Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Особливості занять фізичними вправами дітей середнього та старшого шкільного віку, які мають ожиріння

Тип роботи: 
Дипломна робота
К-сть сторінок: 
82
Мова: 
Українська
Ціна: 
1800 грн.
Оцінка: 

ЗМІСТ

ВСТУП
І. Дитяче ожиріння як комплексна проблема

1.1. Поняття ожиріння, механізми його виникнення
1.2. Медичні проблеми, пов’язані з ожирінням
1.3. Використання лікувальної фізкультури для запобігання і лікування ожиріння
ІІ. Організація та аналіз результатів дослідження
2.1. Методика організації фізичного виховання зі школярами, які відносяться до спеціальних медичних груп
2.2. Методичні засади використання дихальних вправ для профілактики і первинного лікування ознак ожиріння у дітей спеціальних медичних груп
2.3. Основні правила харчування дітей з ознаками ожиріння при заняттях лікувальною фізичною культурою
2.4. Рекомендації щодо ефективності дії комплексу вправ для підлітків 10-16 років з ознаками ожиріння
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
 
Вступ: 

Актуальність теми. Проблема ожиріння в педіатрії привертає до себе увагу із-за значного поширення його серед дитячого населення. У дітей, які вступають до школи, серед дефектів здоров’я частіше за ожиріння зустрічаються тільки порушення зору, аденоїдні вегетації, порушення постави і дефекти ступні. Ожиріння в дитячому віці має часто несприятливий прогноз: у сучасних умовах багато повних дітей “несуть з собою вантаж жиру” усе життя, який може виявитись “бомбою сповільненої дії”. Адже ожиріння позначається і на конституції людини, призводить до змін функцій практично всіх органів і систем, завдає значної шкоди розвитку психіки дитини.

Основні властивості організму, який росте, перешкоджають розвитку ожиріння. Організм дитини характеризується дуже високими затратами енергії, що пов’язано із суттєвою руховою активністю, процесами росту і розвитку, великою поверхнею тіла на одиницю маси, а, отже, з високою тепловіддачею. Жирова тканина в період росту відрізняється вмістом великої кількості жирових клітин на одиницю маси (про це свідчить більша кількість дезоксирибонуклеїнових кислот (ДНК) і вищим рівнем активності обмінних процесів. На ранніх етапах розвитку інтенсивно утилізуються жирні кислоти мускулатурою.
Якщо, не дивлячись на такі особливості дитячого організму, розвивається ожиріння, це служить показником серйозних порушень нейроендокринної регуляції діяльності внутрішніх органів, а також обміну речовин і говорить про значні труднощі ліквідації патологічного процесу. Для того, щоб зрозуміти розвиток ожиріння, необхідно зупинитись на характеристиці специфічної тканини, котра в нормі відіграє особливу роль саме в ранньому дитячому віці. Мова про так звану буру жирову тканину, розміщену у новонароджених дітей в міжлопатковій і підпахвинних областях, в області щитовидної і зобної залоз, перикарду, навколо стравоходу, нирок і наднирників, трахеї, в брижі тонкої кишки, в паховій області та біля великих судин. Маса бурої жирової тканини у новонародженого малюка складає біля 30 г, тобто приблизно 1 % маси тіла. Клітини бурої жирової тканини вже на 13-14-му тижні внутрішньоутробного розвитку починають інтенсивно накопичувати жир. Доведено, що в ранньому періоді новонародженості бура жирова тканина сприяє підтриманню температури тіла дитини. Бура жирова тканина перешкоджає розвитку ожиріння завдяки здатності віддавати енергію у вигляді тепла. Індивідуальні особливості функціонування цієї жирової тканини – зниження її активності – можуть бути однією з причин розвитку ожиріння.
Існує два типи ожиріння – гіперцеллюлярний і гіпертрофічний. Гіперцеллюлярним (багатоклітинним, гіперпластичним) ожирінням називають кожний випадок огрядності із збільшенням числа жирових клітин в організмі. При цьому розміри клітин можуть бути і нормальними, і великими. Гіпертрофічна форма ожиріння характеризується нормальним числом жирових клітин та іх великими розмірами. Перша форма ожиріння виникає в дитячому віці, друга розвивається у дорослої людини. Число жирових клітин у випадках ожиріння залежить від віку, в якому почалося надлишкове відкладання жиру в організмі. Особливо інтенсивне зростання кількості жирових клітин відбувається у випадку раннього початку ожиріння (при надлишковому харчуванні матері на протязі останнього триместру вагітності, нераціональному штучному вигодовуванні, яке призводить до перегодовування дитини, ранньому введенні прикорму).
Звичайно, важливо знати, чи у кожної дитини перегодовування на ранніх етапах розвитку може викликати ожиріння. Далі виникає питання, чи зберігається ожиріння, яке розвинулося у грудної дитини, на протязі наступних років дитинсива. Відповідь на нього вже є. Показано, що в багатьох випадках це не так. На першому році життя ожиріння сумісне з оптимальною кількістю жиру в організмі в наступні роки дитинства, хоча у частини дітей раннє ожиріння зберігається і надалі. Існування спадкової схильності до ожиріння безсумнівне, але ж частково це визначається сімейними харчовими звичками (вже в ранньому віці харчова поведінка дорослого впливає на конституцію підростаючого поряд малюка).
На сьогодні нараховується понад 50 синдромів, що включають картину ожиріння. Для визначення форми ожиріння, окрім лікарського обстеження, здійснюють такі діагностичні заходи: рентгенівські знімки кісток зап’ястка (визначають кістковий вік, наявність остеопорозу, син- чи полідактилії), черепа (ознаки підвищеного внутрішньочерепного тиску, розширення турецького сідла), огляд очного дна, аналіз крові, аналіз сечі. У тих випадках, коли ожиріння не можна пояснити конституційними і аліментарними (харчовими, екзогенними, зовнішніми) причинами, рекомендується зробити додаткові обстеження. На підставі індивідуального діагнозу складають раціональні схеми лікування і визначають прогноз захворювання.
Ожиріння серед підлітків стає все більш серйозною проблемою у всьому світі. Епідемія ожиріння особливо очевидна в індустріалізованих країнах, де багато з людей, ведуть сидячий спосіб життя і їдять "зручну" їжу швидкого приготування, яка містить високу кількість калорій, однак не має харчової цінності. За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я за останні 20 років кількість дітей у віці від 8 до 10 років, які страждають від ожиріння, подвоїлося, а кількість підлітків із зайвою вагою - потроїлася. Національні асоціації всього світу щорічно публікують повідомлення, що з кожним роком підлітків і дітей із зайвою вагою стає все більше і більше.
Цим зумовлюється актуальність теми роботи, оскільки з кожним роком все більша кількість учнів шкіл потребує застосування адаптивної фізичної культури, спрямованої на профілактику ожиріння на стадії виявлення перших його ознак.

Стан дослідження проблеми. Основою для виконання роботи стали такі праці, як “Ожирение. Влияние на развитие метаболического синдрома. Профилактика и лечение” М. М. Гинзбурга та Н. Н. Крюков, у якій висвітлено поняття, причини та основні фактори, які сприяють виникненню ознак ожиріння, а також подано означення надлишкової ваги і класифіковано види ожиріння за різними факторами. У монографії “Ожирение как болезнь образа жизни: Современные аспекты профилактики и лечения” Сепкова В. П. основну увагу звернуто на способи лікування і профілактики ожиріння, причому як основний спосіб лікування процесу на початковій стадії визначено фізичні навантаження. Крім того, варто відзначити роботу “Ожирение” під редакцією Белякова Н.А. і Мазурова В.І., яка загалом присвячена висвітленню проблеми поширення ожиріння серед різних вікових і соціальних груп населення.
Об’єкт дослідження - ожиріння у підлітків, його причини і ускладнення.
Предмет дослідження – особливості проведення занять з адаптивної фізичної культури з дітьми середнього і старшого шкільного віку, які мають ознаки ожиріння.
Мета роботи - обгрунтувати методику занять з адаптивної фізкультури, які слід застосовувати в школі при роботі з дітьми, які мають ознаки ожиріння.
Відповідно до мети роботи сформульовано наступні завдання:

  • визначити сучасні підходи до методики адаптивної фізичної культури;
  • уточнити трактування поняття ожиріння, механізми його виникнення;
  • проаналізувати медичні проблеми, пов’язані з ожирінням;
  • з’ясувати напрямки використання лікувальної фізкультури для запобігання і лікування ожиріння;
  • дослідити методику організації фізичного виховання зі школярами, які відносяться до спеціальних медичних груп;
  • з’ясувати методичні засади використання дихальних вправ для профілактики і первинного лікування ознак ожиріння у дітей спеціальних медичних груп;
  • визначити рекомендації щодо правил харчування дітей з ознаками ожиріння при заняттях лікувальною фізичною культурою;
  • дослідити ефективність дії комплексу вправ для підлітків 10-16 років з ознаками ожиріння.

Структура роботи: дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаної літератури і додатків, загальний обсяг роботи складає 80 сторінок.

 

Список використаних джерел: 
  1. Апанасенко Г.Л. Физическое развитие детей и подростков. - Киев: Здоровье, 1985. – 455 с.
  2. Ареф'єв В. Г., Белоус Л. М., Воробей Г. В. та ін./ Програма з фізичної культури для учнів загальноосвітніх шкіл. - К.: Знання, 1996. - 34 с.
  3. Ашмарин Б.А. Теория и методы физического воспитания. Учебное пособие для студентов факультетов физического воспитания педагогических институтов. М. Просвещение, 1984. – 336 с.
  4. Бадалян Л.О. Наследственные болезни у детей. - М.: Медицина, 2001. – 229 c.
  5. Бальсевич В.К. Физическая культура для всех и для каждого. - М., 1988. – 388 c.
  6. Бичук О. І. Фізкультурно-оздоровча робота у школі: Навч. посібник для студ. фак. та ін- тів фізичної культури / Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк: Надстир'я, 1997. – 144 с.
  7. Богословский В.П. Сборник инструктивно-методических материалов по физическому воспитанию. - М.: Просвещение, 1984. – 455 с.
  8. Бондар П.М. Метаболічний синдром // Лікування та діагностика. – 2001. – № 4. – С. 24-29.
  9. Введение в теорию физической культуры: Учебн. пос. /Под ред. Л.П. Матвеева. - М., 1983. – 512 c.
  10. Введение в теорию физической культуры: Учебн. пос. /Под ред. Л.П. Матвеева. - М., 1983. – 512 с.
  11. Волжин А.И., Субботин Ю.К. Адаптация и компенсация - универсальный биологический механизм приспособления. М., 1987.
  12. Воробей Г. В. Фізичне виховання молодших школярів. - Івано-Франківськ, 1993. - 144 с.
  13. Выдрин В.М. Физическая культура и ее теория // Теор. и практ. физ. культ., 1986. - № 5. – C.45-48.
  14. Выдрин В.М. Физическая рекреация - вид физической культуры //Теор. и практ. физ. культ. – 1983. - № 3. – C.14-15.
  15. Газенко О.Г., Меерсон Ф.З. Физиология адаптационных процессов. - М., 1986. – 144 c.
  16. Гужаловский А. А. Основы теории и методики физической культуры. - М.: Физкультура и спорт, 1986. – 312 с.
  17. Давиденко Д.Н. Физиологические основы физической культуры и спорта: Учебн. пос. СПб, 1996. – 478 c.
  18. Данько Ю.И. Очерки физиологии физических упражнений. - М., 1974. – 190 с.
  19. Дмитриев А.А. Теоретические основы физического воспитания аномальных детей //Межвуз. сб. научн. тр. Красноярск, 1991. – 237 с.
  20. Дубровский В. И. Лечебная физическая культура. - М.: Владос, 1999. – 332 с.
  21. Дубровский В. И. Спортивная медицина: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. - 2-е изд., доп. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. - 512 с.
  22. Дубровский В.И. Лечебная физическая культура. - М., Владос, 1999. - 607 с.
  23. Евсеев С.П. Адаптивная физическая культура, ее философия, содержание и задачи / Адаптивная физическая культура и функциональное состояние инвалидов. СПб, 1996. – 90 с.
  24. Евсеев С.П. Адаптивная физическая культура, ее философия, содержание и задачи /Адаптивная физическая культура и функциональное состояние инвалидов. СПб, 1996. – 389 с.
  25. Евсеев С.П., Шапкова Л.В., Федорова Т.В. Адаптивная физическая культура - новая специальность для работы с инвалидами // Физ. культ. студ-ов: физ. восп., спорт., актив. досуг. - СПб, 1996. – 96 с.
  26. Евсеев С.П., Шапкова Л.В., Федорова Т.В. Адаптивная физическая культура в системе высшего профессионального образования //Теор. и практ. физ. культ. – 1996. - № 5. – С.13-19.
  27. Евсеев С.П., Шапкова Л.В., Федорова Т.В. Адаптивная физическая культура в системе высшего профессионального образования // Теор. и практ. физ. культ., 1996, № 5. – с.67-72.
  28. Иванов С. М. Врачебный контроль и лечебная физкультура. - М.: Медицина, 1984. – 331 с.
  29. Иващенко Л.Я., Круцевич Т.Ю. Методика физкультурно-оздоровительных занятий. - К.: УГУ ФВС, 1994. – 126 с.
  30. Кириленко Г.В., Кіприч С.В. Система організації занять фізичними вправами оздоровчої спрямованості Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка, - К., 2004. – 244 с.
  31. Кононенко И.В., Суркова Е.В., Анциферов М.Б. Метаболический синдром с позиции эндокринолога: что мы знаем и что уже можем сделать // Проблемы эндокринологии. – 1999. – № 4. – С. 36-41.
  32. Круцевич Т.Ю. Теория и методика физического воспитания. – 2 том. – К.: Педагогика, 1988. – 362 с.
  33. Лечебная физическая культура / под ред. В.А. Епифанова. - М., 1987. – 484 с.
  34. Лечебная физическая культура в хирургии, под ред. В.К. Добровольского, Л., 1976. – 416 с.
  35. Лубышева Л.И. К концепции физкультурного воспитания студентов //Теор. и практ. физ. культ., 1993, № 5-6. – С.34-36; 31-32.
  36. Лубышева Л.И. Современные подходы к формированию физкультурного знания у студентов вузов //Теор. и практ. физ. культ. - 1993. - № 3. – С. 11.
  37. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры. - М., 1991. – 120 с.
  38. Машков В.Н. Лечебная физическая культура в клинике внутренних болезней. - М., 1977. – 134 с.
  39. Меерсон Ф.З. Адаптационные реакции поврежденного организма: физиология адаптационных процессов. - М., 1986. – 611 с.
  40. Мейксон Г. Б. Методика физического воспитания школьников. - М.: Просвещение, 1989. – 142 с.
  41. Минкин Р.Б. Ожирение - болезнь. - СПб.: Медицина, 1994. – 62 сю
  42. Новосельський В.Ф. Фізична культура і здоров’я школярів. – К.: Знання. 1994. – 338 с.
  43. Ожирение: этиология, профилактика, лечение / под ред. Белякова Н.А. и Мазурова В.И. – СПб: изд. дом «МАПО», 2004. – 233 с.
  44. Ожирение. Влияние на развитие метаболического синдрома. Профилактика и лечение / М. М. Гинзбург, Н. Н. Крюков, ISBN: 5-901654-10-2 Издательство: Медпрактика, 2002. – 215 с.
  45. Омельяненко В.Г. Лекції і лабораторні заняття зі шкільної гігієни і фізичних вправ: Навчальний посібник. – Тернопіль: Видавничий відділ ТДПУ, 1999.–140 с.
  46. Петрова Т.В., Стрюк Р.И., Бобровницкий И.П. и др. О взаимосвязи избыточной массы тела, артериальной гипертонии, гиперинсулинемии и нарушении толерантности к глюкозе // Кардиология. – 2001. – № 2. – С. 30-33.
  47. Пшенникова М.Г. Адаптация к физическим нагрузкам: Физиология адаптационных процессов. – М., 1986.
  48. Сальникова Г.П. Физическое развитие школьников, Просвещение, 1998.
  49. Сепков В. П. Ожирение как болезнь образа жизни: Современные аспекты профилактики и лечения. – Самара: Самарский дом печати, 1997. - 48 с.
  50. Солодков А.С. Адаптационно-компенсаторные реакции организма инвалидов при занятиях физической культурой //Адап. физ. культ. и функц. состояние инвалидов. - СПб., 1996.
  51. Солодков А.С. Физиологические основы адаптации к физическим нагрузкам. - Л., 1988.
  52. Справочник по детской лечебной физкультуре, под ред. М.И. Фонарева, - Л., 1983.
  53. Тер-Ованесян А.А. Педагогические основы физического воспитания. - М.: ФиС, 1998. – 124 с.
  54. Тронько М.Д., Лучицький Є.В., Паньків В.І. Ендокринні аспекти метаболічного синдрому. – Київ-Чернівці, 2005. – 184 с.
  55. Уилмор Дж. Х., Костилл Д. Л. Физиология спорта и двигательной активности. - К.: Олимп. лит-ра, 1997. - 500 с.
  56. Уроки физической культуры в 9-10 классах средней школы / под ред. Г.П.Богданова. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Просвещение, 1987. – 207 с.
  57. Физкультурно-оздоровительная работа в школе: пособие для учителя / под ред. А.М.Шлемина. – М.: Просвещение, 1988. – 144 с.
  58. Фізична культура в 1-11-х класах: Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Перун, 2006. – 72 с.
  59. Фізична культура як неодмінна складова формування здорового способу життя молоді / О. О. Яременко (кер. авт. кол.), О. Д. Дубогай, Р. Я. Левін, Л. В. Буцька. – К.: Український інститут соціальних досліджень, 2005. – Кн. 6. – 124 с.
  60. Хрипкова А.Г. Вікова фізіологія: Посібник для студентів небіологічних спеціальностей педагогічних інститутів. – К. Вища школа, 2002. – 272 с.
  61. Чепурна В.С. Заняття спеціальної медичної групи лікувальною фізичною культурою в умовах загальноосвітньої школи // Тез. допов. ІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. студентів і аспіраетів “Фізична культкра, спорт та здоров'я”. – Харків: ХаДІФК, 2000. – С.96-97.
  62. Чешейко С. Інноваційні підходи до організації процесу фізичного виховання // Фізичне виховання в школі. – 2005. - № 2. – С.11-12.
  63. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. – в 2-х ч., Ч.1. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 272 с.
  64. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. – в 2-х ч., Ч.2. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006. – 248 с.
  65. Шиян Б.М., Папуша В.Г. Пистура С.Н. Теорія фізичного виховання. – Львів: ЛОНМІД, 1996. - 220 с. 
174
Терміново зв’язатися з консультантом:  
  Студентська консультація (066) 185-39-18      Вконтакте Студентська консультація
 або телефонуйте: 066-185-39-18, 093-202-63-01 (цілодобово).