Особливості ґрунтового покриву України

 

Мета: розглянути основні закономірності формування та розміщення різних типів ґрунтів на території України, нанести на карту основні домінуючі типи ґрунтів.

Обладнання: контурні карти України, олівці, карта ґрунтів України, карта природно-кліматичних зон України.

Хід роботи.

1. Ознайомтесь з ґрунтоутворюючими факторами території України та основними типами ґрунтів, що формуються під їх впливом.

 

Площа України становить 60,4 млн. га, з яких 41,4 млн. га – сільськогосподарські угіддя. 

Розміщується вона у трьох зонах – на Поліссі, у Лісостепу і Степу Східноєвропейської рівнини. До її меж входять також частина Карпат і Кримський півострів.

Ґрунтовий покрив України дуже різноманітний. За даними Б.С.Носка (1994), номенклатура ґрунтів, прийнята під час великомасштабного ґрунтового обстеження, налічує близько 650 видів, а з урахуванням ґрунтових відмінностей – 4000 таксономічних ґрунтових одиниць.

 

 

Географічне положення. Україна розташована на південному заході Східної Європи. Найбільша протяжність її території з заходу на схід становить 1316 км, а з півночі на південь - 893 км. На заході Україна межує з Польщею, Словаччиною і Угорщиною, на півночі - з Білоруссю, на північному сході і сході - з Росією, на південному заході - з Румунією і Молдовою. На півдні рубежі країни виходять до Чорного і Азовського морів.

Загальна площа України становить 60 355 тис. га, орні землі займають 34,4 млн га, сіножаті - 2,2, пасовища - 4,8 млн га. Значна площа сільськогосподарських угідь розміщена на меліорованих землях. Країна має 2,7 млн га осушених і 2,5 млн га зрошуваних земель. Ліси та чагарники поширені на площі 10,0 млн га.

Рівнинна частина України займає південно-західну частину Східноєвропейської рівнинної країни. В її межах з півночі на південь чітко виражена зміна ландшафтних зон: мішаних лісів, Лісостепу і Степу. Степова зона поділена на дві підзони: Північно-степову і Південно-степову (сухостепову). На заході України знаходиться Карпатська гірська країна, на півдні - Гірський Крим.

Клімат. На основній території країни клімат помірно континентальний і лише на Південному березі Криму - субтропічний. Континентальність наростає з заходу на схід. 

Під впливом північно-західних атлантичних повітряних мас в західних регіонах країни формується помірно теплий вологий клімат. 

Сухі східноєвропейські повітряні маси зумовлюють континентальний клімат з нестійким зволоженням і частими посухами в східних і південно-східних районах.

Характерною особливістю клімату Гірського Криму є посушливість і сильні вітри. На відкритих ділянках, зокрема на території передгірно-степової зони, навесні виникають пилові бурі.

Карпатська буроземно-лісова область має вертикальну термічну поясність, що зумовлює вертикальне розташування рослинних з ґрунтових зон. В Карпатах випадає до 1000 мм опадів на рік.

Рослинність. 

Ґрунти Полісся формуються під сосновими, грабовими, дубово-грабовими та іншими лісовими формаціями. Під покривом лісу добре розвинений підлісок з чагарникових порід і трав'яний покрив. В заплавах річок, западинах та інших пониженнях розвивається лучна і болотна рослинність. 

Для Лісостепу характерне чергування лісових і степових масивів. Ліси ростуть на підвищених, добре дренованих ділянках. Тут переважають дубові, дубово-грабові і дубово-кленово-липовї ліси. На понижених ділянках рельєфу формуються степові екосистеми: лучні степи і остепнені луки, у складі яких переважають дернинні злаки і багате різнотрав'я.

Рослинність Степу представлена різнотравно-типчаково-ковиловими і типчаково-ковиловими степами. На території Північного Степу зустрічаються байрачні дубові ліси та зарості степових чагарників: терну, степової вишні, мигдалю та ін. У зоні сухого степу ґрунти формуються під полиново-типчаково-ковиловими степами. В їх складі багато напівчагарників, ефемероїдів, ефемерів, лишайників.

Ґрунтоутворюючі породи. 74,8 % території країни займають лесові породи (лес є відкладенням льодовикової каламуті, що винесена поталими водами льодовика): леси, лесовидні породи і оглеєні леси. Характерними особливостями їх є висока пористість (45-50 %) і карбонатність (10-15 %).

 На Поліссі ґрунти формуються на водно-льодовикових відкладах і морені. Водно-льодовикові відклади здебільшого складені з середньо- та крупнозернистого кварцевого піску, інколи вони мають суглинковий механічний склад. 

Моренні відклади (морена - скупчення несортованого уламкового матеріалу, який переноситься і відкладається льодовиками, за складом дуже різноманітні (від суглинків до валунників), невідсортовані, містять гальку й валуни з льодовиковими шрамами та поліровкою) переважно суглинкові з включенням гальки, валунів та інших грубих уламків. 

У заплавах річок залягають алювіальні відклади, які займають близько 9 % території країни. За віком виділяють сучасні і давні відклади. Перші утворюють заплавну, а другі надзаплавні тераси річок. Вони бувають різноманітного механічного складу, але характерними ознаками для всіх є чітко виражена шаруватість і диференційованість за розміром часток.

 Значні площі в країні займають делювіальні відклади (продукти вивітрювання гірських порід (глина, пісок, щебінь та ін.), наноси, що утворюються біля підніжжя та на нижніх частинах схилів внаслідок змивання зруйнованих гірських порід з верхніх частин цих схилів дощовими потоками і талими сніговими водами, а також під впливом сили тяжіння, морозного зсуву та текучості ґрунту(соліфлюкція)), різноманітні глини та продукти вивітрювання місцевих порід.

Рельєф. 95% площі України займають рівнинні території, в тому числі низовини - 70%, височини - 25%. Широкі простори займають Поліська, Придніпровська, Причорноморська низовини. Найбільшими височинами в країні є Волинська, Подільська, Придніпровська, Приазовська та Донецька.