Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Педагогічні та методичні аспекти формування естетичних почуттів старшокласників у процесі навчання літератури в школі

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
10
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Л. Овдійчук
 
Педагогічні та методичні аспекти формування естетичних почуттів старшокласників
у процесі навчання літератури в школі
 
Анотація
У статті розглядаються ознаки та властивості естетичних почуттів з психологічної точки зору, а також розкриваються педагогічні та методичні аспекти формування вищих людських почуттів, методичні прийоми та засоби впливу на естетичні почуття старшокласників у процесі вивчення літератури.
 
Аннотация
В статье рассматриваются признаки и свойства эстетичных чувств с психологической точки зрения, а также раскрываются педагогические и методические аспекты формирования высших человеческих чувств, методические приемы и средства влияния на эстетичные чувства старшеклассников в процессе изучения литературы.
 
Annotation
Signs and properties of aesthetically beautiful senses from the psychological point of view are examined in the article, and also the pedagogical and methodical aspects of forming of higher human senses, methodical receptions and facilities of influence on aesthetically beautiful senses of senior pupils in the process of study of literature open up.
 
Естетична свідомість як одна з форм суспільної свідомості відображає об'єктивність буття в конкретній наочно-чуттєвій формі, художніх образах, що здійснюють вплив на наші органи чуттів і викликають тим самим певну емоційну реакцію, оцінку.
Протягом тривалого історичного часу естетична діяльність суспільного суб'єкта створила цілий комплекс почуттів, уявлень, поглядів, ідей, який у науці отримав назву естетичної свідомості, тобто такого духовного витвору, що виявляє і характеризує естетичне ставлення людини чи суспільства до дійсності і відображає рівень естетичного освоєння світу.
Цей рівень залежить від естетичної практики. Чим багатша і різноманітніша естетична практика суспільства й особистості, тим складніша і багатша естетична свідомість. її основними структурними елементами є естетичні почуття, естетичний смак, естетичний ідеал.
Естетичні почуття належать до суто людських, вищих благородних почуттів і творять синтез зовнішніх (зір, слух, дотик, смак, нюх) та внутрішніх (любов, насолода, радість і т. д.). Зовнішні чуття, такі як зір, слух, дотик, «олюднюються» в процесі історичного розвитку, тоді яку відчутті смаку і нюху переважає фізіологічний рівень, бо хоч і високорозвинені тварини володіють зором, слухом (така ж анатомічна будова, яку людей), але око, яке вміє насолоджуватись красою, має лише людина, як і музичний слух.
«Формування зовнішніх чуттів – це результат тривалої біологічної еволюції, а виникнення і розвиток естетично-духовних чуттів – результат усієї соціальної історії людства. Тільки завдяки різноманітним формам діяльності розвиваються «музичне» вухо, око, що відчуває форму краси, тобто «такі чуття, які здатні до людської насолоди [2, с 84]».
Безумовно, сучасна педагогічна наука, спираючись на досвід попередників, враховує можливості формування естетичних почуттів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу, зокрема української та зарубіжної літератури. Відомі вітчизняні та зарубіжні педагоги апелювали не тільки до розуму, а й до почуттів школярів у процесі навчання.
Про роль почуття в естетичній оцінці мистецтва висловлюють слушні думки педагоги А. Дистервег, Ж. -Ж. Руссо, Г. Песталоцці.
«Душа, зворушена доброчесністю, повинна бути такою ж чутливою до всіх інших видів краси. Треба вчитись бачити і почувати. Витончений розвинутий зір стільки результатом тонкого і правильного почуття. Тому художник, споглядаючи прекрасний пейзаж чи прекрасну картину, впадає в екстаз від предметів, не помічених пересічним глядачем. Скільки таких речей, які можна осягнути тільки почуттям і неможливо пояснити!»[8, С. 124] – зазначає Ж. -Ж. Руссо і робить висновок, що треба тренувати свій зір, як і почуття.
Таким чином, з появою педагогічної науки естетичне виховання, в тому числі «навчання» почуттю краси, формування інших шляхетних почуттів, виходить за межі філософії та естетики.
К. Ушинський розглядає естетичне виховання, формування у людині естетичного почуття (почуття прекрасного, піднесеного, трагічного, потворного) в органічному зв'язку з моральним, але поняття «естетичного» він вважає ширшим.
Ідеї К. Ушинського знайшли своє продовження у працях інших педагогів: X. Алчевської, В. Стоюніна, В. Водовозова, В. Острогорського.
Останній мету естетичного виховання вбачав у тому, щоб зробити людину щасливою і приємною для інших, а для цього необхідно виховувати почуття краси, витонченості. Краса і прекрасне, на його думку, має нижчий і вищий ступінь, як і сприймання. Те, що ми сприймаємо лише зором і слухом, без участі розуму, належить до краси формальної, зовнішньої, яка приносить безкорисливе задоволення. Здатність відрізняти красиві предмети і милуватися ними -це перший нижчий ступінь естетичного почуття, вважав В. Острогорський. Лише вища, духовна краса, яка знаходиться у правді, істині, розумі, у почутті любові, здатна викликати високу духовну насолоду, збуджувати проникаючий у смисл життя розум і почуття любові до людини, і уяву, і фантазію, і волю: бажання, порив, прагнення. Вся духовна істота стає кращою, просвітленішою, вищою. Отож «здатність і звичка знаходити прекрасне у мистецтві, в житті, в людях, їх вчинках і стосунках, у прагненні самому завжди чинити прекрасно, тобто правдиво, гуманно, в дусі любові, причому так, щоб це вище, красиве у нашому житті стало власною потребою, постійною звичкою, і називається почуттям естетичним у вищому значенні цього слова [6, с. 22]». Ця думка актуальна, на наш погляд, і сьогодні. Саме таким має бути сформоване естетичне почуття у шкільної молоді.
На початку XX століття фундатори національної системи шкільництва Г. Гринько, Я. Мамонтів, С. Русова, Я. Чепіга та інші вважали, що у новій школі має гармонійно поєднуватися фізичний, розумовий та духовний розвиток особистості, формуватися здатність до естетичної творчості, тому важлива роль відводилася художньо-естетичним дисциплінам. Посилення естетичного компонента у системі шкільництва зумовило і підвищення вимог до професійної підготовки вчителя, а відтак – педагогічних, психологічних і методичних напрацювань з цього питання.
С Русова у своїх програмних статтях «Національна школа», «Нова школа соціального виховання», лекціях «Дидактика» підкреслювала, що національне і світове мистецтво є могутнім чинником, який створює у школі атмосферу піднесеного настрою і пошуку вічно прекрасного, розвиває естетичне сприймання, емоції. Таким чином, школа відшукує засоби благородного виховного впливу. Відзначаючи, що процес виховання має творчий характер, С Русова все ж вважала, що фундаментом його є наука: психологія, фізіологія, педагогіка.
Український педагог В. Сухомлинський, розв'язуючи проблеми виховання всебічно розвиненої особистості у своїй школі, вважав естетичне виховання основою формування здатності дитини до естетичного сприйняття і переживання, розвитку її естетичного смаку та ідеалу, здатності до творчості за законами краси, до створення естетичних цінностей у мистецтві та інших сферах. Особливого значення він надавав художньому слову, живопису і музиці. «Слово, – писав В. Сухомлинський, – допомагає глибше відчути найтонші відтінки краси, а краса ніби зміцнює в свідомості емоційне забарвлення слова, доносить до розуму й серця його мелодію і аромат... Сфера дій живопису й музики починається там, де закінчується мова. Те, що неможливо передати словом, можна сказати гармонією фарб, мелодією[9, с 181]». Тому великого значення надавав умінню «бачити і відчувати» красу.
Цю проблему підняли В. Азархін, В. Мазепа, В. Михалів у монографії «Художня культура і естетичний розвиток особистості», переконливо доводячи думку, що естетика і педагогіка накопичили достатній досвід в організації грамотного спілкування людини з мистецтвом, але досягнення науки залишаються приналежністю вузького кола спеціалістів і не застосовуються на практиці так широко, як це необхідно. «Що стосується школи, то і тут сучасна кваліфікація вчителів не дозволяє надіятись на правильний підхід до розвитку художньої культури особистості [10, С. 91]».
Саме тому виникла необхідність у теоретичних працях, посібниках, адресованих майбутнім вчителям та вчителям-практикам. У педагогічних працях, присвячених загальнотеоретичним проблемам естетичного виховання (О. Буров, Є. Громов, М. Лайзеров, Б. Лихачов, М. Киященко) розглядалися (проте поверхово) й естетичні почуття як один з важливих чинників формування культури особистості, зокрема й у процесі вивчення літератури.
Н. Волошина, Л. Коваль, Б. Степанишин, Т. Цвєлих, Г. Шевченко, А. Щербо і Н. Джола у науково-методичних посібниках та монографіях розглядають суть, завдання, систему та засоби естетичного виховання, зміст, принципи і методи викладання мистецтва у школі, зокрема літератури, з'ясовують критерії естетичної вихованості школярів, проте теоретичні та методичні основи формування саме естетичних почуттів старшокласників залишаються поза увагою авторів.
У підручниках з методики літератури проблема естетичних почуттів розглядається в контексті естетичного розвитку засобами літератури (Є. Пасічник) та як психологічна передумова формування високого рівня читацької культури (Н. Волошина).
У зарубіжній естетиці, філософії, педагогіці представлені цікаві моделі естетичного виховання за допомогою мистецтва (Л. Рейд, Р. Уткін, Д. Бест, Е. Фелдмен).
Наше завдання ми бачимо у поглибленні теоретичних та методичних аспектів проблеми формування естетичних почуттів на уроках української літератури, зокрема:
Виявити засоби, що впливають на формування естетичних почуттів старшокласників на уроках літератури.
Визначити ефективні методи та прийоми роботи.
Підібрати відповідні мистецькі аналогії до літературних творів за програмою 9-11 класу.
Створити методичну систему роботи з формування естетичних почуттів старшокласників.
У цій статті ми викладемо основні тези проведеного дослідження.
У процесі вивчення літератури, на наше переконання, пріоритетними є:
‒комплексний підхід до формування естетичних почуттів учнів на основі взаємодії мистецтв;
‒доцільність у виборі ефективних методів і форм роботи, які застосовувалися на уроках;
‒уміння враховувати всі засоби впливу на естетичні почуття особистості.
Засоби, які впливають на формування естетичних почуттів на уроках літератури, це емоційний виклад програмового матеріалу з літератури; застосування раціональних методів і прийомів та форм роботи на уроках літератури; відповідний вибір мистецьких творів до програмового матеріалу з української літератури (живопис, музика, скульптура, архітектура, кінокартини, телефільми та театральні спектаклі). Авторські таблиці «Мистецькі аналогії до програми з української літератури [4]» та «Естетичні уподобання українських письменників [5]» не мають аналогів у методиці літератури і є методичним забезпеченням до уроків вивчення оглядових та монографічних тем.
Основні методи і форми роботи під час проведення уроків із застосуванням мистецьких аналогій є: демонстрування мистецьких творів (репродукцій картин, фото скульптурних, архітектурних пам'яток), слухання музичних творів та їхній естетичний аналіз; перегляд театральних і телеспектаклів, кіно- і телефільмів; художнє читання уривків, які відтворюють враження від мистецьких творів; проблемні методи: проблемні ситуації, дискусії; евристичні методи: евристична бесіда, порівняння, співставлення творів різних мистецтв; дослідницько-пошуковий метод; елементи розвивального навчання: вивідний метод.
Як виявилося, найдоцільнішими є методи порівняння творів різних мистецтв, що сприяли створенню проблемних ситуацій на уроці, плідних для інтелектуально-творчого розвитку учнів.
Прикладом може послужити вивчення у 9 класі біографії Г. Сковороди. Мистецькі твори, які підібрані до уроку вивчення особи письменника, – це живописні роботи І. Їжакевича «Г. Сковорода в дорозі» та «Портрет Сковороди» невідомого художника XVIII століття і пам'ятники Сковороді у Лохвиці та у Києві скульптора І. Кавалерідзе.
Проілюструємо підхід, який застосовувався у процесі естетичного сприйняття скульптурних робіт одного автора та зіставлення різних мистецтв на основі спільності образу – філософа і письменника.
Оскільки учні в 9 класі мають незначний досвід естетичного аналізу скульптурних робіт, то особлива увага зверталася на засоби виразності цього виду мистецтва.
Пропоновані мистецькі аналогії демонструються на прикінцевому етапі уроку, коли в учнів уже сформоване певне уявлення про Г. Сковороду як про людину, філософа і письменника. За допомогою запитань і завдань з'ясовуємо, як сприймають дев'ятикласники образ Г. Сковороди у творах мистецтва:
Що підкреслили автори живописних і скульптурних робіт у образі Г. Сковороди: риси людини, мислителя чи письменника?
Які засоби виразності застосовують живописці для створення образу письменника і філософа?
Чиє трактування вам ближче? Чому?
Чи відповідають назви картин створеним образам?
Отже, образ Г. Сковороди по-різному трактується митцями, хоча вони всі підкреслюють мудрість і незалежність письменника. Різні за жанром роботи живописців застосовують відповідні засоби виразності. Портрет Г. Сковороди має парадний характер, строгий підбір кольорів, картинність пози підкреслюють урочисте бачення невідомим художником героя свого твору. Така творча манера була притаманна класицизму.
Інше трактування у І. Їжакевича: поєднання романтичного та реалістичного у творенні образу філософа-мандрівника виявляє ставлення автора і передає його почуття. Г. Сковорода зображений у русі, поривчастий вітер розвіває поли його одягу, він стрімко іде вперед, переборюючи вітер. Як звичайно, у руці у нього палиця, на плечі -торбина. На малюнку І. їжакевича бачимо втілення пориву, неспокою, боротьби зі стихією, і з життям, разом із тим, це уособлення високої духовності, освіченості, мудрості.
Назви живописних творів цілком відповідають зображеному: хрестоматійний портрет письменника і філософа та образ мандрівного філософа.
Скульптурні роботи І. Кавалерідзе потребують певного коментаря. «Сково-родинська» тема стала для І. Кавалерідзе справою життя. Він створив ряд погрудних портретів філософа, кілька барельєфів, меморіальну дошку для будинку Києво-Могилянської академії, поставив кінофільм про нього. Пам'ятники належать до монументальних скульптур. Основне у скульптурі – композиція: постановка фігури, розмір і пропорції, динаміка і статика, ритм, розміщення у просторі.
Правильно сформульовані запитанння допомагають глядачам естетично грамотно подивитися на фотознімки обох пам'ятників:
Порівняйте постановку фігури у обох роботах?
Що передано у творах: статику чи рух?
Порівняйте розміри і пропорції.
Як вписується кожен із пам'ятників у оточуючому просторі?
Таким чином, порівняння виявляє, що скульптури різні: пам'ятник у Лохвиці відтворює фігуру мандрівника, що стоїть, спершись на палицю. У другій руці – сопілка, на плечі – торбина з книгами. У погляді, поставі спокійне замилування, замисленість, духовна спорідненість із навколишнім.
Київський пам'ятник на Контрактовій площі відтворює через простоту постановки фігури самозаглиблення філософа. Це уже не просто мандрівник, а мудрий учитель народу, сіяч правди, мислитель і письменник. Скульптор так змоделював рух голови і погляд, що очі філософа замислено дивляться в далечінь. Проте почуття, які передав автор через скульптуру, схожі: це зворушення величчю духу цієї людини, відчуття спорідненості з вільнолюбною і незалежною вдачею філософа.
Порівнюючи образи Г. Сковороди, створені художниками і скульптором, виявляємо деяку схожість у трактуванні І. їжакевича та І. Кавалерідзе (пам'ятник у Лохвиці), а також невідомого художника та І. Кавалерідзе (пам'ятник у Києві). В основному ця схожість базується на почуттях, які намагалися передати митці, та на увиразненні певних рис створюваного образу.
Отже, вміння порівнювати твори різних мистецтв на основі спільності образу формується в учнів разом із естетичним сприйняттям скульптурних робіт.
Таким чином школярі пізнають Сковороду філософа, мудреця, митця за допомогою власних спостережень та мистецьких аналогій.
Оптимальний вибір методів навчання, системне використання мистецьких аналогій на уроках літератури, достатня теоретична підготовка вчителів, наявність практичних порад та розробок методичного характеру сприяють успішному вивченню літератури як виду мистецтва у школі у взаємодії з іншими видами мистецтва, що, в свою чергу, є одним із головних чинників формування естетичних почуттів школярів.
 
Література:
 
1.Волошина Н. Й. Естетичне виховання учнів у процесі вивчення літератури. – К. : Рад. школа, 1985. – 104с.
2.Естетика: Підручник/За ред. Л. Т. Левчук. – К: Вища школа, 2000. -399с.
3.Лихачев Б. Т. Теория эстетического воспитания школьников: Учеб. пособие по спецкурсу для пед. ин-тов. – М. : Просвещение, 1985. – 175с.
4.ОвдійчукЛ. М. Поєднуючи слово, музику і живопис (Орієнтовні мистецькі аналогії до програми з української літератури, 9 клас) // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2000. – №4. – С. 214-217; №5. – С. 180- 185.
5.Овдійчук Л. М. Естетичні уподобання українських письменників // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. -2001. -№3. – С. 115-119; 2003. -№1. – С. 142-147; 2004. -№2. – С. 50-54.
6.Острогорский В. Письма об эстетическом воспитании. Русским матерям посвящается. – М., 1908. – 77с.
7.Русова С. Нова школа соціального виховання // Русова С. Вибрані педагогічні твори: У 2-х кн. /За ред. Є. І. Коваленко; Упоряд., передм., примітки Є. І. Коваленко, І. М. Пінчук. – К. : Либідь, 1997. – Кн. 2. -0. 15-104.
8.Руссо Ж. -Ж. Об искусстве. Статьи, высказывания, отрывки из произведений. – М. -П. : Искусство, 1959. – 296с.
9.Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості // Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п'яти томах. – К. : Рад. школа, 1976. -Т. 1. -С. 55-206.
10.Художественная культура и эстетическое развитие личности / В. И. Мазепа, А. В. Азархин, В. П. Михалев и др. ; Отв. ред. В. И. Мазепа, АН УССР. Ин-т философии. – Киев: Наук, думка, 1989. – 292с.
Фото Капча