Особливості будови і функцій опорно-рухового апарату людини у різні вікові періоди

Актуальність теми дослідження. Одна з функцій людського організму - зміна положення частин тіла, пересування в просторі. Рухи відбуваються при участі кісток, які виконують функції важелів, і скелетних м'язів, які разом з кістками і їх з'єднаннями утворюють опорно-руховий апарат. Кістки й з'єднання кісток становлять пасивну частину опорно-рухового апарату, а м'язи, які виконують функції скорочення й зміни положення кісток, - активну частину.

Скелет, skeleton (від грец. skeletos - висохлий, висушений), являє собою сукупність кісток, які утворюють у тілі людини твердий скелет, що забезпечує виконання ряду найважливіших функцій. У навчальних цілях спеціально оброблені, знежирені, висушені (мацеровані) кістки з'єднані одна з одною штучно і є навчальним посібником. Такий "сухий" скелет має масу 5-6 кг, що становить 8-10 % від маси всього тіла. 
У різні вікові періоди скелетні кістки і мускулатура мають доволі різні властивості, змінюючи своє положення, активність та інші параметри.
Актуальність дослідження вікових особливостей діяльності опорно-рухового апарату визначається постійним зростанням набутих проблем рухової активності, зумовлених неадекватним формуванням і недостатньою увагою людей до свого здоров’я. Причинами гостроти проблеми зміни властивостей опорно-рухового апарата з віком є, зокрема, гіподинамія, притаманна сучасному світові, професійні статичні навантаження, недостатній догляд батьків за дітьми тощо.

Кістки живої людини значно важчі; їх загальна маса дорівнює 1/5-1/7 маси тіла людини. Скелет й утворюючі його кістки, які мають складну будову й хімічний склад, мають велику міцність. Вони виконують функції опори, пересування, захисту, є складом солей кальцію, фосфору й ін.
Опорна функція скелета полягає в тому, що кістки підтримують м'які тканини, які прикріплюються до них (м'язи, фасції й інші органи), беруть участь в утворенні стінок порожнин, у яких містяться внутрішні органи. Без скелета тіло людини, на яке діють сили тяжіння (сила ваги), не могло б займати певне положення в просторі. До кісток прикріплюються фасції, зв'язки і т. д., які є елементами м'якого скелета, що також бере участь в утриманні органів біля кісток, які утворюють твердий скелет.
Скелет тіла людини і властивості його складових мають надзвичайно велике значення протягом усього життя. Властивості кісток, м’язів, суглобів та сухожиль хоча й унікальні, проте не безмежні, а тому потребують постійного догляду й вивчення.
Основними властивостями кісток та м’язів є їх диференціація за виконуваними функціями, а, відповідно до цього, різний вигляд і будова. Кістка має складну будову завдяки тому, що вміщує червоний або жовтий кістковий мозок, формується з кількох видів тканин і часто виконує не одну, а декілька функцій.
М’язові волокна побудовані таким чином, що мають можливість формувати однаково потужні зусилля як на розтяг, так і на стиск, що забезпечує функціональність м’язів тіла, особливо кінцівок.
Біомеханічні дослідження мають велике значення для профілактики деформацій опорно-рухового апарату. Вивчення розподілу навантажень по стопі дозволяє створити раціональну норму. Біомеханічне обґрунтування конструкції меблів формує правильну поставу. Спеціальні стільці, призначені для працівників сидячих професій, дозволяють зменшити навантаження на міжхребцеві диски майже в 2 рази.
Найдокладніше вивчення скелета людини відіграє найважливішу роль у вивченні, лікуванні й запобіганні багатьох хвороб пов'язаних з різними травмами, порушенням розвитку скелета і його функціонування. А правильне харчування й постійні фізичні тренування дозволяють надовго зберегти організм людини сильним і здоровим.
Метою роботи є вивчення особливостей будови і функцій опорно-рухового апарату людини в різні вікові періоди.
Об’єктом дослідження у роботі виступає опорно-руховий апарат людини, а предметом – його будова і функції у різні вікові періоди.
Відповідно до об’єкта, предмета і мети роботи сформулюємо наступні її завдання:

• огляд загальної будови і особливостей кісток і м’язів;
• вивчення особливостей інервації опорно-рухового апарату;
• вивчення вікової динаміки витривалості м’язів рухового апарату;
• аналіз змін лабільності м’язів в онтогенезі та їх причин;
• аналіз показників зміни сили м’язів в онтогенезі.

Джерельною базою виконання роботи стали праці таких вчених, як, зокрема, Р. П. Самусєв, Ю. М.Селін, Г. І. Косицький, Г. А. Воробйов, К. А. Анфілова, В. М. Погребняк та ін.