+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Реферат
К-сть сторінок:
26
Мова:
Українська
у діяльність дорослих, практично засвоюючи способи добування їжі і використання примітивних знарядь, тому гри, відділеної від праці, не існувало. При переході до полювання, скотарства і мотичного землеробства виникають такі знаряддя праці і такі способи виробництва, які недоступні для дітей і вимагають спеціальної підготовки. З'являється суспільна потреба у підготовці майбутнього мисливця, скотаря і т. д. Дорослі виготовляють для дітей зменшені знаряддя (ножі, луки, пращі, вудки, аркани), які є точними копіями знарядь дорослий. Ці своєрідні іграшки ростуть разом з дітьми, поступово набуваючи всіх властивостей і розмірів знарядь праці дорослих людей. Суспільство надзвичайно зацікавлене у підготовці дітей до участі у найважливіших областях праці, і дорослі всіляко сприяють іграм-вправам дітей. У такому суспільстві ще немає школи як спеціальної установи. Діти в процесі вправ під керівництвом дорослих опановують способами використання знарядь. Суспільним оглядом досягнень дітей в оволодінні знаряддями праці є ігри-змагання.
Відбувається подальше ускладнення знарядь праці і пов'язаних з ними виробничих відносин. Дітей починають витісняти зі складних і недоступних для них сфер виробничої діяльності. Ускладнення знарядь праці приводить до того, що діти виявляються не в змозі опанувати їх використанням в іграх-вправах зі зменшеними моделями. Знаряддя праці при їх зменшенні втрачають свої основні функції, зберігаючи лише зовнішню подібність. Так, якщо зі зменшеного лука можна випустити стрілу і потрапити нею у предмет, то зменшена рушниця є лише зображенням рушниці: з неї не можна стріляти, а можна лише зображати дію. Так з'являється образотворча іграшка. Разом з тим діти витісняються і з суспільних відносин дорослих членів суспільства.
На цьому щаблі розвитку суспільства виникає новий вид гри – рольова гра. У ній діти задовольняють свою основну соціальну потребу – прагнення до спільного життя з дорослими. Їм уже недостатньо участі в праці дорослих. Діти, надані самі собі, об’єднуються у дитячі співтовариства і організують у них особливе ігрове життя, яке відтворює, в основних рисах, соціальні відносини і трудову діяльність дорослих людей, беручи при цьому на себе їх ролі. Так з особливого місця дитини в суспільстві, пов'язаного з ускладненням виробництва і виробничих відносин, виникає рольова гра як особлива форма пізнання і спільного життя дитини з дорослими. У рольовій грі відтворення предметних дій відходить на другий план, а на перший висувається відтворення суспільних відносин і трудових функцій, чим задовольняється основна потреба дитини, як суспільної істоти, у спілкуванні і спільному житті з дорослими.
Передумови рольової гри виникають протягом раннього дитинства всередині предметної діяльності. Вони полягають у оволодінні діями з предметами особливого роду – іграшками. Вже на самому початку раннього дитинства діти, у спільній діяльності з дорослими, засвоюють деякі дії з іграшками і потім самостійно їх відтворюють. Такі дії звичайно називають грою, але подібна назва може бути застосована в даній ситуації тільки умовно.
Зміст початкових ігор обмежується двома-трьома діями, наприклад годівлею ляльки або тварин, укладанням їх спати. Фактично діти цього віку ще не відображають моментів свого власного життя (як це відбувається пізніше), а маніпулюють з предметом так, як їм показав дорослий. Вони ще не годують ляльку, не заколисують її – нічого не зображають, а тільки, наслідуючи дорослим, підносять чашку до рота ляльки або кладуть ляльку і гладять її. Характерним для цих специфічних ігор є те, що дитина робить певні дії тільки з тими іграшками, які використовував дорослий у спільній діяльності з нею.
Однак дуже швидко дитина починає переносити спосіб дії дорослого на інші предмети. Вперше з'являються ігри, які представляють собою відтворення в нових умовах дій, які спостерігалися дитиною в повсякденному житті, що свідчить про новий етап розвитку пізнавальної сфери дитини
Ранній вік – період, коли дитина, психологічно поринаючи в предметну й образотворчу діяльність, освоює різноманітні види заміщень: у її діях будь-який предмет може взяти на себе функцію іншого, маючи при цьому значення зображення або знака відсутнього предмета. Саме вправи заміщення формують основи для розвитку знакової функції свідомості і для розвитку особливої психічної реальності, яка допомагає людині стати над світом постійних природних і рукотворних предметів. Ця реальність – уява. Звичайно ж, у ранньому віці всій ці властиві людині форми психічного життя представлені як попередники того, що може розвинутися у пізнавальній сфері в наступні вікові періоди.
2. Специфіка учбової діяльності в молодшому шкільному віці
Соціальна ситуація розвитку молодшого школяра. Початок шкільного навчання знаменує собою зміну способу життя дитини. Це принципово нова соціальна ситуація розвитку особистості. Перехід до шкільного життя пов'язаний зі зміною провідної діяльності з ігрової на навчальну. Дитина починає усвідомлювати, що вона виконує суспільно важливу діяльність – вчиться – і значущість цієї діяльності оцінюють люди, які оточують її. Якщо гра дошкільника була необов'язковою і батьки могли будь-коли її припинити, з різних причин вважаючи, що дитині вже досить гратися, то навчання є обов'язковою діяльністю, до якої дорослі ставляться з особливою повагою.
Навчальна діяльність має яскраво виражену суспільну значущість і ставить дитину в нову позицію стосовно дорослих і однолітків, змінює її самооцінку, перебудовує взаємини в сім'ї. З цього приводу Д. Ельконін зазначав: «саме тому, що навчальна діяльність є суспільною за своїм змістом (у ній відбувається засвоєння