Особливості гармонічного мислення Олів’є Мессіана

У сучасному мистецькому просторі різнопланова особистість і надзвичайно продуктивна творчість Олів’є Мессіана як невід’ємна частка виконавської практики концентрує на собі пильний погляд широкої дослідницької аудиторії. У зарубіжній музично-теоретичній спадщині простежуються три етапи вивчення його творчості. Перша хвиля наукового інтересу до особи композитора на рубежі 50-х – 60-х років ХХ століття пов'язана з обговоренням музичної естетики, композиційних принципів і основних стильових витоків творчості О. Мессіана (на той час вже автора ряду знакових творів, знаменитого педагога і одного з ідеологів сучасної композиції) і представлена публікаціями К. Ростана і А. Голеа, П. Марі. У 80-ті роки теоретичне осмислення творчості О. Мессіана співпадає з широкою інтервенцією його музики в сучасний виконавський репертуар і розвитком його композиційних принципів у нових техніках і стилях. Цей період ознаменований появою численних об'ємних монографій американських і європейських авторів (П. Гріффітса, К. Белл, Г. Халбрайха та ін.). У останні десятиліття в теоретичній конфігурації вивчення творчості композитора переважає інтерес до його композиційної техніки, релігійності світогляду, історичного контексту стилю. 

У вітчизняному музикознавстві музична і теоретична творчість О. Мессіана стає об'єктом серйозних наукових інтересів і висвітлюється в публікаціях музичних періодичних видань і класичних роботах по історії французької музики з 60-х років ХХ століття. У 80-ті роки радянські музикознавці активно розробляють проблеми творчого стилю композитора в різних контекстних зв'язках і конструктивних аспектах його музичної мови (у 1987 році видані перші монографії В. Єкимовського та К. Мелік-Пашаєвої). Міцно увійшовши до репертуарного виконавського активу, музика О. Мессіана викликає в професійних колах справжній резонанс, наслідком якого стає видання спеціалізованих теоретичних досліджень і фрагментів перекладів публіцистики композитора. Найдетальніше розробляються питання мессіановських принципів ритму і гармонії, теорії ладу, композиції, фактуроутворення і оркестровки.