+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
39
Мова:
Українська
зобов’язується відшкодувати позичену суму замість боржника.
Договір страхування – угода між страховиком і страхувальником, яка зводиться до оплати страхувальником виплат до страховика у випадку необхідності.
- договір страхування від нещасних випадків;
- страхування майна;
- договір медичного страхування.
Колективний договір – укладається у сфері трудових відносин адміністрації з найманими працівниками; обумовлює права і обов’язки, режим праці, відповідальність і винагороди. Також можуть укладатися контракти про наймання працівників.
Підприємницькі договори мають приблизно однаковий зміст. Їх укладанню передують переговори під час яких висловлюють пропозиції та наміри сторін (оферта).
Включають:
1. Преамбули – містить інформацію про назву договору, місце і час укладання, факт укладання і повну назву сторін.
2. Основну частину:
- специфічні умови – предмет договору, якість, ціна, терміни, відповідальність сторін і застереження.
- загальні умови – фосмажорні обставини, арбітражний припис.
3. Завершальна частина – необхідні додатки, зразки, схеми, юридичні адреси сторін і підписи.
4. Підприємницька діяльність декількох суб’єктів здійснюється на основі партнерських зв’язків. Форми співробітництва залежать від особливостей бізнесу і пропозицій партнерів [12, 157].
Розрізняють такі основні форми співробітництва.
1. Виробництво
- Виробниче кооперування – співпраця декількох підприємців з приводу виготовлення кінцевої продукції.
- Проектне фінансування – один партнер фінансує проект іншого, який його реалізує.
- Управління за контрактом – один підприємець передає іншому право управляти (ноу-хау).
- Спільне підприємство.
- Підрядне підприємство.
2. Торгівля
- Звичайні поставки
- Форвардські угоди – термінова поставка усієї партії
- Експорт товарів
- Імпорт товарів
- Про встановлення прями зв’язків.
3. Товарообмін
- Бартерні поставки – обмін товарів певної номенклатури і кількості.
- Зустрічна торгівля – поставка одних товарів взамін на інші.
- Комерційна тріангуляція – бартерні операції у яких беруть участь три чи більше сторін.
4. Фінансові відносини.
- Факторинг – взаємовідносини між підприємцями, фактор-фірмами (банками), які беруть на себе дебіторську заборгованість або борги підприємця і оперують ними.
- Комерційний трансферт – партнери придбають капітал у національній валюті за договірною ціною а потім зараховують її на рахунок покупця в національному банку країни подавця.
5. Міжнародний бізнес – взаємокорисне співробітництво міжнародних партнерів у сфері науки, техніки, виробництва, торгівлі, фінансування, інвестування.
Суб’єктами міжнародної підприємницької діяльності є:
1. фізичні особи;
2. юридичні особи;
3. структурні одиниці (дочірні фірми, філії, представництва) ;
4. спільні підприємства.
Регулювання міжнародного бізнесу здійснюється різними органами:
1. Вищим законодавчим органом України (ВРУ).
2. Центральним виконавчим органом України (Урядом, КМУ).
3. Національним Банком.
4. Міністерством економіки і зовнішньо-економічних зв’язків і Міністерством фінансів
До міжнародного бізнесу також причетні: міжнародні організації (МВФ, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, БМР, ЮНЕСКО, ЮНІДО) [17, 189].
Найбільш розповсюдженими формами міжнародної підприємницької діяльності є:
1. Здійснення окремих зовнішньоекономічних операцій (експорт, імпорт, лізинг).
2. Міжнародна корпорація.
3. Спільні підприємства.
4. Територіально-виробничі, прикордонні райони (вільні економічні зони, міжнародний консорціум, корпорації).
2.3 Капітал підприємства. Основні засоби та ефективність їх використання
Для ведення діяльності кожне підприємство формує ресурси – сукупність матеріальних і нематеріальних грошових цінностей і робочої сили, які можуть бути використані у процесі виробництва і усієї господарської діяльності. Для формування ресурсів підприємство вкладає капітал (власний, позичений і залучений).
Ресурси підприємства – це те, чим підприємство може розпоряджатися, його економічні потенціали, який не завжди може використовуватися.
Наприклад: підприємство може мати будівлі, які простоюють або здані в оренду.
Ресурси підприємства діляться на чотири групи: матеріальні, нематеріальні, трудові і фінансові.
Більш детально враховуючи особливості використання ресурси можна поділити так:
1. Просторові – це будівлі, споруди, земельна ділянка, під’їзні шляхи.
2. Технічні – машини, обладнання, інструменти, сировина, товари, паливо.
3. Технологічні – це технології, ліцензії патенти, ноу-хау.
4. Інформаційні – доступ до джерел інформації, ЕОМ, програми, бази даних і ін. інформація, яка є комерційною таємницею.
5. Кадрові ресурси – чисельність працівників, склад та їх якісні характеристики (вік, стать, кваліфікація, ділові якості).
6. Комунікації – засоби зв’язку, способи передачі інформації.
7. Фінансові – грошові кошти, цінні папери, інвестиції.
8. Інформація про ресурси міститься у балансі, у технічній документації, паспортах обладнання у статистичній та оперативній звітності.
Ресурси підприємства (капітал), які використовуються і приносять дохід називаються активними. Склад активів підприємства можна зобразити так:
Рис. 2. Активи підприємства
Основні засоби – будівлі, споруди, машини та ін.
Оборотні засоби: сировина, товари, гроші.
Інше майно соціального призначення: виробництво будівлі, дитсадки, будівлі відпочинку, їдальні та ін.
Об’єкти промислової власності: винаходи, промислові зразки, фірмові знаки.
Об’єкти інтелектуальної власності: авторські права, суміжні права.
Нетрадиційні об’єкти: ноу-хау, раціоналізаторські, комерційна таємниця.
Враховуючи різноманітний склад ресурсів їх завдань в єдине ціле за допомогою вартісної оцінки [14, 178].
Використання трьох видів вартісної оцінки:
1. Балансова вартість – визначається