Підвищення ефективності управління підприємством (на прикладі ТзОВ “Прод-Той”)

ресурсів живої праці та призначені для зарахування в загальну суму витрат виробництва й обігу підприємства, тим більша величина прибутку – важливого інтегрального критерію економічної ефективності результатів діяльності підприємства.

На підставі вище сказаного можна зробити наступні висновки:

1. Під впливом усіх включених у вихідну модель чинників загальна величина витрат, які пов’язані зі споживанням живої праці та підлягають зарахуванню у витрати виробництва.

2. Загальна зміна може бути розподілена на величини, які характеризують вплив змін окремих чинників, включених у модель:

а) вплив збільшення коефіцієнта нарощення витрат, пов’язаних з використанням живої праці;

б) збільшення середньорічної оплати праці одного спискового працівника основної діяльності призводить до зростання загальної суми витрат виробництва, пов’язаних з використанням живої праці;

в) зниження продуктивності живої праці (зростання трудомісткості одиниці продукції) призвело до зростання витрат, пов’язаних із споживанням у виробництві живої праці;

г) збільшення вартості виробленої продукції призвело до зростання витрат, пов’язаних із застосуванням живої праці.

Вочевидь, що сума оцінок факторних впливів збігається з загальною зміною результативного показника – загальною сумою витрат виробництва, пов’язаних з використанням живої праці.

Отже, усі враховані чинники вплинули на зниження економічної ефективності використання у виробництві затрат живої праці. Не викликає труднощів і перехід до показника питомих витрат, пов’язаних з використанням живої праці в розрахунку на одиницю продукції. Для цього достатньо загальні суми збільшення витрат, що входять у витрати виробництва, під впливом зміни кожного з чинників, поділити на вартість продукції у звітному періоді.

4. Соціальна ефективність

Соціальна ефективність управління підприємством відображає вплив менеджменту на процеси формування професійних характеристик працівників, у тому числі керівників, формування корпоративного духу, відповідного психологічного клімату в колективі, атмосфери захищеності її причетності до цілей організації, перспектив розвитку соціальних інституцій тощо. Соціальну ефективність менеджменту можна оцінювати з двох точок зору. З одного боку, її оцінюють за показниками, що відображають соціально-культурну сферу, функціонування організації: рівень трудової дисципліни, рівень стабільності кадрів, рівень розвитку соціальної інфраструктури на підприємстві, рівень умов праці тощо. З іншого – за показниками, що відображають вплив на досягнення виробничо-господарських результатів та задоволення потреб ринку: продуктивність праці, зарплатовіддача, рівень задоволення потреб споживачів тощо.

Організаційні зміни та організаційний розвиток впливають на ефективність менеджменту шляхом удосконалення керуючої та керованої систем управління організацією: при цьому економічна ефективність менеджменту визначається, з одного боку, як результат удосконалення керуючої та керованої систем, з іншого – на засадах трансформації організаційної та економічної ефективності.

Спрощено ефективність соціальної системи менеджменту визначається рівнем задоволення потреб працівників організації, споживачів та рівнем отриманих результатів. Причому, як зазначає американський науковець Ч. Бернард, рівень задоволення потреб кожного члена організації впливає на величину його внеску в досягнення цілей: якщо потреби не задовольняються, то працівники йдуть із системи як неефективної. За організаційною теорією Ч. Бернарда, лише поєднання організаційних потреб з потребами соціолюдської системи та їх задоволення формуватиме ефективну та дієву систему менеджменту [5].

До показників соціальної ефективності управління належать:

1) стан трудової дисципліни;

2) оперативність і якість виконання рішень;

3) виконання апаратом управління завдань, пов'язаних з підвищенням культури спілкування з працівниками підприємства.

5. Підвищення ефективності управління підприємством (на прикладі ТзОВ “Прод-Той”)

На будь-якому рівні організації менеджери намагаються досягати високих результатів. Однак загальна згода щодо змісту категорії “ефективність” відсутня. Відмінності у визначенні управлінської ефективності відбивають прихильність різних авторів до однієї з наступних концепцій та підходів до оцінки організаційної ефективності (додаток 3).

У практичній діяльності доцільно використовувати будь-яку з наведених нижче концепцій в залежності від ситуації.

Цільова концепція ефективності управління – це концепція, згідно якої діяльність організації спрямована на досягнення певних цілей, а ефективність управління характеризує ступінь досягнення поставлених цілей.

У відповідності до цільової концепції організаційної ефективності на ТзОВ “Прод-Той” розроблена цільова концепція ефективності управління. Визначена за цією концепцією ефективність управління має специфічну назву: широка ефективність управління або результативність управління.

Не зважаючи на свою привабливість та зовнішню простоту, застосування цільової концепції пов’язане із низкою проблем:

- досягнення цілі не завжди є легко вимірюваним;

- організації здебільшого намагаються досягти декількох цілей, частина з яких суперечлива за змістом (досягнення максимального прибутку – забезпечення максимально безпечних умов роботи) ;

- спірним є існування загального набору “офіційних” цілей (складність досягнення згоди серед менеджерів щодо конкретних цілей організації).

- системна концепція ефективності управління – це концепція, згідно якої на результати діяльності організації впливають як внутрішні чинники, так і фактори зовнішнього середовища, а ефективність управління характеризує ступінь адаптації організації до свого зовнішнього середовища.

- організація з точки зору теорії систем – це сукупність елементів, що взаємодіють між собою взаємозалежним чином. В спрощеній формі організація отримує ресурси (входи) з системи більш високого рівня (зовнішнього середовища), трансформує ці ресурси і повертає їх у зміненій формі (товари та послуги).

Будь-яка організація – це частина більш великої системи, тому для успішного функціонування має прилаштовуватись до вимог зовнішнього оточення.

Системна концепція організації акцентує увагу на двох важливих міркуваннях:

- виживання організації залежить від її здатності адаптуватися