Особливості будови і функцій системи крові людини в різні вікові періоди

Кровоносною системою називається система судин і порожнин, по яких відбувається циркуляція крові. За допомогою кровоносної системи клітини й тканини організму забезпечуються поживними речовинами і киснем, а також звільняються від продуктів обміну речовин. Тому кровоносну систему іноді називають транспортною або розподільною системою.

Серце і кровоносні судини утворюють замкнуту систему, по якій кров рухається завдяки скороченням серцевого м'яза і міоцитів стінок судин. Кровоносні судини представлені артеріями, які несуть кров від серця, венами, по яких кров тече до серця, і мікроциркуляторним руслом, яке складається з артеріол, капілярів, посткапілярних венул і артеріоловенулярних анастомозів.
По мірі віддалення від серця калібр артерій поступово зменшується аж до дрібних артеріол, які в товщі органів переходять у мережу капілярів. Останні, у свою чергу, переходять у дрібні вени, які поступово укрупнюються, - по них кров притікає до серця. Кровоносна система розділена на два кола кровообігу - велике і мале. Перше починається у лівому шлуночку і закінчується в правому передсерді, другий починається в правом шлуночку і закінчується в лівому передсерді. Кровоносні судини відсутні лише в епітеліальному покриві шкіри й слизових оболонок, у волоссі, нігтях, рогівці ока та суглобних хрящів.
Кровоносні судини отримують свою назву від тих органів, які вони живлять кров’ю (ниркова артерія, селезінкова вена), місця їх відгалуження від великої судини (верхня черевна артерія, нижня черевна артерія), кістки, до якої вони прилягають (ліктьова артерія), напрямку (медіальна артерія, яка оточує стегно), глибини залягання (поверхнева або глибока артерія). Багато дрібних артерій називаються гілками, а вени - притоками.
Залежно від області розгалуження артерії діляться на парієтальні (пристінкові), які живлять кров’ю стінки тіла, і вісцеральні (внутріосні), які  живлять внутрішні органи. До входу артерії в орган вона називається органною, а увійшовши в орган - внутріорганною. Остання розгалужується в межах органу і живить його окремі структурні елементи.
Кожна артерія розпадається на більш дрібні судини. При магістральному типі розгалуження від основного стовбура - магістральної артерії, діаметр якої поступово зменшується, відходять бічні галузі. При деревоподібному типі розгалуженні артерія відразу ж після свого відходження розділяється на дві або кілька кінцевих галузей, нагадуючи при цьому крону дерева.
Серцево-судинна система людини складається із серця, кровоносних судин, по яких циркулює кров, і лімфатичної системи, у якій тече лімфа. Функцією серцево-судинної системи є постачання органів і тканин киснем, поживними речовинами, а також видалення з органів і тканин продуктів їх життєдіяльності і двоокису вуглецю.
Відомості про будову серця були знайдені ще у давньоєгипетських папірусах (17-II ст. до н. е.). У Древній Греції лікар Гіппократ (5-4 ст. до н. е.) описав серце як м'язовий орган. Арістотель (4 ст. до н. е.) вважав, що серце містить повітря, яке поширюється по артеріях. Римський лікар Гален (2 ст. від н. е.) довів, що в артеріях міститься кров, а не повітря. Докладно описав серце Андреас Везалій (16 ст.).
Вперше достовірні відомості про роботу серця і кровообіг були подані Гарвеєм у 1628 році. З 18 століття почалися детальні дослідження будови та функцій серцево-судинної системи.