Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Особливості емпіричного дослідження

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
16
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
1. Особливості емпіричного дослідження
2. Структура емпіричного дослідження
2.1 Експеримент і дані спостережень
2.2 Систематичні і випадкові спостереження
2.3 Процедури переходу до емпіричних залежностей і фактів
Висновки
Список літератури
 
1. Особливості емпіричного дослідження
 
Наукове пізнання є процес, тобто система знання, що розвивається, і яка включає в себе два основних рівні – емпіричний і теоретичний. Вони хоча і пов'язані, але відрізняються один від одного, кожен з них має свою специфіку. У чому вона полягає?
На емпіричному рівні переважає живе споглядання (чуттєве пізнання), раціональний момент і його форми (судження, поняття та ін) тут присутні, але мають підпорядковане значення. Тому досліджуваний об'єкт зображується переважно з боку своїх зовнішніх зв'язків і проявів, доступних живому спогляданню і виражаючих внутрішні відносини. Збір фактів, їх первинне узагальнення, опис спостережуваних і експериментальних даних, їх систематизація, класифікація та інша фактофіксуюча діяльність – характерні ознаки емпіричного пізнання.
Іноді стверджують, що емпіричне пізнання відображає лише зовнішні властивості і відношення предметів і процесів. Але це невірно, бо тоді ми ніколи не виявимо їх внутрішніх зв'язків, істотних, закономірних відношень.
Емпіричне, дослідне дослідження спрямоване безпосередньо (без проміжних ланок) на свій об'єкт. Воно освоює його за допомогою таких прийомів і засобів, як опис, порівняння, вимірювання, спостереження, експеримент, аналіз, індукція, а його найважливішим елементом є факт (від лат. factum – зроблене, завершене).
Будь-яке наукове дослідження починається зі збору, систематизації та узагальнення фактів. Поняття «факт» має наступні основні значення:
1) Деякий фрагмент дійсності, об'єктивні події, результати, пов'язані або із об'єктивною реальністю («факти дійсності»), або зі сферою свідомості і пізнання («факти свідомості»).
2) Знання про будь-яку подію, явище, достовірність якого доведена, тобто синонім істини.
3) Пропозиція, що фіксує емпіричне знання, тобто отримане в ході спостережень і експериментів.
Друге і третє з названих значень резюмуються в понятті «науковий факт». Останній стає таким тоді, коли він є елементом логічної структури конкретної системи наукового знання, включений у цю систему. Дану обставину завжди підкреслювали видатні вчені. «Ми повинні визнати, – зазначав Н Бор, – що жоден дослідний факт не може бути сформульований поза деякою системою понять». Луї де Бройль писав про те, що «результат експерименту ніколи не має характеру простого факту, який потрібно тільки констатувати. У викладі цього результату завжди міститься деяка частка тлумачення, отже, до факту завжди домішані теоретичні уявлення.... Експериментальні спостереження отримують наукове значення тільки після певної роботи нашого розуму, який, яким би він не був швидким і гнучким, завжди накладає на сирий факт відбиток наших прагнень і наших уявлень».
А. Ейнштейн вважав забобоном переконання в тому, ніби факти самі по собі, без вільної теоретичної побудови, можуть і повинні привести до наукового пізнання. Збірка емпіричних фактів, якою б широкою вона не була, без «діяльності розуму» не може призвести до встановлення будь-яких законів і рівнянь.
У розумінні природи факту в сучасній методології науки виділяються дві крайні тенденції: фактуалізм і теоретизм. Якщо перший підкреслює незалежність і автономність фактів по відношенню до різних теорій, то другий, навпаки, стверджує, що факти повністю залежать від теорії і при зміні теорій відбувається зміна всього фактуального базису науки. Вірне рішення проблеми полягає в тому, що науковий факт, володіючи теоретичним навантаженням, відносно не залежить від теорії, оскільки в своїй основі він детермінований матеріальною дійсністю.
Парадокс теоретичного навантаження фактів розв’язується наступним чином. У формуванні факту беруть участь знання, які перевірені незалежно від теорії, а факти дають стимул для утворення нових теоретичних знань. Останні в свою чергу – якщо вони достовірні – можуть знову брати участь у формуванні нових фактів, і т. д.
У науковому пізнанні факти грають двояку роль: по-перше, сукупність фактів утворює емпіричну основу для висунення гіпотез і побудови теорій, по-друге, факти мають вирішальне значення у підтвердженні теорій (якщо вони відповідають сукупності фактів) або їх спростуванні (якщо тут немає відповідності). Розбіжність окремих або декількох фактів з теорією не означає, що останню треба відразу відкинути. Тільки в тому випадку, коли всі спроби усунути протиріччя між теорією і фактами виявляються безуспішними, доходять висновку про хибність теорії і відмовляються від неї. У будь-якій науці слід виходити з даних нам фактів, які необхідно визнавати, незалежно від того, подобаються вони нам чи ні.
Говорячи про найважливішу роль фактів у розвитку науки, В. І. Вернадський писав: «Наукові факти становлять головний зміст наукового знання та наукової роботи. Вони, якщо правильно встановлені, безперечні і загальнообов'язкові. Поряд з ними можуть бути виділені системи певних наукових фактів, основною формою яких є емпіричні узагальнення. Це той основний фонд науки, наукових фактів, їх класифікацій і емпіричних узагальнень, який за своєю достовірністю не може викликати сумнівів і різко відрізняє науку від філософії і релігії. Ні філософія, ні релігія таких фактів і узагальнень не створюють». При цьому неприпустимо «виокремлювати» окремі факти, а необхідно прагнути охопити по можливості всі факти (без жодного винятку). Тільки в тому випадку, якщо вони будуть взяті в цілісній системі, у їх взаємозв'язку, вони і стануть «впертою річчю», «повітрям
Фото Капча