Основні складові формування професійно-педагогічної майстерності майбутнього фахівця фізичної культури

 

Юр’єва Л., Сава М., Яворський Ю.

Кременецький обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т. Шевченка

 

Анотація. У статті висвітлені фактори впливу на формування професійної майстерності вчителя фізичної культури до практичної діяльності у школі, зокрема, фізичне самовиховання та самоосвіта, шляхи та засоби вирішення основних проблем; визначена організаційно-методична система професійної підготовки майбутнього фахівця, розроблена спеціалістами з фізичного виховання і спорту.

Ключові слова: самовиховання, самоосвіта, самооцінка, фізичне самовдосконалення, професійна майстерність.

Резюме. В статье раскрыты факторы влияния на формирование профессионального мастерства специалиста физической культуры к практической деятельности в школе, а именно, физическое самовоспитание и самообразование, пути и средства решения основных проблем; определена организационно-методическая система профессиональной подготовки будущего специалиста, разработана специалистами с физического воспитания и спорта.

Ключевые слова: самовоспитание, самообразование, самооценка, самосовершенствование, профессиональное мастерство.

Annotation. The article deals with the factors of influence on forming the physical training teacher’s professional skills to the practical activity in school, in particular, physical self-upbringing and self-education, ways and methods of solving the main problems: organizing and methodological system of the would-be expert’s professional training worked out by the specialists of physical training and sport.

Key words: self-upbringing, self-education, physical self-improvement, professional skill, self-estimation.

Постановка проблеми. Науково-технічний прогрес підвищує вимоги до процесу навчання у школі, що безпосередньо залежить від результативності роботи вчителя. Рівень працездатності учнів та їх професійне майбутнє значною мірою залежить від рухової активності та ефективності фізичного виховання, яким безпосередньо керує фахівець.

Формування професійної майстерності майбутнього вчителя фізичної культури є однією з актуальних проблем у вищому навчальному закладі, тому, що вона сприяє ефективній підготовці студентів до наступної практичної діяльності у школі.

На цей процес впливає самовиховання та самоосвіта, що є необхідною умовою всебічно розвиненої особистості педагога та його фізичного самовдосконалення.

Реалізація вимог до всебічного виховання особистості майбутнього спеціаліста можлива лише тоді, коли у процесі підготовки педагогів будь-якої спеціалізації будуть враховані індивідуальні особливості і потенційні можливості індивіда. Саме тому одним із перспективних шляхів удосконалення процесу професійного становлення студентів педагогічного ВНЗ є індивідуалізація процесу навчання, яка передбачав використання і формування особистісних якостей і здібностей виконавців.

Специфіка педагогічної кваліфікації майбутнього спеціаліста фізичної культури зумовлює необхідність оволодіння професійними уміннями, навичками як загально-педагогічними, так і такими, що мають специфіку і відображають багатокомпонентну творчу діяльність учителя фізичної культури.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз науково-методичної літератури стверджує, що формування готовності майбутніх вчителів включає такі аспекти професійної діяльності: позаурочна робота, професійна творчість, індивідуалізація навчання та виховна робота.

Предметом дослідження ми обрали визначення професійно-педагогічних якостей вчителя фізичної культури, що є основою диференційованого підходу та основних чинників професійної підготовки фахівця з фізичного виховання.

Самовиховання майбутніх учителів засобами фізичної культури і спорту виступає як результат загального професійно – педагогічного вдосконалення особистості й водночас як його передумова [1, 2, 3, 6]. Воно характеризує і відображає актуальні потреби фізичної освіти й розвиток особистості, результат ефективної постановки процесу фізичного виховання, взаємозв’язок із фізичним вихованням, який простежується під час навчання студентів у ВНЗ [1, 5].

Слід зазначити, що у науково-методичній літературі недостатньо досліджені шляхи та засоби вирішення основних проблем формування професійної майстерності майбутніх вчителів фізичної культури.

Отже, проблема підготовки професійних фахівців має соціальне і практичне значення і включає глибоке ознайомлення з орієнтованою моделлю професійної діяльності вчителя фізичної культури.

Результати дослідження та їх обговорення. Дослідно-педагогічна робота зі студентами випускних курсів (41Ф, 42Ф та 51Ф) Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка дозволила визначити організаційно-методичну систему професійної підготовки вчителя фізичної культури, розроблену спеціалістами з фізичного виховання і спорту, а також одну із її складових – фізичного самовдосконалення.

Сучасні вимоги до особистості вчителя ефективно можуть бути реалізовані тільки в тому разі, якщо людина свідомо включається в процес самоосвіти та самовиховання.

Фізичне самовдосконалення студентів ВНЗ не може здійснюватися ізольовано від інших спрямувань самовдосконалення, особливо професійного. Розрізняють три види професійного самовдосконалення:

1) тематичне самовдосконалення, яке передбачає формування окремих знань;

2) практичне самовдосконалення – це формування системи практичних навчально-пізнавальних умінь та навиків;

3) психологічне самовдосконалення – це формування і розвиток тих якостей мотиваційної сфери, які виражають відношення до самовдосконалення [1, 2, 4].

Для анкетування студентів були поставлені такі запитання:

- що спонукало на отримання спеціальної вищої освіти;

- інтерес до фізичного виховання та інших галузей наук, пов’язаних з ним;

- визначення причин мотивації до майбутньої педагогічної діяльності.

Для констатуючого експерименту ми обрали студентів 4-тих та 5-тих курсів, у яких виникають певні труднощі у професійній підготовці, а також тих, які позитивно ставляться до обраної професії і готові долати перепони на своєму шляху.

Студенти 41-Ф, 51-Ф (14 чол.), експериментальних груп та 42-Ф, 51-Ф (15 чол) групи визначені контрольними. В роботі використовувалися такі методи науково-педагогічних досліджень як: опитування, анкетування, спостереження, співбесіди, твори-міркування („Як я уявляю свою майбутню професію ”).

Результати отриманих даних показали, що у порівнянні експериментальної і контрольної груп, уява про педагогічну діяльність майбутнього вчителя фізичної культури суттєвого впливу на усвідомлення себе як суб’єкта не має.

На запитання студентам 4-го курсу як ЕГ, так і КГ „ Хто вони є і на що вони здібні в професійному напрямку”, отримали відповідь, що самооцінювання себе, як фахівця, вони сприймають на 50%.

Наслідки самооцінки п’ятикурсників показали їх наближення до рівневої характеристики студентів 4-ого курсу. Студенти свідомо розуміють і знають як розвивати свої здібності, використовувати можливості виховного впливу на професійне самовдосконалення. За результатами це становить 41 ЕГ – 53%, 42 КГ – 31% від числа опитаних.

Аналіз отриманих результатів показав, що на 5-ому курсі як в експериментальній, так і контрольній групах з’явилася чітка адекватність самооцінок за особистими якостями, що була відсутня на четвертих.

На заключному етапі, в якому приймали участь студенти 51 ЕГ (1-ша підгрупа) та 52 КГ (2-а підгрупа) ми встановили невисоку рівневі характеристику такого поняття як комунікативність. Якщо на четвертому курсі розвиток комунікативних вмінь становить в експериментальних групах 37%, а в контрольних – 21%, то на п’ятому курсі самооцінка цих вмінь показала: в ЕГ – 58%, КГ – 41%.

Проведення дослідно-педагогічної роботи дозволило дати оцінку самовизначенню професійних здібностей майбутніх вчителів фізичного виховання до педагогічної діяльності, а саме:

- співпадання набутих знань, вмінь і навичок на основі сформованості професійних якостей під час навчання у ВНЗ;

- визначення позитивних змін, які відбулися під час формування інтересу до спеціальних дисциплін;

- сформованість у майбутніх вчителів уяви про їх професійне самовизначення як суб’єктів педагогічної діяльності 41 ЕГ – 36%, 42 КГ – 22%.

Результати констатуючого експерименту показали, що:

- 41% студентів 41 ЕГ і 15% студентів 42 КГ приваблюють не тільки знання спеціальних предметів з фізичного виховання, а і суспільні, психолого-педагогічні науки;

- 41 ЕГ – 23% – набуття професійних вмінь під час проведення педпрактики.

Таким чином, дослідно-педагогічна робота стверджує, що розуміння і сприйняття студентами моделі вчителя фізичної культури за самооцінкою фізичного самовиховання дозволить чітко визначити диференційований рівень розвитку педагогічних здібностей ще на 1-4 курсах і сприятиме корегуванню процесу навчально-виховної роботи з фізичного виховання на професійному рівні вимог загальноосвітнього навчального закладу. Адже студенти знайомляться з прийомами роботи над собою, виконують завдання по самовдосконаленню, здійснюють самоконтроль і дають оцінку набутим результатам фізичного самовиховання. Роль керівника фізичного самовиховання – максимальне використання зовнішніх педагогічних впливів на внутрішню працю особистості студента, яке визначається у самовихованні, самоаналізі і самоконтролі.

Отже, якщо самовиховання – це процес, який несе не лише громадське, а й особистісне значення, то особистісний процес – це духовний, фізичний та професійний розвиток. Самовиховання майбутнього фахівця виступає не тільки як результат професійного удосконалення особистості, а як його передумова і основна складова у формуванні спортивного педагога.

 

 

Аналіз результатів дослідження та особисті спостереження засвідчують, що на всіх етапах процесу самовиховання простежується відповідний характер взаємозалежності процесу фізичного виховання і самовиховання: на початку ведуче положення займає фізичне виховання і самовиховання, далі – фізичне виховання і самовиховання взаємодіє паралельно, і на останньому етапі основну ланку займає фізичне самовиховання, а стимуляція і корегування їх визначається станом навчально-виховного процесу у ВНЗ.

Отже, поетапне застосування розвитку процесу самовиховання визначає характер роботи над собою кожної особистості й, безумовно, сприяє професійно-педагогічній підготовці вчителя фізичної культури до майбутньої роботи, підвищує фізичне самовдосконалення.

А набуті вміння та навички самовиховання відображаються і спрямовуються на активну практичну діяльність студентів в інтересах особистісного самовдосконалення та в інтересах колективу, де вони вчаться або працюють.

 

 

Григоренко В. Г. Системний підхід в організації професійної підготовки вчителя фізичної культури / В. Г. Григоренко // Матер. респ. конфер. – Луцьк: Надстир’я, 1994. – С. 149-150.

Емец А. И. Формирование педагогической направленности личности учителя физической культуры в процессе спортивной специализации: дис. канд. пед. Наук / А. И. Емец. – К., 1985. – 160 с.

Зязюн І. А. Педагогічна майстерність / І. А. Зязюн. – К. : Вища шк., 1997. – 349 с.

Сучасні педагогічні технології / За ред. А. С. Нісімчука, О. С. Падалка, І. О. Смолюка, О. Г. Шпака. – К. : Просвіта, 2000. – 252 с.

Фізична підготовка спортсмена / За ред. В. М. Платонова, М. М. Булатової. – К. : Олімп. л-ра, 1995. – 320 с.

Яловик В. Т. Психологічні передумови формування педагогічних здібностей у вчителів фізичної культури. – Луцьк: Вежа, 1998. – 146 с.