Основні вимоги до формування генофондного стада у свинарстві у контексті діяльності генофондного господарства

В середині минулого століття світовою спільнотою, за провідної ролі ФАО, для продовження тривалості існування породи чи одомашненої популяції тварин був розроблений Глобальний план дій по збереженню біорізноманіття [3], який знайшов підтримку і в Україні. Практично для всіх видів тварин, в тому числі і одомашнених, а не лише сільськогосподарських, розроблені методологія збереження їх генофонду, визначені форми і методи їх збереження, розраховані кошти на відшкодування розведення не конкурентоздатних порід тварин та проведені інші заходи [9], але при цьому не зроблено основного – не розроблено дієву законодавчу базу, яка б сприяла збереженню біорізноманіття тваринного світу в Україні.

Не можна сказати, що в Україні немає ніяких законодавчих актів, які б, передбачали збереження генофонду існуючих, локальних і зникаючих вітчизняних порід. Ця позиція держави прописана в Законі України «Про племінну справу у тваринництві» [4], але конкретно, що і як зберігаємо – не визначено. Законом України «Про племінну справу у тваринництві» прописано, що з метою збереження племінних (генетичних) ресурсів поліпшених, наявних, локальних і зникаючих видів і порід центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері тваринництва, забезпечує створення за рахунок коштів Державного бюджету України генофондних господарств, генофондных стад, банків сперми та ембріонів і генофондних банків шовкопрядів. Але при цьому механізми їх створення і функціонування, в усякому випадку, генофондних стад і генофондних господарств, за рахунок коштів Державного бюджету України, відсутні.

Для виправлення цієї ситуації у 2016 році Міністерством аграрної політики України затверджений «Порядок присвоєння відповідного статусу суб’єктам племінної справи у тваринництві та Технологічних вимог до проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва» [13], де передбачено присвоєння статусу генофондного господарства тим суб’єктом племінної справи у тваринництві, які мають стадо або стада зникаючих порід, типів, популяцій тварин, які несуть цінні ознаки та властивості, сформовані в результаті тривалого еволюційного розвитку і є джерелом генетичного матеріалу для створення нових порід та типів сільськогосподарських тварин. В числі функцій генофондного господарства:

• збереження генофондних стад;
• збереження зникаючих генеалогічних структур у межах породи (ліній, родин) ;
• довготривале зберігання племінних (генетичних) ресурсів – збереження замороженої сперми, ооцитів, ембріонів у генетичних банках;
• формування генофондних стад.

Ураховуючи, що конкретики в «Порядку присвоєння відповідного статусу суб’єктам племінної справи у тваринництві та Технологічних вимог до проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва» щодо основних вимог до генофондного стада у свинарстві немає, ми вирішили навести вимоги, які передбачені в ДСТУ «Свинарство. Генофондне стадо. Основні вимоги», розробленого Інститутом розведення і генетики тварин НААН.

Мета досліджень – висвітлення основних, застандартизованих вимог до створення та функціонування генофондного стада у свинарстві, методів розведення, численності основного поголів’я, кількості ліній і родин, необхідних для збереження, відтворення та раціонального використання генофонду порід, умов утримання і годівлі тварин, їх ідентифікації, реєстрації, оцінювання, підтвердження походження тощо.

Матеріал та методика досліджень. Основні вимоги до генофондного стада у свинарстві розроблені за використання нормативно-правової бази галузі тваринництва України, включаючи Інструкцію з бонітування свиней [5], Положення про порядок проведення атестації та допуску до відтворення плідників для племінного використання [12], Наказів Міністерства АПУ [10, 11], Інструкцій з проведення імуногенетичних досліджень, ДНК – тестування, цитогенетичного контролю [6, 7, 8], застандартизовані вимоги до рівня годівлі і утримання свиней та директиви ЄС щодо ідентифікації і реєстрації свиней, ведення племінних книг, чистопородності тварин тощо.

Результати досліджень. Основні вимоги до генофондного стада слід розпочати із самого терміну та його визначення, прописаного в Законі України «Про племінну справу у тваринництві»: генофондне стадо – чистопородна група тварин, виділена для збереження та відтворення генофонду породи. В свою чергу генофонд – це сукупність генів однієї популяції чи виду, в межах якої вони характеризуються певною частотою.

У свинарстві генофондне стадо повинно формуватися на базі провідного селекційного стада відповідної породи, основний напрямок діяльності яких спрямований на збереження генофонду породи. Збереженню у генофондних стадах підлягають чистопородні тварини як основних, так і локальних, а також зарубіжних порід, типів та ліній свиней, яких розводять та утримують на території України.

Кількість основних свиноматок у генофондному стаді повинна бути не менше ніж 100 голів, а основних кнурів – не менше ніж 10 голів. Кожна генеалогічна лінія чи родина у генофондному стаді повинна мати по 2-3 гілки з 2-3 синами чи дочками.

Генофондне стадо у свинарстві повинно бути провідним селекційним стадом, якому підпорядковано 2-3 племінних стад, що спільно працюють з ним і цілеспрямовано обмінюються племінним матеріалом.

Основний метод розведення тварин у генофондних стадах – чистопородне розведення. В окремих випадках, під час виконання державних та галузевих програм селекції у тваринництві, затверджених Міністерством аграрної політики України і