Особливості використання церковної та релігійної лексики в романі Ю. Збанацького «Хвилі»

Мандрівка і прізвисько «Колумб» повернули хлопчикові рівновагу, світ знову почав здаватися чарівним і добрим. Сергійко знайшов не одного, а багато «курячих богів», роздарував їх дітям. «Там їх — мільйони! — розповідав, округлюючи очі, і вказував рукою кудись у долину... «Там» — для Сергійка був реальний, широкий світ, який він сходив власними ногами. Зрозумілий і прекрасний світ, наповнений безліччю людей, з якими в час мандрів звела його доля».

Образ «курячого бога» проходить через всю повість, але від того не набуває міфічності, хоч приклавши до ока камінець, хлопчик і поринає в неймовірний казковий світ. Сергійко почав сприймати світ за законами краси.

Твори Юрія Збанацького потрібні і дорослим, і дітям. Письменник розкриває внутрішній світ дитини, підлітка, юнака, знайомить з їх складним світосприйманням. І завжди вимагає уваги до пошуків і мрії, які неодмінно повинні супроводити його юного героя в житті, вимагає поваги до особистості дитини.

Так, в таких творах, як «Курячий бог», «Курилові острови», «Морська чайка», «Героподвія», «Літо в Соколиному», «Хвилі» та багатьох інших, піднімаються важливі проблеми виховання підростаючого покоління. Його юні герої дуже різняться за характером, поведінкою, життєвими переконаннями. Крім тих, яких виховують, у творах Збанацького є і ті, хто виховує, адже процес формування людської особистості проходить в тісній взаємодії обох сторін. Вирішальний вплив тут має багато факторів, і все ж школі, учителеві належить особливо важлива роль. «Малиновий дзвін» і «Кують зозулі» — чудові зразки «шкільного роману».

Цінність вказаних творів для сучасної літератури полягає у тому, що у них міститься приклад оригінального викладу матеріалу, шляхом детального опису предметів, сюжетів та подій, чого так не вистачає більшості сучасних творів.

Оце вміння трепетно жити в кожному рядку притаманне всій творчості Збанацького. «Таємниця Соколиного беру», «Лісова красуня», «Між добрими людьми», «Героводвія», «Курячий бог», «Ленінка», «Малиновий дзвін» та ще цілий ряд книжок, присвячених ювим героям і педагогам, книжок широко популярних, улюблених. Вони не тільки видавалися й перевидавалися на Україні, а й перекладені багатьма мовами народів вашої Батьківіцини, виходять за рубежем. Плідна праця письменника в галузі літератури для дітей та юнацтва відзначена премією імені Лесі Українки.

У творах для дорослих широко відбите багатство людського досвіду. Письменник воістину живе між добрими людьми, щедро заселяє ними сторінки своїх творів, і ми захоплюємося сердечністю цих людей, яких не похитнули випробування на складних і нелегких життєвих шляхах.

 

 

Одним із досягнень науки про мову є визначення структурно-функціональних стилів і дослідження основ застосування їх у мовній діяльності суспільства. Однак дотепер лінгвістика не має єдиного й загальноприйнятого поняття стилю, що, у свою чергу, стало однією з важливих причин існування цілого ряду класифікацій з неоднаковою кількістю самих функціональних стилів та їх різновидів. За традиційною класифікацією виділяється п'ять стилів: офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній та розмовний. Проте політичні й духовно-культурні процеси останнього десятиріччя в Україні стали поштовхом до виокремлення в сучасній лінгвостилістиці ще одного функціонального різновиду мови — конфесійного, а поряд з ним і релігійного.

Підтвердженням того, що релігійний стиль виформовувався у царині прадавніх, дохристиянських, вірувань українців є існування цілого пласта релігійних номенів (термінів), серед яких вичленовуються назви богів (Сварог, Дажбог, Перун, Хорс, Велес (Волос), Стрибог, Мокоша, Лада, Доля та ін.); божків (водяник, болотяник, очеретник, криничник, лісовик (полісун), гайовик, польовик, русалка, мавка; Біда, Лихо, Блуд, Мара, Мана, Морок, Журба, Трясця (Пропасниця), Завійна і т.ін.); номінації, пов'язані з богослужбою (ідол, жертовник (капище, требище), бог, святилище (храм, кумирня), жертва (треба), молитва, священик (батюшка) та ін.); назви стародавніх народних свят та їх складових (Коляда, Різдво, колядка, щедрівка, гадання, Стрітення, Масниця, Великдень, Русалії, Купала (Купайла), Ярила, Уведення і т. ін.); лексика, що стосується загальних понять давньої віри українців (благословення, душа, тіло, гріх та ін.).

Релігійна лексика була в певний момент історії надзвичайно затребуваною. Не варто думати, що цей пласт повністю складався з запозичень. Були й споконвічні слова, це -старослов'янізми. Старослов'янізми притаманні певні прикмети, що свідчать про їх походження.

Лексика конфесійного стилю диференціюється за певними тематичними угрупованнями. Зокрема, виокремлюють такі основні групи:

назви релігійних учень та уявлень про світ (християнство, протестантизм, мусульманство, іслам);

найменування богів та інших святих осіб (Бог, Христос, Ягве, Аллах, Крішна, Богородиця, Святий Дух);

• найменування послідовників релігійних учень (баптисти, адвентисти, греко-католики, православні);
• назви будівель та їх окремих частин (каплиця, костьол, церква, синагога, вівтар,