Організаційна психологія в системі “людина-природа”

 

 

Обираючи професію, пов'язану з використанням природних ресурсів, людина бере на себе відповідальність за розвиток і майбутнє того, що нас оточує, за життя наступних поколінь.

Знайомство зі світом природи, інтерес до неї починається з дитинства і протягом життя тією чи іншою мірою впливає на розвиток людини і формування її як особистості. З іншого боку, взаємодія фахівця з об'єктами природи, управління процесами, які відбуваються у живих і неживих організмах, багатосторонні і різнобічні взаємостосунки, безперервно впливають на розвиток життя нашої планети в цілому, а особливо всередині біосфери, стан якої визначає можливість і тривалість нашого існування.

Професії, пов'язані з дослідженням і освоєнням природи, впливають на її процеси, вимагаючи наявності психофізіологічних і особистих якостей у людини. Як і для будь-якої професії, визначальними в роботі з природними ресурсами є успішність діяльності, інтерес до роботи і працьовитість, відповідальність і наполегливість у досягненні мети. В цих професіях частіше, ніж в інших, потрібні такі якості, як передбачення і прогнозування майбутніх результатів, готовність працювати в несприятливих погодних умовах, наодинці або в команді декількох чоловік. Тому професії цього напрямку добре підходять людям замкнутим і неемоційним, тим, хто не потребує нових вражень, подій.

Професії, предметом праці яких є жива і нежива природа, відносяться до групи «людина – природа». У цій групі – дуже важливі професії як для народного господарства, так і для людини. Але питанням професіографічного вивчення спеціальностей типу «людина – природа» з метою профорієнтації приділяється недостатня увага. В цьому можна переконатись, якщо розглянути матеріали наукових конференцій з проблем психології праці, зокрема, з професійної орієнтації.

Професійна діяльність різних працівників професій типу «людина – природа» вимагає використання широкого кола знань й інтелектуальних умінь. Так, високий ступінь автоматизації процесів у тваринництві, впровадження нових засобів утримання тварин і птиці, більш досконала технологія переробки продукції, виникнення потокових ліній, машинного доїння корів і обробки молока, автоматизовані методи приготування і роздавання кормів підвищують вимоги цих професій до психологічної сфери працівників та рівня їх кваліфікації. Вони повинні знати весь цикл технологічного процесу, вміти організувати технічне спостереження і обслуговування механізмів. В їх роботі значне місце посідають елементи розумової праці, які дедалі більше стають інженерно-технічними. Наприклад, оператор відгодівельного цеху – це, по суті, механік широкого профілю; майстер машинного доїння – технік, який добре знає закони електрики і пневматики; птахівник – спеціаліст, який володіє основами біології, зоотехніки, і, ясна річ, обізнаний з механізмами. Тобто, професії типу «людина – природа» вимагають від працівників глибоких і тонких знань особливостей розвитку рослин або тварин (живих організмів) і водночас уміння керувати сучасною технікою.

Істотні зміни у характері і змісті професій групи «людина – природа» потребують розробки раціональних методів проведення профорієнтаційної і профконсультаційної роботи з учнями шкіл, враховуючи специфіку цих змін. Отже, виникає необхідність вивчення вказаних професій, складання професіограм та використання їх в організації практичної профорієнтаційної роботи. Ці професії потребують особливої уваги тому, що, поперше, вони поширені в сільському господарстві, яке є важливою галуззю народного господарства, подруге, тут спостерігається нестача кваліфікованих спеціалістів і, потрете, вимоги, які ставляться до психофізіологічних особливостей працівників, надто важливі й їх розшифрування являє значний інтерес для практики профорієнтації і профконсультації шкільної молоді.

Професії типу «людина – природа» складають досить численну групу. До неї входять професії, що вимагають значної теоретичної підготовки, отже, вищої і середньої спеціальної освіти (агроном, ветеринарний лікар, ветфельдшер, зоотехнік, садівник), і професії, де потрібні практична майстерність, основи якої закладаються, наприклад, у професійнотехнічному училищі (тваринник, тракторист, машиніст широкого профілю, майстер машинного доїння).

У сільськогосподарських професіях практичного спрямування техніка рішуче витісняє ручну працю. Тому працівник сільського господарства нині повинен знати не тільки агротехніку чи зоотехніку, не тільки правила догляду за рослинами чи тваринами, й добре розбиратися в сільськогосподарських машинах. Праця у сільському господарстві сьогодні є однією з найбільш творчих, тобто таких, що потребують постійного прийняття самостійних рішень залежно від обставин, які складаються.

Провідним предметом праці професій типу «людина – природа» є живі організми, умови їх життя, біологічні і мікробіологічні процеси. Саме на ці об'єкти впливає агроном, рільник, тваринник, селекціонер, інші спеціалісти. Об'єктами праці виступають грунт, ліс, насіння, рослинний і тваринний світ. Кожен з них має багато різноманітних властивостей. Наприклад, основними властивостями грунту є його вологість, температура, реакція ґрунтового розчину тощо. Ліс характеризується станом, проростом, запасом. Насіння оцінюють з точки зору його сухості, схожості, чистоти, життєздатності і т. ін. Спираючись на ці ознаки, людина у своїй професійній діяльності приймає рішення, орієнтується, виконуючи свої професійні обов'язки.

Слід зазначити, що багато ознак предмета праці професій типу «людина – природа» не є постійними. Під впливом людини та природних факторів у ньому неперервно відбуваються певні зміни. Специфічною особливістю цих змін є те, що вони протікають повільно і непомітно, внаслідок чого не завжди можуть бути помічені людиною. Цей факт ускладнює взаємодію спеціаліста з предметом своєї праці. Наприклад, помилка в густоті сівби