Особливості сучасних управлінських концепцій та їх запровадження у практиці вітчизняних підприємств

 

Вступ

1. Характеристика основних шкіл (підходів) менеджменту

2. Особливості сучасних управлінських концепцій та їх запровадження у практиці вітчизняних підприємств

3. Обґрунтування досягнень, опрацьованих школами менеджменту, найбільш актуальних для використання в сучасних умовах господарювання

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

Управління існує завжди там, де люди працюють у групах — організаціях. У процесі розвитку управління поступово нагромаджувалися знання, вміння, досвід, які передавали із покоління в покоління, фіксували, узагальнювали, хоч науково до початку XX ст. не осмислювали. Масове усвідомлення того, що організацією можна управляти системно і завдяки цьому досягати її цілей, сформувалося в 40-ві роки XIX ст. у США.

Менеджмент є специфічною сферою знань, наукою, яка виокремилася в самостійну галузь знань на початку XX ст. Наука менеджменту має свій об'єкт і предмет вивчення, специфічні проблеми і підходи (методи) їх вивчення та вирішення. Розвиток її охоплює три основні етапи: передфазу, фазу зародження і становлення науки менеджменту (наукових шкіл у менеджменті) та сучасну фазу.

Сучасна фаза розвитку науки менеджменту розпочалася у 40-ві роки XX ст. і продовжується дотепер. її розвиток має такі особливості та проблематику: широке застосування методів досліджень, основаних на формалізації процесів управління, моделюванні їх та обробленні результатів шляхом застосування досить складного математичного апарату; відсутність чітко оформлених наукових шкіл, очолюваних відомими науковими лідерами.

Вважається, що ця тема є актуальною та необхідною для вивчення, оскільки сучасна вітчизняна наука менеджменту повинна органічно поєднати напрацьовані актуальні теоретичні й методологічні розробки, які відображають специфіку функціонування господарюючих суб'єктів в Україні. Раціональні елементи зарубіжної науки здатні ініціювати якісно новий етап розвитку вітчизняної управлінської науки і практики. Нові практичні завдання вимагають цілісної, збалансованої концепції управління виробничо-господарськими організаціями, що стане надійним методологічним фундаментом економічних і соціальних змін у суспільстві.

Мета даної наукової роботи - дослідити розвиток підходів менеджменту та їх вплив на управління в Україні на основі теоретичних та практичних даних, проаналізувати доцільність використання світового досвіду у діяльності українських підприємств.

Завдання – дати характеристику основним школам менеджменту, відбразити еволюцію їх створення, дослідити сучасний стан менеджменту як науки.

Отже об’єктом є досягнення світових шкіл менеджменту , а предметом- їх застосування на практиці українськими підприємствами.

При дослідженні доцільно використовувати такі методи як:

1)Синтез

2)Метод критичного аналізу

3)Конкретизація

4)Метод дедукції

5)Метод індукції

Інформаційною базою наукової роботи є: підручники, статті, посібники, інтернет-ресурси та статистичні дані.

 

 

Будь-яка наука базується на використанні історичного досвіду. Вивчення уроків історії дозволяє уникнути протиріч і помилок, що зустрічаються на ранніх етапах розвитку науки.

Наука управління в цьому питанні мало відрізняється від інших наук. Як і будь-яка наука, цікавиться минулим, сьогоденням і майбутнім. Аналіз минулого дозволяє краще зрозуміти сьогодення, спрогнозувати майбутній розвиток.

Знання й осмислення минулого сприяє кращому розумінню сучасного стану науки, а також появі і формуванню нових ідей (Додаток А). Розвиток науки управління свідчить, що нежиттєві концепції відкидалися, а залишалися тільки самі цінні, перевірені практикою і часом.

1. Школа наукового управління

Засновниками школи наукового управління були Ф. Тейлор, Генрі Форд, Френк і Ліліан Гілбрейт, Генрі Гант, Гаррі Емерсон. Теорії ґрунтувалися на механістичному розумінні людини, її місця в організації і сутності її діяльності та були спрямовані на вирішення проблем підвищення продуктивності праці шляхом удосконалення операцій ручної праці на основі її наукової організації.

Значне місце в системі наукового управління відводилось персоналу. Суттєве досягнення цієї школи полягало у систематичному стимулюванні працівників з метою зацікавлення їх у збільшенні продуктивності та обсягів виробництва. При цьому передбачався відпочинок та перерви у виробництві, а час на виконання певних завдань вважався реальним і справедливо визначеним. Це надавало змогу керівництву встановлювати норми виробництва і додатково платити тим, хто перевиконував заданий мінімум. Ф. Тейлор та його послідовники визнавали також можливість відбору людей, які фізично та інтелектуально відповідали б виконуваній роботі.

Основні положення школи наукового управління:

1) раціональна організація управління, що враховує соціальні та психологічні аспекти трудової діяльності людей;

2) досягнення соціальної стабільності, тобто вирішення проблем людей;

3) жорстка ієрархія підлеглості та формалізація організаційних процесів, несумісних з природою людини.

Заслугою Тейлора та його послідовників слід також вважати обґрунтування потреби виділення управлінської праці як сфери діяльності особливої групи людей, які можуть досягати в ній високої продуктивності. Поява школи наукового управління була переломним моментом, після якого управління почали визнавати як самостійну сферу наукових досліджень.

Недоліки школи наукового управління: розглядання праці людини на рівні машин, виключення психологічного фактора; заперечення лінійної системи управління через відокремлення функцій планування; організація розглядалася як замкнута система. Також недоліком школи наукового управління є переоцінка неформальних факторів (спілкування, самоповага тощо).

Класична чи адміністративна школа, яку ще називають адміністративною школою в управлінні, або школою адміністративно-бюрократичного підходу займає відрізок часу з 1920 по 1950 р. Родоначальником цієї школи вважається Анрі Файоль, французький гірський інженер, видатний менеджер-практик, один з основоположників теорії управління.

Метою класичної школи було створення універсальних принципів управління.