Педагогічні умови соціалізації дитини у багатодітних сім’ях

Актуальність теми дослідження. У наші дні сім’ї, що мають трьох і більше дітей, законом визнані багатодітними. Слід зауважити, що ще 50-70 років тому сім’ї, що мають до п’яти дітей, багатодітними не вважалися. З точки зору стороннього спостерігача, найбільшою проблемою багатодітних сімей повинна бути проблема матеріального забезпечення. Насправді ж це не завжди так і часто батьки в багатодітних сім’ях куди більше стурбовані відносинами між братами і сестрами.

Особливо складно тим батькам, які в сім’ї росли одні або ж мають велику різницю у віці зі своїми братами або сестрами. У них просто немає реального досвіду стосунків між дітьми – через це вони можуть розгубитися, якщо їх уява про такі відносини не будуть відповідати реальності, що дуже ймовірно. Цікаво те, що частіше за інших на трьох і більше дітей рішуються ті пари, де хоча б один з подружжя був єдиною дитиною в сім’ї.

Фахівці запевняють, що для будь-якої дитини краще рости в сім’ї, де крім неї ще є діти. Це знижує ризики розвитку страхів, неврозів, нездорової оцінки своєї особистості, зайвої самовпевненості та нарцисизму. Найбільш здоровий для дитини клімат зазвичай виникає саме в тих сім’ях, де виховується не менше трьох дітей. Якщо ж дітей двоє або різниця між двома дітьми невелика, а старша дитина вже зовсім доросла або навпаки, малюк, то в емоційному плані відносини дітей розвиваються так, як вони розвивалися б, не будь у них взагалі інших братів і сестер.

Діти, які мають кілька братів і сестер, зазвичай мають хороші комунікативні навички, отримані в родині, вони рідко конфліктують із сторонніми. Пов’язано це з тим, що дитина дає вихід емоціям в сім’ї і з раннього дитинства вчиться шукати компроміси. Єдині діти в родині, навіть при високому ступені соціалізації, зазвичай більш конфліктні, замкнуті, зациклені на собі, весь свій досвід спілкування, і позитивний, і негативний, вони отримують в спілкуванні з іншими дітьми.

Стан дослідження проблеми. У сучасних навчальних посібниках, монографіях, дисертаціях та інших наукових працях достатньо широко висвітлено концепції соціалізації дітей з різних типів сімей. Особливе місце посідають роботи, присвячені питанням соціальної адаптації (А. М. Богуш, Т. В. Кравченко, Н. Химич), психолого-педагогічної адаптації, соціально-педагогічній роботі з дітьми з багатодітних сімей (Н. М. Лавриченко, Н. М. Ануфрієва, Т. Алексеєнко).

Об'єкт дослідження – процес соціалізації дітей з багатодітних сімей. 

Предмет дослідження – педагогічні умови соціалізації дітей з багатодітних сімей. 

Мета роботи – теоретично обгрунтувати і емпірично дослідити процес соціалізації дітей з багатодітних сімей у сім’ї та дитячому садку.

Відповідно до мети роботи визначено наступні її завдання: 

• уточнити поняття багатодітної сім’ї у системі соціальної педагогіки;
• з’ясувати особливості взаємин дітей у багатодітній сім’ї;
• проаналізувати соціально-педагогічну роботу з багатодітними сім’ями;
• емпірично дослідити педагогічні умов соціалізації дитини у багатодітній сім’ї.

Методи дослідження. У процесі роботи використано комплекс методів дослідження: теоретичні: аналіз соціологічної, психолого-педагогічної, соціально-педагогічної літератури з теми дослідження для з'ясування стану розробленості проблеми; синтез, систематизація, порівняння, узагальнення науково-теоретичного матеріалу для вивчення сутності та змісту соціалізації дітей; емпіричні: інтерв'ю-вання, анкетування, тестування, бесіда, спостереження, соціально-педагогічний експеримент; статистичні методи для опрацювання результатів експерименту.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження і включає вступ, два розділи, висновки та список використаних джерел, загальний обсяг роботи склав 43 сторінки.