні характеристики - ресурси, залежність від зовнішнього середовища, горизонтальний розподіл праці, вертикальний розподіл праці, структуру організації та необхідність управління.

Основною характеристикою діяльності організації є ресурси, які підлягають перетворенню в процесі виробничої діяльності, до них належать:

- трудові ресурси - кваліфікований та демографічний склад працівників, їх здатність адаптуватися в різних виробничих умовах

-технічні ресурси - особливості виробничого обладнання, інвентарю, основних та додаткових матеріалів

- технологічні ресурси - гнучкість технологічних процесів, наявність конкурентноспроможних ідей, наукові розробки

-основні фонди - території підприємства, виробничі приміщення, комунікації, можливість розширення

- інформаційні ресурси - характер інформації про виробничу систему та зовнішнє середовище, можливість розширення виробничої системи

-фінансові ресурси - фінансові активи, ліквідність, наявність кредитів.

Головною задачею організації в галузі використання ресурсів є досягнення мети при мінімумі витрат та максимумі ефективності.

Таким чином загальними рисами організації є:

1.Наявність ресурсів - трудових, фінансових, матеріально-технічних та інформації.

2. Залежність від зовнішнього середовища - економічних умов, громадських організацій, законодавчих актів, конкурентів, техніки, технології тощо.

3. Горизонтальний поділ праці - поділ роботи на конкретні завдання, та утворення підрозділів, які виникли в результаті поділу.

4. Вертикальний поділ праці - направлений на координацію роботи інших людей, тобто здійснення процесу управління.

5. Необхідність управління - є важливою діяльністю організації, тобто щоб досягти певних результатів та реалізації своєї мети, діяльність всіх структурних елементів організації повинна бути скоординована завдяки залученню управлінців до процесу реалізації цілей працівників. За словами Файоля «керувати - означає вести підприємство до його мети, максимально використовуючи певні ресурси». П. Друкер зазначив, що « управління – це особливий вид діяльності, який перетворює неорганізований натовп в ефективну, цілеспрямовану продуктивну групу ». Тому призначення управління - внести в управлінську роботу якомога більше системності, порядку, логіки, постійності у тому мінливому середовищі, в якому працює керівник.

6. Структура організації - сукупність зв‘язків та взаємовідношень рівнів управління та функціонування галузей, побудованих у такій формі, яка дозволяє найбільш ефективно досягати мети.

7.Здійснення певних видів діяльності - виробничої, торговельної, науково-пошукової тощо.

Загальні поняття про принципи та методи управління

Управління є цілеспрямований процес впливу органу управління на об'єкт управління шляхом отримання інформації про його стан, прийняття рішення та доведення до виконавця командної інформації з використанням відповідних прийомів, способів та методів управління.

Принципи – це рекомендації, правила, які засновані на вимогах об'єктивних законів. Принципи управління є похідною від загальних законів і відображують відносини, відповідно з якими повинна створюватися, функціонувати та розвиватися система управління.

Принципи управління - це основні положення та правила діяльності, які менеджери повинні виконувати в своїй роботі на фірмі.

Головним принципом менеджменту є забезпечення прибутку бізнесу, процвітання підприємництва та максимум благостану трудового персоналу фірми.

Класичними принципи менеджменту, які були висунуті представником школи адміністративного управління

Анрі Файолем є:

- розподіл праці, - повноваження та відповідальність, - дисципліна в колективі, єдиний керівник, -

підлеглість інтересів, - єдність дій, - централізація управління, - порядок в організації, - винагорода персоналу,

-справедливість, - стабільність персоналу, - ініціатива, - корпоративний дух в колективі.

До сучасних принципів менеджменту можна віднести наступні :

- пріоритет споживача, - надійне обслуговування, - швидкість та зручність, - висока якість, - доступні ціни, - моральність, - допомога іншим підприємцям в досягненні успіху, - високі стандарти діяльності, - спрямування до нововведень, - орієнтація на перспективу розвитку, - розширення сфери бізнесу, - децентралізація управління фірмою з метою забезпечення єдності працівників та органічно взаємодіючих самостійних структур, - постійне навчання персоналу в процесі діяльності, - використання нестандартних режимів роботи персоналу, - використання нових способів стимулювання праці та новаторства, - активне формування нових думок персоналу, з орієнтацією на динамічні, швидкі зміни характеру та масштабів діяльності фірми, тощо.

В процесі своєї діяльності керівники-менеджери постійно використовують різні методи впливу на підлеглих.

Методи управління – це сукупність способів і прийомів впливу на колектив працівників та окремих виконавців з метою досягнення поставлених цілей. Найбільш ефективними методами управління є:

1. Економічні методи – це прийоми, способи та технології цілеспрямованої дії на об’єкт управління з використанням економічних інтересів. До них належать - довго - середньо та короткострокові економічні плани, кошториси, баланси, фінансові звітності підприємства, економічні стимули, податки, фінанси, кредит, бюджет, ціни.

2. Адміністративні (організаційно-розпорядчі) методи - це методи регламенту стимулювання, погодження, рекомендацій та примушування, які ґрунтуються на застосуванні нормативних та індивідуальних актів. Вони поділяються на :

- методи організаційної дії - закони, декрети, положення, статути, укази, постанови, інструкції, правила,

вимоги, акти, протоколи, доповідні записки, телеграми, заяви, тощо.

- методи розпорядчої дії – накази, розпорядження, вказівки

- методи дисциплінарної дії - використовуються згідно з конкретними ситуаціями, виливаються у зауваження,

догани, переміщення посадових осіб, звільнення тощо.

3. Соціально-психологічні методи – це система засобів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат в колективі, на трудову та соціальну активність колективу. До них належать: облік та розвиток колективних інтересів, планування та організація соціального розвитку колективу фірми, проведення бесід та зборів в колективі, формування соціально-психологічного клімату в колективі, критика та самокритика тощо.

4. Наукові методи – використовуються в сукупності з іншими методами, до них належать ті методи, які в своїй роботі використовують менеджери: -експеримент, - спостереження та аналіз, - моделювання та програмування, проведення консультацій та експертиз, - розробка наукових програм, - проведення та участь в наукових семінарах, - використання нових технологій у виробництві та управлінні, - створення та керівництво творчими групами.