Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Педагогічний досвід та інновації: спільне і відмінне

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
6
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Щоголєва Л. О., 
доцент кафедри управлінської діяльності Волинського ІППО
 
Педагогічний досвід та інновації: спільне і відмінне
 
У статті розглядається сутність таких категорій, як педагогічний досвід та інновації, характерні ознаки, що їх об’єднують або розмежовують.
Ключові слова: освіта, досвід, перспективний педагогічний досвід, інновація.
Рассматривается сущность таких категорий, как педагогический опыт и инновации, характерные черты, объединяющие либо разъединяющие их.
 
Сучасна освіта є складною формою суспільної практики, є тим соціальним інститутом, через який можлива трансформація базових цінностей і цілей розвитку нашого суспільства.
У доповіді «Римського клубу» «Немає меж навчанню: звуження розриву в рівні освіти людей» (1979 р.)  (під керівництвом М. Малиці (Румунія), Дж. Боткіна (США) і М. Ельманджари (Марокко)) виділено два основні типи навчання: підтримуюче (традиційне) та інноваційне.
Підтримуюче навчання розуміється як процес і результат такої освітньої діяльності, що спрямована на підтримання, відтворення існуючої культури, соціального досвіду, соціальної системи. Такий тип навчання забезпечує наступність соціокультурного досвіду і притаманний навчанню в школі та ВНЗ.
«Інноваційне» навчання – це процес і результат такої навчальної та освітньої діяльності, яка стимулює внесення інноваційних змін в існуючу культуру, соціальне середовище.
Перший із зазначених типів пов’язаний із відтворенням і передаванням соціального досвіду, а другий – із творчим пошуком на основі наявного досвіду.
«…Сучасне сьогодення підтверджує, що інноваційний етап розвитку світового суспільства не тотожний процесам модернізації систем, що функціонують, а інновації не можна сприймати лише як засіб їх удосконалення. Це, передусім, поява якісно іншої моделі світу і нового покоління з іншою філософією життя, для яких характерні динамічність, гнучкість у розв’язанні різноманітних проблем, прагнення до збільшення взаємозв’язків не лише зі спорідненими об’єктами і структурами, а й побудови принципово нових інформаційних та енергетичних рухів» [7, с. 93].
Саме тому й постає питання про порівняння досвіду й інновації.
У першу чергу зазначимо, що ППД та інновація спрямовані на покращання результатів, адже інновація призводить до часткової або масштабної зміни системи, а ППД веде до часткової зміни системи і зміни особистості. Результатом інновації є створення нового (нововведення), а результатом ППД – здобуті способи діяльності, сукупність практики.
Розуміння спільних і відмінних характеристик педагогічного досвіду та інновацій ґрунтується на аналізі визначень даних категорій та їх структурно-схематичних зображень.
Звернемося до тлумачних словників української мови та педагогічної енциклопедії.
Досвід – 1. Сукупність практичного засвоєння знань, навичок. 2. Випробуване щось на практиці. 3. Уся сукупність чуттєвих сприйнять, набута в процесі взаємодії людини із зовнішнім світом.
Педагогічний досвід – це сукупність знань, умінь і навичок, набутих у процесі практичної навчально-виховної роботи.
Новація – 1. Щось нове у звичній ситуації, новий порядок, запроваджений кимось.
Інновація – 1. Нововведення… на основі досягнень науки і передового досвіду.
Інновація (з грецької – «оновлення, новизна, зміна») – спочатку цей термін використовувався в лінгвістиці як мовне новоутворення (переважно в галузі морфології), що виникло в певній мові на пізнішому етапі її розвитку… До інновацій відносять різні нововведення в діяльності навчально- виховних закладів у здійсненні навчально-виховного процесу [5, с. 225].
Педагогічна інновація (нововведення) – сукупність нових професійно- педагогічних дій педагога, спрямованих на розв’язування актуальних проблем виховання й навчання з позицій особистісно орієнтованої освіти; … процес освоєння нового (засоби, методики, технології, програми тощо [7, с. 95].
Поняття перспективного педагогічного досвіду також розглядається в науково-педагогічній літературі неоднозначно. Але всі дослідники відзначають такі його характеристики, як: актуальність, соціальну значущість; новизну і прогресивність; результативність і дієвість. При цьому часто новизну характеризують такі показники:
1) відкриття нових форм, методів, способів педагогічної діяльності; вихід за межі відомого в науці та педагогічній практиці;
2) творча реалізація в досвіді нових теоретичних концепцій, ідей;
3) творче впровадження нових форм, методів, способів педагогічної діяльності з урахуванням місцевих умов тощо.
Але й інновації притаманні ті самі характеристики: актуальність, соціальна значущість, новизна і прогресивність, результативність, дієвість. З тих самих позицій характеризується й новизна.
Суттєвою характеристикою педагогічного досвіду є стабільність і повторюваність. А от інновації несуть із собою не лише певні можливості, а й нові загрози, зокрема пов’язані з феноменом входження в «інноваційну яму»… Певний хаос в учнівському середовищі, опір батьків, «хитання» в педагогічному колективі – усе це неминучі наслідки потрапляння до «інноваційної ями». Тому слід зазначити: якщо процес реформування школи розрахований на 10 – 15 років, одразу позитивних результатів не буде, а коли через 3 роки школа опиниться в «інноваційній ямі» і виникне невдоволення, необхідно буде продовжувати рухатися далі, навіть під вогнем критики. Якщо ж процес реформування триватиме, «критична точка» незабаром буде пройдена і ефективність роботи зросте» [1].
За визначенням В. Паламарчук, будь-яка інновація має: своє «ядро» (смисловий центр, «концепт»), яке характеризується новою ідеєю; джерело, яке характеризується дослідницькою діяльністю вченого-педагога або пошуковою працею вчителя, керівника, колективу школи; носія, яким виступає творча особистість експериментатора-дослідника (рис. 1) [4, с. 37].
 
Рис. 1
 
Педагогічний досвід, стверджує Л. Даниленко, суттєво відрізняється від інновацій. Досвід – не лише сукупність знань, умінь і навичок, а частина сукупної культури педагога; відображає наявні знання, вміння, навички та індивідуальні риси особистості.
Схематично педагогічний досвід можна зобразити так само, як і інновацію (рис 2):
Рис. 2
 
Отже, видно, що структура досвіду ніби ідентична інновації, але змістове наповнення різне.
Педагогічна практика – це специфічна діяльність, у процесі якої вчитель взаємодіє з учнем і за допомогою певних способів діяльності опосередковано впливає на формування його особистості, удосконалюючи і розвиваючи при цьому власні способи впливу. На кожному етапі педагогічної практики можна виділити як певний результат типові методи, способи педагогічної діяльності (підкреслено мною – Л. Щ.), які у даному колективі або в діяльності педагога застосовуються регулярно, стабільно. Це і є досвід. Звідси ми бачимо, що перейняти можна ідею, але неможливо скопіювати техніку роботи педагога.
Щоб з досвіду зробити якісні висновки (сформулювати ідею), необхідно перевіряти його багато разів.
Одночасно слід підкреслити, що ключовим поняттям інноваційних процесів в освіті стає «перейнятливість» ідей та висновків, що створили інші. «Перейнятливість» ідей – надзвичайно складна проблема, пов’язана зі здатністю до сприйняття нових ідей та їх поширення в освітній практиці. В. Химинець виділяє об’єктивні і суб’єктивні причини складності поширення інновацій. Об’єктивні обумовлені складним поєднанням новації як об’єктивного наукового знання з досвідом педагога; суб’єктивні залежать від особистісних характеристик педагога.
Зазначимо, що ППД завжди породжує нову ідею, тобто «інновація має прорости на ґрунті досвіду» [7, с. 103]. У той же час, якщо розглянути стадії інноваційного процесу, то виокремимо стадію стандартизації – переходу в традицію, норму, досвід роботи.
Як бачимо, перспективний педагогічний досвід наближається до інновації: нова система форм і методів, особливі підходи до їх застосування, нестандартне використання приймів.
Педагогічний досвід та інновації взаємопов’язані. І цей зв’язок не є лінійним; він є багатогранним, комплексним.
У рамках короткого викладу неможливо докладно описати всі спільні й відмінні сторони інновації та ППД. Ми прагнули зосередити увагу лише на окремих позиціях. Але й такий короткий аналіз дає можливість зробити висновок про те, що досвід й інновації взаємопереплітаються, взаємодоповнюють один одного, хоча й суттєво відрізняються між собою.
Фото Капча