Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Особливості історичної стилізації в романі «Орда» Романа Іваничука

Предмет: 
Література
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
10
Мова: 
Українська
Оцінка: 

особами, належними до того чи того часового періоду, як-от: Дмитро Апостол, Гнат Галаган, Василь Кочубей, Іван Мазепа, Олександр Меншиков, Іван Ніс, Пилип Орлик, Іван Скоропадський, Павло Полуботок, Дмитро Чечель. Наприклад: До Глухова прибув ще й миргородський полковник Данило Апостол, який утік від Мазепи, коли прочув про загибель Батурина, а теж охочекомонний полковник Гнат Галаган із Січі, зваблений на бік Петра Іваном Носом, який встиг уже заслужити непохитної в царя довіри й похвальну грамоту за батуринську послугу отримав [6]; Цар допитував коменданта Батурина сердюцького полковника Дмитра Чечеля [6]. Пор.: Данило Апостол (4 грудня 1654 – 17 січня 1734) – український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова Гетьманщини на Лівобережній Україні (1727–1734). 28 жовтня 1708 року підтримав союз Івана Мазепи з Карлом ХІІ проти Москви, але 21 листопада перейшов на бік царя Петра І (http://uk.wikipedia.org/wiki/Данило_Апостол); Дмитро Чечель (? – 12 листопада 1708) – український військовий діяч, сердюцький полковник (з 1696). Керівник оборони Батурина під час його облоги Меншиковим. Був поранений і потрапив у полон до росіян. Страчений у Глухові 12 листопада 1708 року, перед тим підданий катуванням (http://uk.wikipedia.org/wiki/Чечель_Дмитроч). Антропоніми виступають темпоральними операторами, що скеровують свідомість реципієнта у відповідний хронологічний простір, а, так би мовити, біографічний час видатних історичних постатей, їхнього близького оточення уможливлює реконструкцію так званої мазепинської епохи.

Антропонімні темпоральні маркери є більш точними, ніж історизми, демонструють часові межі, що вимірюються не лише століттями, але й роками, місяцями, днями. Причому такі лексичні засоби досить часто увиразнюються синтаксичними, а саме «документальне» власне датування може повністю збігатися з контекстуальним представленням у вигляді синтаксичних конструкцій із відповідною темпоральною семантикою. Наприклад: Тяжба тягнулася майже рік, жінки претендентів, обидві Ганни, навіки пересварилися, та на початку квітня 1710 року козакам і королеві стало відомо, що Войнаровський відмовився від гетьманства, при тому, як прямий спадкоємець Мазепи, забрав державний скарб, виділивши Орликові на потреби війська із шістдесяти тисяч талярів тільки три [6]; 5 квітня 1710 року козацтво вибрало гетьманом Пилипа Орлика: новообраний гетьман оголосив «Конституцію прав і свобод Запорозького війська», послав депутацію в Крим до Девлет-Гірея і на Дон до колишніх булавінців, а теж до башкирів і казанських татарів, щоб сукупно з козацьким військом в січні наступного року по замерзлій землі вирушити у визвольний похід на Україну і взяти Київ, Вороніж, Озів [6]. Пор.: Пилип Орлик (11 жовтня 1672 – 24 травня 1742) – український політичний, державний і військовий діяч, гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710–1742). З 1702 року – генеральний писар і найдовіреніша особа Івана Мазепи. 1708 – узяв участь у виступі Івана Мазепи проти Петра I і перейшов на бік Карла XII. 5 квітня 1710 року (через півроку по смерті Івана Мазепи) Пилипа Орлика обирають гетьманом України (у вигнанні). Крім Орлика, кандидатами на гетьманську булаву були Андрій Войнаровський (близький родич Мазепи) та Дмитро Горленко (прилуцький полковник). Але цих людей на козацькій раді майже ніхто не підтримав (http://uk.wikipedia.org/wiki/Пилип_Орлик). Як свідчать проілюстровані контексти, Р. Іваничук вміло поєднує лексичні (козак, королева, гетьманство, Войнаровський, Мазепа, Орлик і т. ін.) та синтаксичні (на початку квітня 1710 року; 5 квітня 1710 року), імпліцитні й експліцитні темпоральні покажчики, які доповнюють один одного, створюють надійне підґрунтя для адекватного читацького сприйняття.
Наявна в історичному романі документальність виступає особливим темпоральним маркером, що сприяє історичній стилізації, детермінує не лише епоху, але й культуру. 
Висновки і перспективи дослідження. Специфіка жанру спонукає автора історичного роману «Орда» до ретельного добору мовних засобів, скерованих на художню репрезентацію однієї з найтрагічніших сторінок так званої мазепинської епохи.
Як і в будь-якому тексті відповідного жанру, відтворенню колориту епохи сприяє хронологічно маркована лексика, з-поміж якої вирізняються передусім історизми. Однак основою історичної стилізації досліджуваного роману є документальність, що зумовлює відповідним чином організований темпоральний простір, створює відповідний темпоральний план, забезпечуваний різними темпоральними маркерами (лексичними / синтаксичними, імпліцитними / експліцитними), які чи то прямо, чи то опосередковано вказують на часовий період. 
У перспективі залишається виявити принципи добору неархаїчних мовних засобів, які увиразнюють колоритність зображуваної епохи й засвідчують особливості мови її героїв.
 
ЛІТЕРАТУРА
 
  1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / упорядн. та гол. ред. :  В. Т. Бусел. – К. – Ірпінь : Перун, 2009. – 1736 с. 
  2. Гайдученко Г. Історизми та архаїзми як основні виражальні засоби історичної стилізації / Г. Гайдученко // Науковий вісник ХДУ : Серія «Лінгвістика». – Херсон, 2009. – С. 65–68.
  3. Гайдученко Г. М. Семантико-стилістична характеристика хронологічно маркованої лексики (на матеріалі української історичної прози ІІ половини ХХ століття) : автореф. дис. … канд. філол. наук : 10.02.01 «українська мова» / 
  4. Г. М. Гайдученко. – К., 1999. – 19 с.
  5. Городиловська Г. Стилістичне використання хімічної термінології в художньому тексті (на матеріалі історичних творів Романа Іваничука) / 
  6. Г. Городиловська // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка» : Серія : Проблеми української термінології. – 2011. – № 709. – С. 64–68.
  7. Городиловська Г. Суспільно-політична лексика як засіб вираження емоційності та експресивності в історичній прозі Романа Іваничука / 
  8. Г. Городиловська // Вісник ун-ту «Львівська політехніка» : Серія : Проблеми української термінології. – 2012. – № 733. – С. 174–178.
  9. Іваничук Р. Орда : [Електронний ресурс] / Р. Іваничук // Режим доступу : http://www.e-reading.me/bookreader.php/1015237/Ivanichuk_Orda
  10. Мацько Л. І. Стилістика української мови : [підручн. для студ. філол. спец. вищ. навч. закл.] / Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М.; за ред.
  11. Л. І. Мацько. – К. : Вища школа, 2003. – 462 с.
  12. Мяло А. С. Тюркізми в українській історичній прозі (на прикладі роману «Мальви» Романа Іваничука) : [Електронний ресурс] / А. С. Мяло // Режим доступу : http://www.ekmair.ukma.kiev.ua/bitstream/Mialo_Tiurkizmy_v_ukrainskii
  13. Українська мова : Енциклопедія / М. В. Русанівський, О. О. Тараненко та ін. – 2-ге вид., випр. і доп.. – К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 2004. – 842 с.
Фото Капча