Основні напрямки туристсько-краєзнавчої підготовки студентів – майбутніх вчителів фізичного виховання

 

Чалій Л.

Рівненський державний гуманітарний університет

 

Анотація. Чалій Л. Основні напрямки туристсько-краєзнавчої підготовки студентів – майбутніх вчителів фізичного виховання. У статті дано порівняльну характеристику змісту навчальних програм туристських дисциплін двох рівненських вищих навчальних закладів. Надано методичні рекомендації щодо комплексного підходу до туристсько-краєзнавчої підготовки студентів.

Ключові слова: навчальні програми, студенти, туристично-краєзнавча підготовка.

Аннотация. Чалий Л. Основные направления туристическо-краеведческой подготовки студентов – будущих учителей физического воспитания. В статье дана сравнительная характеристика содержания учебных программ туристических дисциплин двух ривненских висших учебных заведений. Предоставлены методические рекомендации относительно комплексного похода к туристическо-краеведческой подготовке студентов.

Ключевые слова: учебные программы, студенты, туристическо- краеведческая подготовка.

Abstract. Chaliy L. Comparative characteristic of touristical disciplines’ educational programs of two Rivne’s high educational institutions is given in the article. Methodical recommendations about complex approach to students’ touristical preparations are given.

Key words: educational programs, students’, touristical preparations.

Постановка проблеми. Туризм у сучасній школі традиційно виступає як дієвий засіб краєзнавчого вивчення та пізнання рідного краю, як реальна можливість оздоровлення школярів і студентів, а також входить до шкільних програм з фізичного виховання.

Система освіти передбачає функціонування у навчальних закладах туристсько-краєзнавчих гуртків різного профілю, секцій туризму, шкільних музеїв тощо. Позашкільна освіта проводиться обласними, міськими чи районними центрами (станціями) краєзнавства, туризму та екскурсій. І від того, яким буде рівень підготовки фахівців цієї галузі, а життя показує, що великий відсоток учителів фізичного виховання займається цією діяльністю, залежить успіх роботи названих структур, а відповідно і результати залучення учнівської та студентської молоді до регулярних занять туризмом.

Педагог, який освоїть курс туристсько-краєзнавчої роботи, зможе на якісно новому рівні організувати виховання та спілкування зі своїми учнями. При цьому появляються нові можливості для підвищення педагогічної майстерності. Під час туристських подорожей та краєзнавчих заходів відбувається збагачення як дитини, так і педагога. Це – новий рівень навчання та виховання, це – можливість створити моменти радості та щастя для дитини.

На доцільність введення курсів туристських дисциплін вказує той факт, що Федерація спортивного туризму України у 2003 році звернулася до Міністерства освіти і науки з пропозицією про спільне затвердження положень та програм підготовки громадських кадрів.

Метою нашої роботи було вивчення змісту навчальних програм туристських дисциплін у вищих навчальних закладах, встановлення відповідності теоретичного та практичного обсягу матеріалу вимогам сучасної програми фізичного виховання в розділі „Туризм” та формування пропозицій щодо оптимізації тематики занять.

Для оцінки реального стану справ в туристсько-краєзнавчій галузі було проведено анкетування студентів фізкультурних спеціальностей двох рівненських вищих навчальних закладів.

Всього в дослідженні взяли участь 54 респонденти. Серед них 31 студент педагогічного факультету Рівненського державного гуманітарного університету (РДГУ) спеціальності «Педагогіка і методика середньої освіти. Фізична культура». Також відповідали на питання анкети 23 студенти факультету здоров'я, фізичної культури і спорту Міжнародного економіко-гуманітарного університету (МЕГУ) ім. ак. Ст. Дем’янчука спеціальності «Фізичне виховання та адаптивна фізична культура». Студенти вище названих вузів вивчають туристські дисципліни різних за кількістю годин обсягів та на різних курсах. Дослідження проводилося після засвоєння теоретичного курсу навчальних дисциплін.

Опитування студентів двох вищих навчальних закладів показало, що вперше респонденти прийняли участь у туристських заходах у роки навчання у школі – 96%, і лише 4% опитаних – пізніше. Практично всі, хто побував у поході, чи на екскурсії, залишилися задоволеними. Негативно свій перший туристський досвід оцінили всього 4% студентів.

Як відомо, у шкільній програмі «Основи здоров'я і фізичної культури» (2001р.) передбачено години туризму для учнів 4-9 класів. Дослідження, проведені нами, показали, що у більшості шкіл (66, 7%) не проводилися уроки туризму. Таку ситуацію пояснює той факт, що у загальноосвітніх закладах відсутня належна матеріально-технічна база. Про це повідомили 68, 5% опитаних студентів. Достатнім забезпечення шкіл вважає лише 1, 9% респондентів.

Водночас, майбутні фахівці фізичного виховання висловлюються за доцільність введення названих вище уроків – 98, 1%, і лише 1, 9 – не визначилися з відповіддю. Такі результати опитування свідчать про необхідність вивчення туристських дисциплін на факультетах фізичного виховання.

На запитання анкети «Чи хотіли б Ви займатися туризмом професійно?» позитивну відповідь дали 61, 1% опитаних. Тобто серед студентів є багато тих, хто бажає працювати у спеціалізованих позашкільних закладах освіти (станції чи центри туризму та краєзнавства, секції при школах тощо).

Оскільки здоров'я людини на 50% залежить від рівня рухової активності, то студентам було запропоновано відповісти на запитання про вплив занять туризмом на стан здоров'я. Практично всі респонденти переконані в позитивному впливі (98, 1%), лише одна людина не змогла чітко визначитися (1, 9%).

Занепокоєння викликає той факт, що великий відсоток опитаних, як студентів РДГУ, так і студентів МЕГУ, після закінчення курсів туристських дисциплін, що наразі передбачені навчальними планами, не вважають належною свою підготовку до проведення туристсько-краєзнавчої роботи зі школярами.

Як показує аналіз проведеного дослідження, майже половина студентів РДГУ (48, 4%) вважає, що здобула необхідні вміння та навички для роботи в школі, а 29% – що рівень їхньої підготовки є недостатнім; а студенти МЕГУ у своїй більшості