Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Париж - центр українського культурного життя у Франції

Предмет: 
Тип роботи: 
Повідомлення до семінарського заняття
К-сть сторінок: 
9
Мова: 
Українська
Оцінка: 

ПЛАН

ВСТУП
1. Культурно-гуманітарне співробітництво між Україною та Францією
2. Осередки українського культурного життя у Парижі
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

Франція є однією з найбільших скарбниць світової культури, в якій добре відрегульовано законодавствоз питань розвитку культури. Це стає основою для поширення надбань французької культури в інших країнах. Однак і українські культурні здобутки сзнайшли своє місце у самому центрі Франції - Парижі.

Аналіз та вивчення українсько-французького культурного діалогу дасть можливість визначити перспективи наших відносин, спираючись на історичний досвід. Питання українсько-французького співробітництва, зокрема у галузі культури, порушувалися багатьма науковцями, дипломатами та міжнарод-никами в різні історичні періоди, зокрема, 

Основні форми культурного діалогу України та Франції зафіксовані у Договорі про взаєморозуміння та співробітництво між Україною та Французькою Республікою, підписаному 16 червня 1992 року, згідно якого країни, з метою кращого ознайомлення своїх народів з науковими, технічними та культурними досягненнямизобов’язалися підтримувати заснування взаємних культурних центрів.

Окремим напрямом українсько-французького культурного співробіт-ництва є контакти у галузі кінематографу, художнього та фотомистецтва, які організує у Парижі Наукове товариство ім. Т.Шевченка в Європі. 

Підтримання культурних традицій відкриває широкі можливості для інновацій. Інтенсифікація культурного співробітництва залишається важливим фактором формування іміджу України в Європі, що стає у пригоді в процесі реалізації європейського вектору зовнішньої політики нашої держави. Проведення різноманітних культурних заходів дає можливість не лише ознайомити французьких глядачів з національним культурним колоритом та традиціями українського народу, а й насичує українсько-французькі зв’язки глибоким духовним змістом.

1. Культурно-гуманітарне співробітництво між Україною та Францією

Важливим аспектом культурно-гуманітарного діалогу між Україною та Францією є міжрегіональне співробітництво, зокрема, по лінії поріднених зв’язків між містами України та Франції, на рівні округів Почесних консульств та з опорою на громадські об’єднання (асоціації).

Особливо слід відзначити плідну співпрацю Культурно-інформаційного центру (КІЦ) з Українською школою мистецтв (УШМ), яка функціонує при КІЦ. Спільно з УШМ було організовано численні мистецькі та освітні заходи, зокрема, Міжнародний музичний дитячий конкурс "Українська весна під небом Парижа", Міжнародний фестиваль «Замок мистецтв» у Нормандії, театралізований фестиваль моди "Українська осінь в Парижі", участь в якому взяли юні таланти з різних міст України та Франції.

Однією з найбільш знакових мистецьких подій 2012 року, яка засвідчила присутність українського мистецтва у загальноєвропейському культурному просторі стало проведення 21 листопада 2012 року у всесвітньовідомому паризькому музеї Лувр виставки 27 робіт видатного українського скульптора доби бароко Іоана Георга Пінзеля. Відкриття виставки відвідали представники Сенату, дипломатичного корпусу, акредитованого в Парижі, президенти провідних музеїв Франції, представники політичних і культурних кіл Франції та України, української громади та ЗМІ. Це також стало першим для нашої держави досвідом співпраці з Лувром та черговим кроком популяризації у світі унікальної української культурної спадщини.

Дброю традицією стало проведення у французькій столиці мистецької акції «Українські сезони», організованих Культурно-інформаційним центром Посольства України за сприяння мистецької фундації «UART». У рамках заходу у приміщенні КІЦ відбувся вернісаж художньої виставки «Артистична родючість української землі». До експозиції ввійшли роботи відомих українських митців: артиста-кераміка Н.Ісупової, художника Ю.Вакуленка та фотографа Л.Мальської.

У рамках «Українських сезонів ІІ» численні гості змогли також ознайомитися з видатними постатями музичного мистецтва України. Таким чином, було  започатковано новий проект «Золоті сторінки української музики». Посольством організовано концерт пам’яті відомого українського композитора І.Карабиця, твори якого прозвучали у виконанні переможця 8-го Міжнародного конкурсу піаністів ім.В.Горовиця Романа Лопатинського та солістки “Київської камерати” Тамари Ходакової.  У вересні було організовано ексклюзивний авторський вечір знаменитого українського композитора М.Скорика за участю заслуженої артистки України, скрипальки Богдани Півненко та лауреата численних міжнародних конкурсів, піаністки Ірини Стародуб.

Належна увага приділяється в КІЦ і кіномистецтву. Єдиний постійно діючий за межами нашої держави Український кіно-клуб при КІЦ щомісячно організовує тематичні бесіди з кіномистецтва та покази знакових українських кінострічок. Зокрема, за час існування кіноклубу французькі глядачі мали нагоду ознайомитися з такими українсткми фільмами, як: «Тіні збутих предків» С.Параджанова,  «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» М.Іллєнка, «Людина з кіноапаратом» Д.Вертова, «Щастя моє» С.Лозниці, «Таємна свобода» С.Лисенка та ін. Крім того, на базі КІЦ постійно організовуються тематичні зустрічі та обговорення з питань кіномистецтва під творчим керівництвом кінокритика Л.Госейка.

У контексті розвитку міжрегіонального культурно-гуманітарного співробітництва України і Франції у грудні 2012 р. Культурно-інформаційним центром організовано урочисту зустріч, присвячену Четвертому міжнародному кінофестивалю «Харківський бузок». Під час цього заходу Почесний президент Харківського кінофестивалю відома французька актриса М.Демонжо вручила нагороди французьким кінематографістам, які стали лауреатами Фестивалю. На вечорі була присутня легенда французького кінематографу кінозірка М.Мерсьє, а також інші відомі представники мистецького осередку Франції долучилися до цієї події.

2. Осередки українського культурного життя у Парижі

Українські місця Парижа починаються з бібліотеки – найдавнішого і найбільш знаного у світі осередку українськості у французькій столиці. Бібліотека імені Симона Петлюри міститься (займає другий поверх) у скромному й зовні непримітному будинку на вулиці Палестін (rue de Palestine) на сході міста.

З моменту заснування – 1929 року – вона залишається центром політичного та культурного життя українців на французькій землі. Сюди звертаються французи в пошуках своїх предків – вихідців з України, приходять українці, які мешкають у Франції, приїжджають вчені для наукових студій. Бібліотеку заснували сподвижники Петлюри після його смерті. Під час Другої світової її надзвичайно цінну колекцію, зібрану в міжвоєнний період, вивезли нацисти, частина згодом опинилася в Москві. Незважаючи на тривалі переговори, з Росії нічого повернути не вдалося.

Нині фонди бібліотеки – це періодичні видання, книжки, рукописи, зібрані вже після Другої світової зусиллями багатьох людей. Оскільки заснована вона була як пам’ятник Головному отаману армії УНР, тут діє постійна виставка творів Симона Петлюри, виданих у різний час різними мовами.

Мабуть, бібліотека не могла б існувати, якби не діяльність двох українок: нинішнього директора Ярослави Йосипишин та її помічниці Дарії Мельникович. Завдяки їм вона діє, постійно поповнюється і розвивається, підтримує контакти з науковцями, громадськими та культурними діячами України, Франції та інших країн.

Поряд із бібліотекою розміщений Музей Симона Петлюри, де зберігаються деякі документи періоду національно-визвольних змагань 1917–1921-го (тексти чотирьох універсалів, третій із яких – чотирма мовами: українською, польською, російською, їдиш; нагороди, грамоти, рештки прапора України тощо). Найцінніші експонати – особисті речі Головного отамана: хрест, відзнаки та нагороди України та інших держав, ремінь і люлька, одяг, у якому він був убитий більшовицьким найманцем на вулиці Расіна у травні 1926 року (сорочка, капелюх, пальто і шарф). Надбання колекції останнього десятиліття – поштова марка із зображенням Симона Петлюри, випущена в Україні 2004 року.

На першому поверсі цього самого будинку міститься українська автокефальна православна церква Святого Симона. Це приміщення придбала українська громада Парижа саме для потреб бібліотеки та церкви, у якій щонеділі відбуваються богослужіння. Найціннішим тут є чудово оздоблений іконостас, виготовлений на замовлення художником із Чернігова Андрієм Сологубом. Ярослава Йосипишин розповідала, що 1976 року в музей та церкву ввірвалися радянські агенти і намагалися їх понівечити та пограбувати.

Символічним для українців місцем у Парижі є могила на цвинтарі Монпарнас, у якій покояться Симон Петлюра, його дружина та донька. Серед старовинних поховань французьких і світових знаменитостей не так легко відшукати пам’ятник і надгробок із жовто-блакитними стрічками.

«А мені під паризьким мостом, Чи в суворих Шильйонських мурах Все – о Боже! – вогненним хрестом Rue Racine, Montparnasse, Петлюра!» – писала Наталія Лівицька-Холодна. Rue Racine – фатальне місце для людини, яка уособлювала в 1920-х ідею української державності. Звісно, жодних меморіальних дощок чи написів ту немає. Смертельно пораненого Петлюру привезли в госпіталь Шаріте, що неподалік вулиці Расіна на бульварі Сен-Жермен, де він провів останні хвилини свого життя. 1942-го приміщення каплиці передали українській громаді. Нині тут українська греко-католицька церква Святого Володимира Великого. У неділю в час богослужіння буває дуже людно. Сюди приходять українці, які зараз живуть і працюють у Парижі.

З боку бульвару Сен-Жермен до будівлі церкви прилягає сквер Тараса Шевченка. Тут ще 1964-го до 150-річчя уродин Кобзаря було споруджено пам’ятник із написом «Тарас Шевченко – український поет». А сам сквер заснований паризькою мерією з нагоди 155-річчя з дня народження Тараса Григоровича 29 березня 1969-го. Сквер і церква на Сен-Жермен упродовж останніх років залишаються незмінним місцем зустрічі наших співвітчизників-заробітчан, які приходять сюди щосуботи та щонеділі.

Серед українських місць Парижа, на яких майорить синьо-жовтий прапор, є й офіційні: консульський відділ Посольства України на проспекті Сакс та Український культурно-інформаційний центр.

ВИСНОВКИ

Українсько-французьке співробітництво у галузі культури, освіти і науки здійснюється на основі Угоди про культурне, наукове і технічне співробітництво (жовтень 1995 р.) та Протоколу 2-го засідання Змішаної комісії з культурного та науково-технічного співробітництва, підписаного 13 лютого 2008 року в Парижі.  Наразі українською та французькою стороною опрацьовується питання перепідписання згаданого Протоколу, яке, попередньо, заплановано на ІІ квартал 2013 року.

При Посольстві України у Франції діє Культурно-інформаційний центр. В його приміщенні на регулярній основі відбуваються мистецькі, інформаційні, культурологічні заходи, покликані сприяти створенню на постійній основі українського культурно-інформаційного "осередку" у столиці Франції. Зокрема, фактично раз на два місяці відбуваються експозиції робіт сучасних українських митців, щомісяця в рамках українського кіноклубу проходять покази документальних та художніх фільмів, проводяться творчі зустрічі в рамках літературного клубу, камерні музичні концерти та театральні вистави. З 2005 р. в Парижі та його передмістях за сприяння Посольства асоціація «Проліски України у Франції» організує фестиваль «Погляд з України». З 2011 році Посольством України спільно з українськими асоціаціями Франції проводиться масштабна мистецька акція «Українські сезони».

Зростання протягом останніх років позитивної динаміки роботи Посольства на культурно-гуманітаному напрямку, зокрема, завдяки злагодженій роботі КІЦ, інтенсивності проведення та якості організаційного забезпечення мистецьких та іміджевих заходів, сприяє збільшенню інтересу широкої громадськості країни перебування до українського мистецтва та розширенню української культурної присутності у Франції, а також реалізації євроінтеграційних прагнень та зміцненню позитивного міжнародного іміджу України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. Дні культури України у Франції 1999 р. // Галузевий державний архів Міністерства закордонних справ.– Фонд №8. – Опис № 195. – Справа 110. – Том 2. – С.76. 
  2. Жуковський А. Україна і Франція: нариси багатовікової історії відносин. / А. Жуковський, А. Зленко, В. Манжола та ін. – Львів: Кальварія, 2001. – 320 с.
  3. Носова Д. Українська культура з погляду Франції / Д. Носова // Демократична Україна. – 2000. –2 березня. – С. 3-15.
  4. Поточні матеріали про культурне співробітництво України з Французькою Республікою. – К.: Відділ культури. Управління культурного та гумані-тарного співробітництва Міністерства закордонних справ України. – 10 с.17.
  5. Про Довженка – в Парижі // Демократична України. – 1994. – 1 вересня. – С. 3-18.
  6. Французи пізнають Україну // Урядовий кур’єр – 1999. – 16 жовтня. – С. 9-23. 
  7. De Montbrial Thierry. L’Ukraine joue son unité et son identité // Le Monde. – 2004. – 16 déc. – Р.8-25.
  8. Verhun J. Les ruines historiques et culturelles entre l’Ukraine et la France / Verhun J. // L’Est européen. –1994. – №233. – Р. 39-51.
Фото Капча