Організаційно-економічне обгрунтування високоефективного розвитку відокремлених виробничо-обслуговуючих формувань в аграрному секторі України

 

Таблиця 4

Основні результати оптимізації виробничої діяльності СП “Нібулон”

Модель і її короткий опис

Прибуток від реалізації, тис. грн. Рівень рентабель -ності, % Індекс зміни структури виробництва

Вихідні дані 2706, 4 8, 4 1, 000

Ринкова і виробнича орієнтація, обмеження філій за площею 3579, 2 9, 84 1, 263

Виробнича орієнтація, обмеження філій за площею 4096, 1 11, 39 1, 471

Ринкова орієнтація, обмеження філій за площею 4486, 1 12, 29 1, 580

Обмеження філій за площею 4593, 4 12, 58 1, 600

Обмеження компанії за площею 10495, 1 16, 14 1, 919

Обмеження компанії коштами, обмеження філій за площею 3048, 1 8, 98 1, 149

Обмеження компанії коштами, обмеження компанії за площею 4578, 7 13, 14 1, 561

Обмеження філій коштами 4259, 2 12, 58 1, 619

Обмеження компанії коштами 6765, 7 20, 56 1, 698

 

За критерій оптимальності обрано максимум прибутку від реалізації продукції в цілому по компанії, який інтегрує виробничу (мінімум витрат) та комерційну (максимум виручки) стратегії. Загальними групами обмежень є структурні вимоги сівозміни, забезпечення потреб у нетоварних запасах та вимоги по невід’ємності показників. Решта обмежень (див. табл. 4) застосовується в залежності від орієнтації оптимізації. Під виробничою орієнтацією розуміється у результаті оптимізації збереження обсягу виробництва валової продукції незмінним; ця орієнтація не передбачає ні розширення (для якого потрібне залучення додаткових матеріально-технічних ресурсів, а також ущільнення мережевих графіків технологічних процесів), ні скорочення виробництва (яке обумовлює необхідність звільнення працівників), а лише зміну його структури. Ринкова орієнтація розглядає можливий варіант оптимізації із збереженням загальносистемного рівня реалізації товарної продукції.

Виявити максимальний реальний резерв мережі відокремлених підрозділів допомагає остання дев’ята модель оптимізації, у якої обмеження філіалів за матеріально-грошовими ресурсами заміннюється на обмеження в цілому по компанії. Результатом цієї моделі є додаткове вивільнення прибутку у розмірі 4059, 3 тис. грн. та підвищення рівня рентабельності системи від 8, 4 до 20, 6% за рахунок оптимізаційних структурних зрушень. Дана модель розкриває саме особливість мережі МТС у порівнянні з простою сукупністю незалежних виробничих формувань. Йдеться про оптимальний перерозподіл ресурсів не тільки між культурами, а і між самими відокремленими формуваннями при незмінності загальних ресурсів компанії. Це зроблено для того, щоб на загальносистемному рівні зберегти приблизно сталий розмір виробництва шляхом переміщення матеріально-технічних ресурсів від зменшених у результаті оптимізації філій до збільшених.

Дана модель (№9) має на меті розкрити потенціал компанії в цілому, при цьому інтереси окремих філій (особливо збиткових) відносяться на другий план на користь передових підрозділів підприємства. Застосування результатів цієї моделі на практиці є дещо жорстким для низькоефективних чи збиткових філій, це породжує соціальну напругу, адже доводиться звільняти чимало працівників, а якщо філію рекомендовано закрити (наприклад, при площі ріллі у результаті оптимізації меншої за 100 га), то, навіть, цілі колективи, не зважаючи на те, що в іншому регіоні України така сама чисельність працівників отримає роботу. Але з погляду максимізації прибутку такий перерозподіл є необхідним. Результати оптимізації можна трактувати і по-іншому, що пов’язано з тим, що замість закриття збиткового підрозділу не варто відкидати можливість перенесення на його терени технологій кращих формувань. Тому результати оптимізації можна розуміти, як буквально: розширювати виробництво прибуткових філій за рахунок коштів, ресурсів збиткових, так і в дещо іншій інтерпритації: поширювати технології виробництва найліпших підрозділів за рахунок матеріально-технічних ресурсів технологій гірших відокремлених підрозділів. Але відмінність природно-кліматичних умов у різних регіонах господарювання робить дещо проблемним, умовним застосування другого варіанту трактування оптимального плану. Ця модель є недоступною для просто самостійних виробничих формувань, для їх сукупностей, чи то адміністративно-територіальних, чи то галузевих. Ці сукупності не мають такого потужного резерву додаткового ефекту від поліпшення своєї структури, їм недоступний якісно новий рівень оптимізації організації виробництва, яка тісно пов’язана з оптимізацією розміщення. Отже, мережі є завжди на голову вище сукупностей, маючи в своєму арсеналі конкурентної боротьби дієву зброю оптимізації структури у розрізі підрозділів, а також у комплексному застосуванні: у розрізі підрозділів та культур, у розрізі підрозділів та механізованих робіт.

За допомогою економіко-математичного моделювання проведено оптимізацію складу машинно-тракторного парку виробничих одиниць на прикладі філій СП “Нібулон”. Основними обмеженнями є умови виконання запланованих робіт протягом п’яти агротехнічних періодів. Результатом оптимізації є щорічна економія приведених витрат на утримання машинно-тракторного парку компанії (як критерію оптимальності) у розмірі 2970, 7 тис. грн. за незмінності структури господарювання, і 3798, 7 тис. грн. економії при застосуванні оптимальної виробничої структури з моделі №9, за допомогою якої вивільнення додаткового прибутку становить 4059, 3 тис. грн.

Встановлено, що економія приведених витрат більша від оптимізації спільного машинно-тракторного парку двох близькорозташованих філій, ніж від оптимізації їх окремих машинно-тракторних парків.

Придатними для впровадження у виробництво є результати оптимізації, які являють собою для кожної філії склад машинно-тракторного парку для п'яти сільськогосподарських виробничих періодів і в цілому, як у розрізі агрегатів, так і у розрізі техніки.

Розвиток розгалуженої мережі філій зробив впровадження внутрішньофірмового ринкового розрахунку однією з необхідних умов ефективного функціонування компанії.