Основні напрямки і зміст роботи вчителя з формування творчих здібностей учнів на уроках української мови

До мотиваційним прийомів відносяться такі прийоми: постановка цілей, показ практичної значущості діяльності і результатів праці. Результати праці можна побачити і проаналізувати на проведених творчих виставках робіт учнів. За кожне виконане виріб учням виставляється оцінка, значить цієї ж оцінкою можна оцінити задум і творчі здібності учнів. Наступна група прийомів пов'язана з виконанням навчального завдання. Іноді на заняттях зустрічаються ситуації, коли учні з різних причин не можуть виконати ту чи іншу роботу. З цією метою використовуються прийоми надання допомоги. Усі учні мають різний рівень сформованих знань, навичок, умінь, здібностей.

Деяких з них паралізує думка про те, що «все одно нічого не вийде». До прийомів надання допомоги належать: нагадування, конкретизація, постановка навідних запитань.

Прийом нагадування застосовується, якщо необхідні знання або способи дії не утримуються в пам'яті учнів до моменту їх використання, і допущена на самому початку помилка може вплинути на подальший хід роботи. Конкретизація забезпечує правильне усвідомлення учнями завдання. Вона дозволяє використовувати приклади, уявлення про які вже сформувалося у школярів.

Суть прийому навідних питань полягає в тому, що в скрутних для учнів випадках ставлять запитання, спрямовані на розвиток здібностей при проблемній ситуації. Пряме запитання виконує роль «посередника» між відомим і невідомим для учнів. Використання цього прийому розвиває технічне мислення школярів, творчі здібності, прийняття правильного рішення.

З метою активізації у формуванні здібностей учнів використовуються прийоми, що впливають на емоційно-вольову сферу: переконання, схвалення, заохочення. Переконання застосовується тоді, коли учень не впевнений у своїх силах, слабо концентрує у своїй діяльності вольові зусилля. Найбільше вплив надає прийом схвалення на нерішучих учнів, які сумніваються в правильності виконання завдання. При цьому учні заражаються емоційно-вольовими зусиллями.

Поширеним засобом у формуванні здібностей учнів є заохочення. Воно може бути спрямоване на оцінку різних сторін їх роботи, наполегливості та виконання завдання тощо. Заохочення може виражатися похвалою і виставленням позитивності оцінки. Похвала – вираз вчителем задоволення не тільки процесом праці, але і результатами роботи учня. При використанні цих прийомів краще виявляються творчі задатки школярів, тренуються, формуються і розвиваються здібності.

До спеціальних методів, які стимулюють пізнавальний інтерес відносять дидактичну гру, яка спирається на створення у навчальному процесі ігрових ситуацій. У них містяться такі елементи діяльності: ігрове завдання, ігрові мотиви, навчальне вирішення завдання. На відміну від прямої постановки проблеми, як це проходить на уроці, у грі вона виникає як ігрова проблема самої дитини, а способи її вирішення є навчальними. Оскільки однією з актуальних вікових потреб учнів 1 класу є прагнення до пізнання дійсності і виявлення власної активності у формі гри, то ми вважали за доцільне посилити увагу до педагогічної організації ігрової діяльності дітей цієї вікової групи. Гра може зробити дитяче шкільне життя цікавим, радісним, емоційним, плідним, а навчально-виховну роботу – творчою, цікавою, ефективною. Тому, на нашу думку, в 1 класі ігрова діяльність та ігрові ситуації повинні широко використовуватися у навчально-виховному процесі, забезпечуючи ефективне формування пізнавальних інтересів, виховання, навчання й розвиток молодших школярів. Добираючи дидактичні ігри для уроків та розробляючи методику їх використання як методу формування пізнавальних інтересів молодших школярів, треба керуватися такими положеннями:

а) визначення місця дидактичних ігор та ігрових ситуацій у системі інших видів діяльності на уроці;

б) доцільність цілеспрямованого й систематичного використання їх на різних етапах уроку;

в) розробка методики проведення дидактичних ігор з урахуванням дидактичної мети уроку та рівня підготовки учнів;

д) передбачення способів стимулювання учнів, заохочення в процесі гри тих, хто найбільше відзначився, а також для підбадьорення відстаючих.

Говорячи про проблеми творчих здібностей дітей, нам би хотілося підкреслити, що їх ефективний розвиток можливий лише при спільних зусиллях як з боку педагогів, так і з боку родини. На жаль, педагоги скаржаться на відсутність належної підтримки з боку батьків, тим більше, якщо це стосується педагогіки творчості. Тому доцільно проводити спеціальні бесіди та лекції для батьків, на яких би розповідалося про те, чому так важливо розвивати творчі здібності з дитинства, які умови необхідно створювати в сім'ї для їх успішного розвитку, які прийоми та ігри можна використовувати для розвитку творчих здібностей в сім'ї, а також батькам рекомендувалася б спеціальна література з цієї проблеми. Отже, ми вважаємо, що запропоновані вище заходи сприятимуть більш ефективному розвитку творчих здібностей у молодшому шкільному віці.

Висновки до 2 розділу

У процесі дослідження нами виявлено найефективніші умови розвитку творчі здібності молодших школярів під час уроків читання. З виконаної роботи можна зробити такі висновки:

1) У нашому формуючому експерименті ми використовували такі величезні кошти розвитку творчі здібності, як творчі завдання під час уроків читання, творчі перекази, вправи, створені задля розвиток літературної творчості школярів (створення газет, журналів, альманахів, написання віршів, ведення особистих щоденників).

2) Однією з важливих способів розвитку творчі здібності у початковій школі є включення молодших школярів в спільну діяльність в час. Участь школярів у творчій діяльності на позакласних заходах найяскравіше демонструють рівень інтересу до виконання творчих завдань. У нашому експерименті цей спосіб ми