Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Основні методи дослідження економічних процесів, функції економічної теорії

Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
10
Мова: 
Українська
Оцінка: 

економічної теорії є формування економічної психології кожної людини, соціальної або професійної групи. З цієї точки зору виховна функція тісніше пов'язана з практичною, ніж з теоретико-пізнавальною. Іншими словами, практична функція опосередковує зв'язок теоретико-пізнавальної та ви-ховної функцій економічної теорії.

Досвід розвинених суспільств свідчить, що основою консенсусу інтересів і цінностей не тільки великих (впливових), а й малих соціальних груп, життєздатності саморегульованої системи є вартісні відносини, які відображають і поєднують соціальні, економічні та політичні інтереси різних самодіяльних груп.
Розкриття змісту виховної функції економічної теорії можливе на основі вивчення економічної поведінки людей (чи їхніх фахових груп) та чинників, які її визначають. Вони включають мотивацію, спрямовану на примноження достатку (сюди належить і підвищен-ня рівня кваліфікації), мислення, яке відбиває економічні зв'язки та стосунки між суб'єктами, а також вчинки, які грунтуються як на традиціях, так і на спеціальних знаннях.
 
2. Витрати виробництва в короткостроковому періоді
 
Оскільки у короткостроковому періоді деякі ресурси виробництва є фіксованими, а обсяги інших можна змінювати для розширення випуску, виділяють два типи витрат короткострокового виробництва – постійні і змінні, які аналізують за двома рівнями. Перший рівень аналізу стосується витрат на весь обсяг продукції, другий – аналізу витрат на одиницю продукції.
Витрати на весь обсяг продукції називаються сукупними витратами (ТС). Вони включають постійні (FC) і змінні (VC) витрати:
TC=FC+VC
Постійні витрати – це витрати фіксовані, їх величина не змінюється зі зміною обсягів випуску. До них відносять витрати на устаткування, утримання управлінського персоналу, рентні платежі за оренду приміщення чи землі, зобов’язання фірми з облігаційних позик, страхові внески тощо. До постійних витрат відносять також всі неявні витрати. За нульового обсягу виробництва загальна сума витрат дорівнює постійним витратам фірми.
Змінні витрати – це витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягів виробництва. До них відносять витрати на сировину, паливо, електроенергію, транспортні послуги, заробітну плату робітників. Другий рівень аналізу включає витрати на одиницю продукції. До них відносять середні і граничні витрати. Всі види середніх витрат обчислюються шляхом поділу відповідних сумарних витрат на обсяг продукції, випущеної за певний період:
середні постійні витрати;
середні змінні витрати;
середні сукупні витрати.
Оскільки сукупні витрати є сумою, то середні сукупні витрати також можна представити як суму середніх постійних і середніх змінних витрат:
 
Граничні витрати – це приріст сукупних витрат в результаті приросту обсягу випуску на одиницю, або додаткові витрати, пов’язані з виробництвом ще однієї додаткової одиниці продукції:. Оскільки сукупні витрати змінюються в результаті приросту змінних витрат, то граничні витрати можна визначити також за показником приросту змінних витрат.
Всі типи витрат виробництва безпосередньо пов’язані з виробничою функцією, яка відображає залежність між кількістю застосовуваного ресурсу і обсягом випуску. Нехай величина заробітної плати 1 робітника за тиждень становить 100 гривень, а ціна одиниці капіталу – 50 грн. У таблиці 1 наведені розрахунки витрат фірми, яка нарощує виробництво продукції від 0 до 120 одиниць. У графі 4 обчислені постійні витрати – витрати на придбання капіталу (50 грн. ×10 од.). В графі 5 обчислені змінні витрати – на наймання робочої сили. Сума витрат на капітал і працю дає сукупні витрати виробництва (графа 6). Граничні витрати (графа 7) обчислюють за формулою:
 
Значення граничних витрат записують між рядками, щоб підкреслити, що це прирости витрат. В останніх трьох колонках обчислюють середні витрати виробництва.
 
Таблиця 1
 
Криві витрат виробництва на весь обсяг продукції за даними таблиці 1 зображені на рис. 1. а). Крива постійних витрат має вигляд горизонтальної лінії, крива змінних витрат – це крива сукупних витрат, зміщена паралельно вниз на величину постійних витрат. Крива сукупних витрат графічно визначається додаванням значень кривої до кривої. Відстань по вертикалі між кривими і показує значення змінних витрат, а відстань по вертикалі між кривими і дає значення постійних витрат.
   
Рис. 1. Рис. 2
 
Конфігурація кривих і ілюструє дію законів зростаючої та спадної віддачі. Зв’язок між динамікою продуктивності факторів виробництва і витрат обернений: гранична продуктивність змінного фактора на низьких обсягах випуску зростає, досягає максимуму, а згодом – на вищих обсягах випуску – спадає, тоді як прирости витрат, навпаки, на низьких обсягах мають спадний характер (це показує опуклість кривих і вгору), а на вищих – зростаючий (опуклість кривих донизу).
Графіки граничних та середніх витрат (рис. 1, б) ілюструють цей закон більш виразно. Граничні витрати спадають приблизно до обсягу 45 одиниць, у точці b′ набувають мінімального значення, після чого стрімко зростають. З деяким відставанням цю ж динаміку виказують середні витрати. Дія законів зростаючої та спадної віддачі (спадних та зростаючих витрат) обумовлює U – подібну форму кривих граничних, середніх змінних і середніх сукупних витрат у короткостроковому періоді.
Між кривими існує характерний геометричний зв’язок: коли крива граничних витрат розташована нижче кривих середніх витрат, то середні витрати спадають, а коли значення граничних витрат перевищують значення середніх, то середні витрати зростають, криві середніх витрат стають висхідними. Отже, крива перетинає криві середніх витрат в точках, які відповідають мінімальним значенням і (точки а′ і с′).
Обернений зв’язок між продуктивністю факторів виробництва і динамікою витрат ілюструє рис. 2, де зображені типові криві. Криві граничних витрат і середніх змінних витрат є дзеркальним відображенням кривих граничної і середньої продуктивності змінного фактора. Гранична продуктивність змінного фактора на низьких обсягах випуску зростає, на вищих – спадає, а прирости витрат, навпаки, на низьких обсягах мають спадний характер, а на вищих – збільшуються. Максимум граничної продуктивності змінного фактора відповідає мінімуму граничних витрат (точки а-а1), а максимум середньої продуктивності відповідає мінімуму середніх змінних витрат (точки b-b1). 
 
Список використаних джерел
 
1. Економічна теорія. Початковий курс / Навч. посібник під ред. Білика В. О. – К., 1992.
2. Макконел К., Брю С. Экономикс: принципы, проблемы, политика. В 2-х томах. – М., 1992.
3. Мочерний С. В. Основи економічних знань. – К., 1995.
4. Основи економічної теорії / За ред. С. Мочерного. – Тернопіль, 1993.
5. Основи економічної теорії / Під ред. Г. Климка. – К., 1994.
6. Основи економічної теорії / Під ред. С. О. Дзюбика. – К., 1994.
Фото Капча