Перестрахове законодавство України: сучасний стан і перспективи розвитку

Також пропонуємо скасувати вищезазначені дискримінаційні нормативно-правові акти, які порушують права перестраховиків-нерезидентів на вільне здійснення перестрахо- вої діяльності в Україні.

Разом із тим гарантування повної свободи здійснення перестрахової діяльності є неможливим без переходу від жорсткої системи контролю за нею (перестраховою діяльністю) до її ліберального регулювання, а саме переходу до пруденційного нагляду. Такий процес має супроводжуватися створенням саморегулівних організацій (асоціацій та об’єднань пе- рестраховиків), які будуть здійснювати нагляд за діяльністю своїх членів, стимулювати їх до надання якісних перестрахових послуг.

Однак повністю відмовлятися від державного впливу на сучасному етапі розвитку перестрахового ринку в нашій державі не варто, особливо під час перехідного періоду. За таких умов держава має втручатися у відповідний процес доти, доки його суб’єктами не буде сформовано усталеної практики ведення перестрахового бізнесу та не усвідомлено необхідності дотримання правил ділової етики в цій сфері.

Створення системи підзаконних актів, які регулюватимуть окремі питання здійснення перестрахової діяльності. З метою забезпечення ефективності організації та здійснення перестрахової діяльності вважаємо за необхідне створити систему підзаконних актів, якими б детально визначалися порядок та умови допуску до відповідної діяльності, а також особливості її подальшого провадження.

До цієї системи варто віднести акти, які будуть регулювати такі питання:

• створення й ведення єдиного державного реєстру перестраховиків-резидентів і філій перестраховиків-нерезидентів України;
• встановлення розміру плати за видачу ліцензії на здійснення окремого виду перестрахової діяльності;
• визначення методики формування та розміщення перестрахових резервів під час перестрахування особливо великих і небезпечних ризиків;
• встановлення порядку реєстрації та ведення державного реєстру перестрахових брокерів-резидентів і перестрахових брокерів-нерезидентів України;
• встановлення порядку реєстрації й ліквідації філій перестраховиків-нерезидентів;
• визначення особливостей здійснення державного нагляду за перестраховою діяльністю;
• встановлення порядку складання та подання декларації за результатами діяльності перестраховика;
• встановлення порядку складання й подання звітності суб’єктів перестрахової діяльності та ін.
• Також на основі розробленої системи нормативно-правових актів варто внести зміни до системи чинного страхового законодавства шляхом виключення з неї відповідних положень про перестрахову діяльність.

Доповнення загального законодавства нормами, присвяченими особливостям правового регулювання перестрахової діяльності. Варто звернути увагу на те, що перестрахова діяльність, як і будь-який інший вид господарської діяльності, потребує законодавчого врегулювання не лише нормами спеціального, а й загального законодавства. Тому визначення та загальна характеристика перестрахової діяльності як специфічного виду підприємництва має знайти своє відображення в системі загального законодавства, зокрема в Господарському кодексі України (далі – ГКУ).

Правова регламентація договірних відносин перестрахування, на нашу думку, також має здійснюватися за допомогою норм ГКУ (як основного нормативного акта, що встановлює особливості договірних відносин у сфері господарювання), які визначатимуть предмет договору перестрахування, його форму, момент набрання чинності, істотні умови, строк дії, права й обов’язки сторін тощо, а не за допомогою норм Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) у контексті договірних відносин страхування, як це відбувається сьогодні (ст. 987 ЦКУ) [23]. Відтак необхідно внести такі зміни до ЦКУ та ГКУ: 1) виключити ст. 987 «Договір перестрахування» із ЦКУ; 2) доповнити § 2 гл. 35 ГКУ ст. 354-1 «Договір перестрахування» [5, с. 36-37].

Договірні відносини перестрахування є нічим іншим, ніж майново-господарськими відносинами, які виникають між перестраховиком і перестрахувальником із приводу надання останньому перестрахових послуг, а тому виступають фрагментом перестрахової діяльності як окремого й особливого виду господарської діяльності, що підлягає врегулюванню нормами ГКУ

Окрім того, у зв’язку з необхідністю прийняття окремих Ліцензійних умов провадження перестрахової діяльності, а також із набранням чинності новим Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (відповідно до якого одним із видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, є діяльність із надання фінансових послуг) також потрібно внести зміни до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» шляхом включення до визначеного переліку видів фінансових послуг також послуг у сфері перестрахування, а саме доповнити п. 1 ст. 4 зазначеного закону пп. 9-1 такого змісту: «послуги у сфері перестрахування».

Що стосується локального регулювання перестрахової діяльності, то в більшості вітчизняних страхових і перестрахових компаній воно забезпечується спеціально розробленими програмами з перестрахування окремих видів ризиків, або програми перестрахового покриття. Такі програми з урахуванням можливостей і потреб відповідних компаній визначають умови здійснення ними вхідного й вихідного перестрахування. Однак, враховуючи те, що вітчизняний перестраховий ринок знаходиться в стані трансформації та постійного розвитку, зазначені локальні акти, як правило, спрямовані на врегулювання саме вихідного перестрахування та лише в поодиноких випадках стосуються вхідного перестрахування.

Висновки. Отже, на підставі вищезазначеного можемо зробити висновок про незадовільний стан вітчизняного законодавства у сфері перестрахової діяльності, зумовлений небажанням українського законодавця відмежовувати цю діяльність від страхової діяльності та забезпечити її належну нормативно-правову регламентацію.

Вирішення ж існуючої проблеми відсутності адекватного нормативно-правового регулювання перестрахової діяльності, як і багатьох інших проблем у сфері перестрахування, пов’язано зі зміною законодавчого підходу до розуміння сутності перестрахування й перестрахової діяльності, а також із його відповідним нормативним закріпленням. У зв’язку із цим існує нагальна потреба в реформуванні та подальшій модернізації чинного законодавства України.