Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в часі і вплив його на господарську діяльність підприємства

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
50
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
Вихідні дані до виконання курсової роботи
Вступ
Розділ 1. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів – важливий резерв підвищення ефективності виробництва на підприємстві (теоретична частина)
1.1 Ефективність як економічна категорія
1.2 Основні виробничі фонди підприємства
1.3 Показники використання основних виробничих фондів
1.4 Шляхи кращого використання основних фондів
Розділ 2. Визначення ефективності використання основних виробних фондів підприємства (розрахункова частина)
2.1 Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства
2.2 Показники, що характеризують рух основних виробничих фондів підприємства
2.3 Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами
2.4 Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами
2.5. Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів підприємства в часі
2.6. Узагальнюючі показники
Розділ3. Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробних фондів підприємства в часі
3.1 Методичні рекомендації з економічного обгрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі
3.1.1 Підвищення ефективності використання річного робочого часу
3.1.2 Підвищення ефективності використання внутрішньозмінного часу
3.1.3 Підвищення ефективності збільшення змінності використання ОВФ
3.1.4 Підвищення ефективності використання календарного часу
3.2 Аналіз одержаних результатів
Висновки
Список літератури
 
 
Варіант - 10
Вихідні дані для виконання курсової роботи
 
№         ПоказникиОдиниці10
п\пвиміру 
1Проектна потужність підприємствамлн.грн.15
2Обсяг реалізації продукціїмлн.грн.10
3Первісна вартість ОВФмлн.грн.6,9
3аЗ них активна частинамлн.грн.5
4Залишкова вартість ОВФмлн.грн.5,1
5Використання ОВФ: 
5а  в першу змінумлн.грн.6,8
5б  в другу змінумлн.грн.5
5в  в третю змінумлн.грн.3
6Чисельність працівниківчол.410
6аЗ них робітниківчол.340
7Працювало працівників: 
7а  в першу змінучол.280
7б  в другу змінучол.100
7в  в третю змінучол.30
8Корсний фонд робочого часу
використання ОВФ: 
8а   за планомдні218
8б   Фактичнодні140
9Тривалість змінигод.8
10Внутрішньозмінні витрати робочого часугод.0,8
11Річний знос ОВФ%8,4
12Вибуло ОВФмлн.грн.0,59
13Поступило ОВФмлн.грн.0,58
13а   із них новихмлн.грн.0,56
14Собівартість продукціїмлн.грн.8,2
14а   в т.ч. матеріальні витратимлн.грн.5,1
15Витрати на утримання і експлуатацію ОВФ% від Соб-ті16,9
16Збільшення обсягу виробництва продукції
У плановому році 
відсотків18
 
Вступ
 
Перехід до ринкових відносин на даному етапі в Україні потребує глибоких зрушень в усіх сферах економіки-одній з найважливіших сфер людської діяльності. Ринкова економіка по своїй суті є засобом, що стимулює ріст продуктивності праці і збільшення ефективності виробництва. Підвищення ефективності суспільного виробництва означає ефективніше використання наявних трудових ресурсів для збільшення випуску якісної і потрібної країні продукції, а також постійно співставляти затрати з отриманими результатами і вносити певні корективи для того, щоб вкладені кошти принесли максимальну віддачу. В умовах ринкової економіки підвищення ефективності виробництва на підприємстві невіддільно пов'язане із проблемою економіки всіх видів ресурсів, в тому числі і основних виробничих фондів, величина і підвищення ефективності використання яких в певній мірі визначають виробничі можливості підприємства. Тільки в цих умовах наше народне господарство може підвищити рівень життя людей. 
Підприємство – це основна народногосподарська ланка країни, від результатів функціонування якої залежить економічний розвиток держави. В умовах ринкових відносин підприємство функціонує самостійно на засадах самоокупності і самофінансування і тому воно саме, в першу чергу, зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшення прибутковості.
Велика роль відводиться проблемі підвищення ефективності використання ОВФ, які визначають рівень його матеріально-технічної бази, яка в значній мірі визначає обсяг виробництва продукції. Проте, ефективність виробництва на підприємстві залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними фондами, але й ступеня їх використання у часі.
Задоволення потреб населення на ринку у тій чи іншій продукції залежить від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від пропозиції. Проте, обсяг виробництва продукції на підприємстві залежить від того наскільки ОВФ повно використовуються.
Таким чином, підвищення ефективності використання ОВФ підприємства знаходять свій вираз у збільшенні обсягу виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі. 
Крім того, поліпшення використання ОВФ підприємства є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частка витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов'язана із використанням ОВФ на підприємстві. Так, у собівартості продукції витрати по утриманню і експлуатації ОВФ становлять близько 25 %. Поліпшення використання ОВФ зменшує витрати на їх утримання і експлуатацію у собівартості одиниці продукції. Зменшення цих витрат відбувається за рахунок зменшення умовно-постійної частини у витратах по утриманню і експлуатації ОВФ – амортизаційних відрахувань, величина яких є умовно-постійною по відношенню до річного обсягу продукції. Внаслідок цього, чим більше буде вироблятися продукції, тим меншою буде питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції, а це веде і до збільшення прибутку підприємства. Підвищення ефективності використання ОВФ також зменшує потреби підприємств у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази підприємства з метою зменшення обсягу виробництва продукції, тобто відбувається економія коштів на ці цілі. Як свідчить багаторічна практика господарювання, ефект від поліпшення використання ОВФ реалізується значно швидше, ніж від повних капітальних вкладень. Крім того, підвищення ефективності використання ОВФ зменшує витрати від їх морального зносу. 
Таким чином, в умовах ринкової економіки, коли відтворення ОВФ підприємства здійснюється за рахунок власних або позичених коштів, поліпшення використання цих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві і на цій основі забезпечення стабілізації виробництва. 
Мета даної курсової роботи – ознайомитися з методикою впровадження заходів по підвищенню ефективності використання ОВФ на підприємстві. За допомогою розрахунків обгрунтувати доцільність впровадження цих заходів, а також розрахувати величину ефекту від здійснення необхідних господарських операцій.
Робота складається з вступу, трьох розділів та висновків. 
Перший розділ знайомить з такими поняттями як економічна ефективність, основні фонди. Дає їх характеристику, допомагає зрозуміти роль ОВФ у діяльності підприємства, а також проводить коротке ознайомлення з основними показниками ефективності використання ОВФ на підприємстві.
У другому розділі обраховуються показники, пов'язані з використанням ОВФ на підприємстві.
Третій розділ складається з трьох підрозділів. У ньому проводимо заходи по підвищенню ефективності використання ОВФ на підприємстві, а також проведена загальна порівняльна характеристика стану підприємства до і після впровадження запропонованих заходів.
 
Розділ 1. Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів – важливий резерв підвищення ефективності виробництва на підприємстві
 
1.1 Ефективність як економічна категорія
 
Економічна ефективність виробництва – це поняття, яке характеризує результати діяльності трудових колективів по відношенню до виробничих витрат. Механізм керування ефективністю включає множину кількісних і якісних показників (ріст продуктивності праці, зниження собівартості продукції, підвищення якості продукції) та інших вимірювачів, що визначають розміри результату і витрат живої та уречевленої праці. Керувати ефективністю означає постійно підтримувати ріст об'єму продукції, яка випускається. Чим вища економічна ефективність виробництва при оптимальних умовах витрат ресурсів, тим більше створюється матеріальних цінностей, які необхідні суспільству.
Управління ефективністю використання виробничих фондів в кінці кінців зводиться до рішення загальних задач по підвищенню ефективності виробництва і полягає у постійному збільшенні віддачі їх одиниць і зростання потужності при оптимальних сумарних витратах засобів на їх виробництво, оборот, експлуатацію.
Підвищення інтенсивності використання виробничих фондів пов'язане з рішенням двох важливих взаємопов'язаних проблем. Одна з них полягає в раціональному використанні капітальних вкладень на створення нових потужностей, більш ефективних засобів праці, їх обновлення і технічне переозброєння.
Друга проблема полягає в повному використанні накопичених фондів і удосконаленні механізму управління цим процесом. Загальною метою рішення цих проблем є досягнення кінцевих народногосподарських результатів: підвищення споживчої вартості виробничих фондів; забезпечення запланованого росту об'єму виробництва й якості продукції; активна заміна живої праці машинною; покращення умов праці робітників. З народногосподарської точки зору важливо не тільки задоволення потреб суспільства в необхідній продукції, але й забезпечити її виробництво з мінімальними затратами трудових, матеріальних, фінансових та інших ресурсів. Вдосконалення механізму управління ефективністю виробничих фондів направлене на найбільш раціональне їх використання з метою скорочення витрат ресурсів на одиницю виробленої продукції з підвищеними параметрами її суспільної корисності.
Підвищення ефективності використання виробничих фондів залежить від множини організаційно-технічних, соціально-економічних та інших факторів виробництва.
Економічна ефективність виробничих фондів – це комплексне поняття. Воно виражається сукупно декількома усуспільнюючими показниками ефективності: зростанням якісних і кількісних характеристик засобів праці, зниженням капітальних і поточних витрат на процес відтворення основних фондів, підвищення інтенсивності їх використання, зростанням фондовіддачі та ін. На рівні підприємства виробничі фонди виступають як вартість матеріалізованих капітальних вкладень в засоби праці; сукупність матеріально-технічних засобів виробництва, за допомогою яких відбувається перетворення натурально-речовинної форми предметів праці. На цьому рівні здійснюється управління виробничими потужностями, процесом нарощування і вдосконалення структури, якісного складу і технічного рівня виробничих фондів.
Економічна ефективність виробничих фондів – це більш ширше поняття, яке передбачає перш за все їх потенційну можливість та інші якісні та кількісні зміни їх характеристик. Вона визначається показниками абсолютної економічної ефективності капітальних вкладень в створенні споживчої вартості (суспільної корисності) фондів, прогресивністю структури, складу, організаційно-технічного рівня, показниками призначення та ефективності використання у споживача в процесі експлуатації виробничих фондів, тобто охоплює всі етапи відтворюючого процесу. Найбільш важливими показниками ефективності виробничих фондів являється: фондоозброєність праці одного працюючого, фондоємкість продукції, питомі капітальні вкладення на одиницю потужності і на 1 грн. приросту продукції.
Ефективність використання виробничих фондів виражається у відношеннях сукупних витрат на відтворення з показниками використання (показники змінності і завантаження обладнання), в кінцевих результатах їх ефективності використання – фондовіддача. Усуспільнені техніко-економічні показники (затверджуючи, розрахункові, оціночні) являються основними носіями економічної та іншої інформації.
 
1.2 Основні     виробничі     фонди   підприємства
 
Процес виробництва на підприємстві здійснюється при наявності факторів виробництва, серед яких важливе місце займають засоби праці та предмети праці або ж це засоби виробництва. Виражені у грошовій (вартісній) формі вони утворюють виробничі засоби підприємства. У процесі виробництва здійснюється їх споживання (кругооборот), в результаті чого створюються матеріальні блага. В залежності від характеру їх споживання (кругообігу), тобто перенесення своєї вартості на готову продукцію, у процесі виробництва виробничі засоби поділяються на основні й оборотні.
Основні фонди (засоби) на підприємстві представлені засобами праці. Характер їх споживання (кругообороту) у процесі виробництва такий, що вони приймають участь у процесі виробництва протягом тривалого часу (більше одного року), зберігаючи при цьому свою натуральну (речову) форму, не входять до складу новоствореної продукції, свою вартість передають на готову продукцію частинами по мірі їх зносу, створюючи елемент витрат виробництва (собівартості) підприємства. Речовим змістом основних фондів є будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, інвентар, інструмент. До основних фондів не відноситься спеціальний одяг, спеціальне взуття незалежно від їх вартості, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, багаторічні насадження, що вирощуються.
Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес. Засоби праці, які знаходяться у стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, адже вони не виконують своєї ролі засобів праці та не служать засобом впливу на предмет праці, а навпаки, самі є предметом праці.
Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо.
Первісне формування основних засобів на підприємстві залежить від форми його власності. Державні підприємства і організації одержують основні засоби від держави і обліковують як частину статутного капіталу. Підприємства, що приватизуються, основні засоби викуповують у держави або створюють шляхом акціонування. Заново створювані товариства з повною і обмеженою відповідальністю формують основні засоби за рахунок пайових внесків замовників. Окремі пайовики можуть вносити як пай будівлі, машини, обладнання або право користуватися ними, інші вносять гроші, за рахунок яких купуються основні засоби. Заново створювані акціонерні товариства купують основні засоби, головним чином, за рахунок виручки від реалізації акцій.
 
1.3 Показники використання основних виробничих фондів
 
На практиці планово-економічної діяльності підприємств широко використовуються різноманітні показники, які характеризують: об'єм і вартість, структуру і стан, формування, використання і оновлення виробничих фондів. Підвищуються значення показників, які безпосередньо характеризують стан і організаційно-технічний рівень виробничих фондів, від яких залежать об'єм і якість виготовленої продукції, норми споживання ресурсів, умови праці працюючих та інше.
Для оцінки стану і змін кількісних та якісних показників, виявлення екстенсивних та інтенсивних резервів кращого використання виробничих фондів в практиці на підприємствах широко використовують методи розрахунку середньорічної їх вартості (Ф) за формулою:
 
де  Ф1 – вартість діючих виробничих фондів на 1 січня планового чи звітного року;
Ф2 – вартість діючих виробничих фондів на 1 січня наступного року;
Фі – балансова вартість виробничих фондів на 1 число решти місяців даного (планового, звітного) року.
Зростання вартості і запровадження прогресивних видів машин, обладнання, пристроїв, транспортних засобів в структурі виробничих фондів характеризують рівень фондоозброєності праці, зростання науково-технічного прогресу, прогресивні зрушення в якісному складі виробничого потенціалу промисловості.
Прогресивність структури виробничих фондів галузі, підприємства визначається зростанням питомої ваги їх активної частини і розраховуються за формулою:
де ∆Фа – приріст балансової вартості активної частини виробничих фондів;
Ф – повна балансова вартість виробничих фондів.
Резерви зростання ефективності виробничих фондів і підвищення її віддачі пов'язані перш за все з необхідністю удосконалення системи поновлення машин і обладнання, з прискоренням їх оборотності у виробничому процесі. Для визначення якісного складу підприємства слід розраховувати коефіцієнти оновлення, вибуття та середнього віку. Коефіціент оновлення визначається за формулою:
де Фв  - вартість зносу введених виробничих фондів;
Фо – середньорічна вартість фондів в аналізованому періоді.
Коефіціент вибуття виробничих фондів визначається за формулою:
де Фвиб – вартість вибувших на протязі року виробничих фондів даного призначення.
Для впорядкування структури і якісного складу виробничих фондів на підприємстві необхідно вести їх облік по віковим групам, визначити питому вагу різних вікових груп (однотипних) виробничих фондів: до 5 років включно; від 5 до 10, від 10 до 20 і більше 20 років.
Наприклад, питома вага виробничих фондів одного призначення (класу) віком до 5 років включно визначається за формулою:
де  Ф5 – середньорічна вартість встановлених і невстановлених, але таких, що знаходяться на балансі підприємства виробничих фондів одного призначення, які мають вік до 5 років включно. Рахунок віку починається з дати виготовлення обладнання.
Аналогічно визначаються питомі ваги і по іншим віковим групам виробничих фондів. Слід визначати також питому вагу фондів, які мають вік більше нормативного терміну їх служби:
де Фн – середньорічна вартість виробничих фондів одного класу, які мають вік більше нормативного терміну їх служби.
 
1.4 Шляхи кращого використання основних фондів
 
Покращення використання основних фондів промисловості має велике народногосподарське значення. Вона забезпечує ріст виробітки продукції без додаткових капітальних вкладень, збільшення продуктивності праці і зниження витрат на виробництво продукції.
Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів різноманітні. Основними з них є збільшення тривалості роботи обладнання, більш повне використання і вдосконалення основних виробничих фондів.
Для збільшення часу роботи обладнання необхідно: ліквідувати надпланові простої обладнання за рахунок його поточного обслуговування, підвищення якості ремонтів, покращення організації та планування виробництва і матеріально-технічного обслуговування виробництва; скоротити тривалість планових ремонтів при одночасному підвищенні їх якості шляхом впровадження передових методів ремонту, широкого використання деталей та вузлів, які виготовляються на спеціалізованих заводах, чіткої організації ремонту; скоротити витрати робочого часу на підготовчо-заключні та допоміжні операції (підготовку робочого місця, догляду за ним, установку та зняття інструменту тощо); підвищити змінність роботи, якщо це доцільно по умовам виробництва в даній галузі промисловості; можливо повніше використовувати парк обладнання; підвищити інтенсивність використання обладнання.
Більш повне використання основних виробничих фондів досягається за рахунок вводу в дію невстановленого обладнання, реалізації надлишкового обладнання, більш повного використання виробничих площ. В ряді випадків виробничі потужності на підприємствах і в народному господарстві недостатньо пов'язані кількісно і якісно; одних потужностей надлишок, других  -недолік, наприклад, до потужних тракторів не випускаються відповідні плуги, возики тощо. Більш повному використанні основних фондів сприяє також збільшення в їх складі ваги активних фондів – засобів праці, що безпосередньо створюють продукцію.
Технічне вдосконалення основних виробничих фондів припускає використання прогресивних технологічних процесів, застосування більш ефективних технічних рішень, модернізацію обладнання, реконструкцію підприємств на базі нової техніки та технології, розвиток раціоналізаторського руху.
Реконструкція підприємств в наш час – основне направлення розвитку виробництва. В ряді держав на протязі більше двох десятиріч не будують нові підприємства; виробництво розвивається за рахунок того, що достатньо часто змінюється “начинка” підприємств – техніка та технологія. Реконструкція в порівнянні з новим будівництвом забезпечує економію капітальних вкладень (частина засобів праці м
отже використовуватись на протязі строку, що залишився до виводу їх з експлуатації). Звичайно на реконструкцію уходить менше часу, ніж на нове будівництво, так що вона забезпечує певний виграш в часі. Аналогічний ефект приносить модернізація техніки та обладнання. При визначенні економії ефективності модернізації треба врахувати, що витрати на модернізацію повинні окупитися до моменту списання модернізованих станків, машин тощо. Ця обставина іноді находить своє вираження у вимозі, щоб модернізація окупилась в строк не більше 1-2 роки.
Значний економічний ефект може принести скорочення строків служби засобів праці, більш швидка зміна їх новою технікою та технологією. Це дозволяє швидше впровадити у виробництво досягнення НТП, скоротити витрати на ремонт, час, що витрачається на очікування ремонту та ремонт, підвищити за рахунок цього фондовіддачу та продуктивність праці. Нова техніка забезпечує більш високу якість продукції, ритмічність виробництва, скорочення об'єму капітальних ремонтів. Робітники, що раніше зайняті ними, тепер зможуть робити на сучасних підприємствах, в кращих умовах, з значно більш високою продуктивністю. Однак прискорення зміни засобів праці потребує значне збільшення об'єму виробництва в першому підрозділі, перш за все в машинобудуванні, витрат енергії, збільшує екологічне навантаження. Воно потребує збільшення витрат на перевивчення робітників. Зменшує потребу в основних виробничих фондах використовування вторинної сировини. Кращому їх використанні сприяє організація чіткого обліку, контролю, аналіз використання, нормування та інші міри організаційно-економічного характеру.
 
     Розділ 2. Визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства
 
2.1 Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства
 
Показник наявності основних виробничих фондів: на балансі підприємства знаходиться основних виробничих фондів на суму 3 млн.грн. Вартість ОВФ на кінець року визначається за формулою:
Бвк = Бвп + Бпв - Бвв ,                                                                                          (2.1)
де Бвк – балансова вартість ОВФ на кінець періоду,
Бвп – балансова вартість ОВФ на початок періоду,
Бпв – балансова вартість ОВФ, що поступили на підприємство,
Бвв – балансова вартість ОВФ, що вибули з підприємства.
Тоді, Бвк =6,9+0,58-0,59=6,89млн. грн.
Бвр = (Бвп + Бвк)/2,                                                                            (2.2)
Бвр = (6,9+6,89)/2=6,90млн. грн..
Показник технологічної структури основних виробничих фондів:
Активна частина: 5 млн.грн. Пасивна частина: 6.9-5=1.9 млн.грн. або активна частина –72% пасивна частина – 28%.
Аналізуючи дану технологічну структуру основних виробничих фондів можна стверджувати, що дане підприємство промислового призначення тому, що активна частина його основних виробничих фондів (72%) значно перевищує пасивну (28%). Технологічна структура основних виробничих фондів досить досконала, що забезпечує їх ефективне використання.
 
Коефіцієнт зносу: 
                                                                               (2.3)
 =(6,9-5,1)/6,90=0,26
Даний коефіцієнт свідчить про те, що основні засоби вже зносилися на 0,26%, тобто вони вже перенесли 0,26% своєї вартості на новостворену продукцію. За даними розрахунку, основні виробничі фонди повинні знаходитись ще в стані використання своєї повної потужності.
Коефіцієнт придатності: 
Кпр = 1 - Кзн                                                                                           (2.4)
.      Кпр = 1-0,26=0,74
     Даний коефіцієнт свідчить про те, що залишкова балансова вартість основних виробничих фондів складає 0,74% від первісної. На новостворену продукцію ще треба перенести вартість основних засобів на 0,74%.
2.2. Показники, що характеризують рух основних виробничих фондів підприємства:
Коефіцієнт вибуття:      =                                                  (2.5)  
                                                      =0,59/6,9=0,085
 Дані цифри свідчать про те, що 8.5 % основних виробничих фондів, що були на балансі підприємства, вибули в наслідок їх фізичного чи морального зносу, в результаті реалізації зайвих основних фондів або в результаті стихійного лиха.
 
Коефіцієнт надходження:    =                                                    (2.6)
  =0,58/6,89=0,084
Проаналізувавши даний показник можна сказати, що в результаті господарської діяльності для заміни вибувших основних фондів та збільшення оснащеності підприємства основними фондами на баланс підприємства поступило 8.4% (від загальної кількості) основних виробничих фондів. 
Коефіцієнт оновлення:      =                                                                   (2.7)   =0,56/6,89=0,081
 Цей коефіцієнт показує, що на баланс підприємства поступило 8.1% основних виробничих фондів.
Період оновлення:
 6,90/0,56=12,31                                                                                         (2.8)
 
Період оновлення ОВФ складає 12.31 років.
 
Коефіцієнт інтенсивності оновлення:     =                             (2.9)
 
  =0,081/0,085=0,95
   За даними розрахунку видно, що інтенсивність оновлення основних фондів не досить висока (менше 100% ).
Тривалість обороту                                                                     (2.10)
 =6,9/(6,9*8,4/100)=11,90роки
Отже, тривалість обороту ОВФ становить 11.9 роки.
Коефіцієнт оборотності                                                            (2.11)
  (8,4*6,9)100)/6,9=0,084
Отже, у процесі виробництва буде відшкодовуватись 8.4% вартості ОВФ.
 
2.3 Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами
 
Фондозабезпеченість виробництва:      =              (2.12)
                              
  =6,9/10=0,69 грн./од.прод.
За результатами розрахунку можна стверджувати, що підприємство має в наявності 0,69 основних виробничих фондів для виробництва одиниці продукції. Необхідно збільшувати обсяг основних фондів підприємства.
 
Механозабезпеченість:        =                                                  (2.13)
 
  =5/10=0,50грн./грн.
Проаналізувавши показник можна стверджувати, що на одиницю виробленої продукції припадає 0,5 активної частини основних фондів (станків, обладнання тощо).
2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами.
Фондоозброєність праці :    =                                               (2.14)
Для того, щоб визначити фондоозброєність праці необхідно спочатку визначити середньоспискову чисельність робітників, що працюють в найбільш чисельну зміну. В даному випадку найбільш чисельна перша і друга зміна. Візьмемо першу зміну.
Визначимо скільки в загальному припадає робітників на одного працівника:
340/410=0,8. Тоді робітників в першу зміну буде: 280*0,8=224робітників.
 =(6,9*224)=30804грн./чол.
Даний показник показує оснащеність працівників основними фондами. Вданому випадку на одного працівника припадає 30804грн. Чим більше буде даний показник тим більше зможе виготовляти продукції робітник, а тим самим буде підвищуватись продуктивність праці. Але ефективним виробництво буде вважатися за умов, що продуктивність праці буде рости швидше за фондоозброєність праці.
Механоозброєність праці:     =                                                              (2.15)
 
  =5/224=22321грн./чол.
Даний показник показує скільки припадає активної частини основних виробничих фондів (верстатів, обладнання екскаваторів, бульдозерів, транспортних засобів тощо) на одного робітника (в даному випадку – 22321грн.). Ефективність виробництва буде відбуватися за умов, що ріст механозабезпеченості буде забезпечувати зростання продуктивності праці, але темпами які випереджають зростання рівня механозабезпеченості.
2.5. Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів підприємства в часі.
Коефіцієнт використання календарного часу:     =                        (2.16)
  = 140/365=0,384
За отриманими результатами можна стверджувати, що основні виробничі фонди використовуються на 0,38 календарного часу протягом року(коли ефективним вважається використання робочого часу в межах 0,65 - 0,70). Даний показник не є високим, необхідно запровадити заходи його підвищення. При цьому треба враховувати неробочі дні (вихідні та святкові дні), а також простої основних фондів пов'язані з їх ремонтом, у зв'язку з природними явищами, у зв'язку із сезонністю робіт та з інших об'єктивних причин.
Коефіцієнт використання робочого часу:    =                            (2.17)
 =140/218=0,64
 
Даний показник показує ступінь використання робочого часу на протязі року, на даному підприємстві він складає 0,64 ,ефективне використання основних виробничих фондів забезпечується при коефіцієнті використання робочого часу 0,75 - 0,80. Отже, дії підприємства досить високі.
 
Коефіцієнт змінності:     =                                                 ( 2.18)
                                                    =(6,8+5+3)/ 6,9=2,14
Цей показник характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу. На даному підприємстві він складає 2.14 зміни протягом доби. При підвищенні цього показника підвищується використання основних фондів протягом доби.
Коефіцієнт використання внутрішньозмінного часу:
 
 =                                                                                 (2.19)
. = (8-0,8)/8=0,90
де 0,8год. -внутрішньозмінні витрати робочого часу.
Цей показник характеризує ступінь використання робочого часу на протязі зміни, який на даному підприємстві становить 0,9. Можна стверджувати, що ефективність використання основних фондів в даних умовах забезпечується.
Інтегральний коефіцієнт використання часу:
   =    •   •   •                                                            (2.20)
   = 0,90*2,14*0,64*0,38=0,48
Цифра даного показника (0,48) показує що ступінь використання основних виробничих фондів в часі досить висока. Забезпечується певна ефективність використання основних виробничих фондів в часі.
2.6. Узагальнюючі показники
Фондовіддача - усього обсягу основних виробничих фондів підприємства:
  =                                                                                            (2.21)
  = 10/6,9=1,45
Фондовіддача 1,45 означає, що 1,45 одиниць виготовленої продукції припадає на одиницю основних фондів. Але даний показник має значні недоліки, бо він враховує матеріалоємкість продукції. Таким чином чим вище буде вартість матеріалів та сировини, з яких виготовляється продукція, тим вище буде обсяг виробництва і тим самим вище фондовіддача.
Фондовіддача - по активній частині основних виробничих фондів:
 =                                                                                       (2.22)
 =10/5=2,00
Даний показник показує, що 2,0 одиниць виготовленої продукції припадає на одиницю активної частини основних виробничих фондів (верстатів, обладнання екскаваторів, бульдозерів, транспортних засобів тощо). Даний показник має недоліки попереднього.
Коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів:
 =                                                                                                      (2.23)
Для того щоб визначити коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих  фондів  необхідно  спочатку  визначити  суму  річних амортизаційних відрахувань.
 =  • а;                                                                                                    (2.24)
а =8,4%
Тоді   =10 млн.грн/6,9*8,4/100=17,25грн/грн.
За результатами обрахунку можна сказати, що на 17.25 одиниць виготовленої продукції припадає одна одиниця зносу основних фондів.
Коефіцієнт фондозйому:
КФЗ.                                                                                                         (2.25)
 
КФЗ.= 10/8*16,9/100=7,22
Отже, розрахований показник характеризує обсяг продукції яку отримують на одиницю витрат з експлуатації. Коефіцієнт фондозйому становить 7,22.
 
3. Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства в часі
 
3.1  Методичні рекомендації з економічного обгрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі
 
3.1.1 Підвищення ефективності використання річного робочого часу
Величина робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства залежить від їх технічного стану протягом року, забезпеченості  підприємства  матеріально-технічними  та  трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо.
Ефективність використання робочого часу основних виробничих фондів характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу. Щоб підвищити його рівень і , відповідно, забезпечити – підвищення ефективності використання основних виробничих фондів, необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічого стану, особливо активної частини ( технічне обслуговування, ремонт тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства трудовими ресурсами за умови, що буде забезпечуватися збут продукції підприємства.Ці заходи дозволять збільшити тривалість використання основних виробничих фондів в межах 5 – 30 відсотків, що вплине на рівень ефективності виробництва.
На основі запроектованих заходів, збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів становить 6 %.
Визначаємо  загальну  величину  збільшення   робочого   часу використання основних виробничих фондів у плановому році
   =  •                  (3.1.)
де     - приріст часу використання основних виробничих фондів, днів;
  - фактичний робочий час використання основних виробничих фондів у базовому році, днів;
   - величина збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році, відсотків від величини базового року.
     =140*6/100=8днів
Визначаємо коефіцієнт використання робочого часу у плановому році
 
 =  ,                                            ( 3.2 )
де   - плановий (можливий) робочий час використання основних виробничих фондів
 = (140+8)/218=0,68
Визначаємо збільшення числа змін використання основних виробничих фондів підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу.
   =  •              (3.3)
де    - приріст числа змін використання основних виробничих фондів, змін;
   -  коефіцієнт змінності використання основних виробничих фондів у базовому році
   =2,14*8=18змін
Визначаємо загальне число змін використання основних виробничих фондів при базовому рівні змінності їх використання
 =    •  +          (3.4)
де   - величина змін використання основних виробничих фондів у плановому році
  =140*2,14+18=318зміна
Визначаємо приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів
  =  •         (3.5)
 
де   . - приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів;
  - обсяг виробництва продукції у базовому році;
   - число змін використання основних виробничих фондів у базовому році
   =(10*18)/(140*2,14)*1000=600
Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із підвищенням ефективності використання річного робочого часу, виходячи із нормативу додаткових витрат на 1 тис.грн. активної частини основних виробничих фондів - 0,1грн. у додаткову зміну
   =   •    •       (3.6)
де    - додаткові витрати, пов'язані із збільшенням річного робочого часу використання основних виробничих фондів;
  - балансова (первісна) вартість активної частини основних виробничих фондів;
   - додаткові витрати, в грн. на 1 тис.грн. балансової вартості активної частини основних виробничих фондів у додаткову зміну
   = 5,00*0,1*18=9,01грн.
Визначаємо зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції.
Доля цих витрат визначається за формулою
 
  =  • а /        (3.7)
де    - доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції:
і-го року;
  - балансова вартість основних виробничих фондів в і-му році; а -норма річних амортизаційних відрахувань;  = 6,9  млн.грн
а –річний знос ОВФ; а =8,4%
            - обсяг виробництва продукції в і-му році.  = 10 млн.грн  
Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становить
а) у базовому році   =6,9*0,084/10=0,058грн./грн.
б) у плановому році  = ( - + )• а / ( +     )       
де    - сума на яку вибуло ОВФ;
 - сума на яку поступило ОВФ;
  - приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів;
 = 6,89*0,084/(10+600/1000=0,055грн./грн.,       
     Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити:
   = ( -  ) •                                                           (3.8)                              
 
де   - економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції;
   - річний обсяг виробництва продукції у плановому році
    = (0,058-0,055)*(10+(600/1000))*1000=35,62тис.грн.
 Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становитиме
   =     -                                                                    (3.9)                        
 
де    - зниження собівартості продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів
   = 35,62-9,01=27тис. грн.
 
3.1.2 Підвищення ефективності використання внутрізмінного часу
В процесі виробництва (будівництва) на підприємстві можливі втрати робочого часу на протязі зміни використання основних виробничих фондів. Причини простоїв на різних організаціях ідентичні: несвоєчасне і некомплектне матеріально-технічне забезпечення виробництва (будівництва), недоліки в технічному обслуговуванні машин та обладнання, дефекти в організації та управлінні виробництва і, нарешті, відсутність відповідної економічної зацікавленості робочих та інженерно-технічного персоналу.
Зменшення внутрізмінних витрат робочого часу буде досягатися за рахунок комплексу технічних та організаційно-виробничих заходів:
- поліпшення умов організації роботи;
- забезпечення додаткової експлуатації, технічного обслуговування, аварійного ремонту устаткування;
- підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення виробництва (об'єктів будівництва);
- економічні стимули (доплати й ін.). Зменшення внутрізмінних витрат призведе до скорочення вартості основних фондів, зниження умовно-постійної частини накладних витрат, економії амортизаційних відрахувань, тощо. - це забезпечить підвищення ефективності використання внутрізмінного часу.
На основі запроектованих заходів величина зменшення внутрізмінних втрат робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства становить 6%.
Визначаємо загальну величину зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства у плановому році
 
  = (  •   ) •  •    (3.10)
де      - загальна величина зменшення втрат внутрізмінного часу;
 - втрати внутрізмінного часу використання основних виробничих фондів у базовому році, г;
 - величина зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році, відсотків;
Р  - річний робочий час використання основних виробничих фондів;
  - коефіцієнт змінності
   = ((0,8*6/100)*(140+8)*2,14)=15,24годин
По відношенню до робочого часу в годинах зменшення втрат внутрізмінного робочого часу у відсотках становитиме
   = ((15,24/((140+8)*2,14*8))*100=0,6%
Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного часу використання основних виробничих фондів підприємства. Це збільшення відбувається, як свідчить виробничий досвід, прямо пропорційно значенню втрат внутрізмінного часу
  =  •                                                                                   (3.11)                       
 
де    - збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів;
  - обсяг виробництва продукції у базовому році;
   - величина зменшення втрат внутрізмінного часу, у відсотках
   = (10*1000+9,01)*0,6/100)=60,00тис. грн.
Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із зменшенням втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів. Розрахунок ведеться виходячи із нормативу витрат на 1 тис.грн. активної частини основних виробничих фондів на кожен відсоток зменшення втрат внутрізмінного робочого часу – 0.6 гривні
   =   •    •                                                  (3.12)                            
 
де    - додаткові витрати підприємства, пов'язані із зменшенням втрат внутрізмінного робочого часу;
   - додаткові втрати з розрахунку на Ітис.грн. активної частини основних виробничих фондів на один відсоток зменшення втрат внутрізмінного робочого часу
  = 5000*0,6*0,006=18тис. грн.
 
Визначаємо  зниження  витрат  виробництва  продукції,  яке відбувається за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Розрахунок ведеться на 1грн. обсягу продукції.
Доля цих витрат визначається за формулою
 
 =  •  а/                                                                          (3.13)                                         
 
де    - доля річних амортизаційних відрахувань собівартості у одиниці обсягу продукції: і-го року грн.;
  - балансова вартість основних виробничих фондів підприємства в і-му році;
а - норма річних амортизаційних відрахувань;
  - обсяг виробництва продукції в і-му році.
Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становитиме:
а) у базовому році    =6,9*0,084/10=0,058грн./грн.
б) у плановому році   =(6,89*0,084)/(10+(60,00/1000))=0,057грн./грн.
Економія амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції у плановому році становитиме
   = (  -  ) •                                                 (3.14)                                       
 
   = (0,058-0,057)*((10*1000)+60,00)=30,04тис. грн.
Зниження собівартості продукції підприємства на рахунок зменшення втрат внутрізмінного часу буде становити
   =    -                                                       (3.15)                                     
 
   - величина зниження собівартості продукції за рахунок зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання основних виробничих фондів
   =30,04-18=12,04тис. грн.
Визначаємо коефіцієнт використання внутрізмінного часу у плановому році
 
 =                                                              (3.16)                                                  
 
де   - тривалість зміни, год;
  - втрати внутрізмінного часу
 = (8-0,8*0.6)/8=0,94
 
3.1.3. Підвищення ефективності збільшення змінності використання основних виробничих фондів
Досягти збільшення коефіцієнта змінності використання основних ви¬робничих фондів можливо на основі впровадження комплексу технічних та організаційно-виробничих заходів. Організаційні фактори:
- зміна штатів із включенням посад змінних майстрів, обслуговуючого персоналу і робітників по розрахунках на відповідну змінність; поліпшення умов організації роботи;
- забезпечення   експлуатації,   технічного   обслуговування, аварійного ремонту устаткування в другу і третю зміни;
- підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення об'єктів, на яких передбачається робота в другу і третю зміни. Економічні фактори:
- перехід на повний госпрозрахунок і самоокупність;
- впровадження самофінансування відтворення власних основних фондів;
- економічні стимули (доплати й ін.).
Без забезпечення цих умов робота в другу і третю зміни буде економічно неефективна або навіть неможлива.
Укрупнені розрахунки показують економічну ефективність таких заходів, витрати на котрі значно перекриваются економією витрат на придбання основних фондів. Крім того, має ефект від підвищення продуктивності праці, викликаний більш повним використанням основних фондів. Ефект від підвищення змінності вимірюється в:
- ефекти від скорочення вартості основних фондів;
- ефекти, що одержуються від зниження умовно-постійної частини накладних витрат;
- ефект, що полягає в економії амортизаційних відрахувань. Визначаємо величину збільшення змінності використання основних виробничих фондів на підприємстві. Наприклад, розрахунками на основі запроектованих заходів визначено, що додатково буде використовуватися основних виробничих фондів: у першу зміну - 136 тис.грн., в другу –150 тис.грн. і в третю зміну – 90 тис.грн., тобто обсяг використання основних виробничих фондів буде збільшено на  (136+150+90) тис. грн. Виходячи із наведених даних, збільшення коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів становитиме
 
                                  =                       (3.17)
де  - збільшення коефіцієнта використання основних виробничих фондів;
   - балансова вартість приросту основних виробничих фондів, що будуть додатково використовуватися в і-ту зміну;
 - балансова вартість основних виробничих фондів підприємства
 =((136+150+90)/6,89)/1000=0,054
Визначаємо коефіцієнт змінності використання основних виробничих фондів у плановому році
К = К +                                                                       (3.18)                                     
 
де К   і   - коефіцієнти змінності використання основних виробничих фондів відповідно у плановому і базовому роках
 
К = 2,14+0,054=2,20
Визначаємо число змін викорисання основних виробничих фондів у плановому році в зв'язку із збільшенням коефіцієнта змінності
 
 =   •                                                                 (3.19)                                               
 
де    -  число змін використання основних виробничих фондів у плановому році;
   - робочий час використання основних виробничих фондів у плановому році;
  - коефіцієнт змінності використання основних виробничих фондів у плановому 
  =(140+8)*2,20=326зміна
Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції в зв'язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів підприємства із обсягу виробництва в одну зміну в базовому році
   =   •                                                           (3.20)                                       
 
 
де    - збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта змінності;
 - обсяг виробництва продукції у базовому році;
  - число змін використання основних виробничих фондів у базовому році;
   - приріст числа змін використання основних виробничих фондів у плановому році  (   =    -   )
   = ((10*1000+600+60,00)/318)*(326-318)=268,18тис. грн.
Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із збільшенням коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів. До них відносяться витрати на технічне обслуговування і ремонти обладнання, на організацію робіт при багатозмінній роботі обладнання, організаційно-господарські витрати, які необхідні для організації робіт при багатозмінній роботі підприємств - 1,0тис.грн. на одну зміну в рік
 =   •                                                                   (3.21)                                   
 
де   - додаткові витрати, пов'язані із збільшенням коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів;
   - приріст змін в плановому році;
   - норматив витрат з розрахунку на одну зміну використання основних виробничих фондів підприємства в рік
  = (326-318)=8тис.грн.
Визначаємо величину зниження витрат на виробництво продукції за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань у вартості (собівартості) продукції. Розрахунок ведеться на Ігрн. продукції
 =   • а /                                                            (3.22)                                
 
де   - доля річних амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції;
  - балансова вартість основних виробничих фондів в і-му році;
а - середньозважена річна норма амортизаційних відрахувань;
  - обсяг виробництва продукції в і-му році.
Доля амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції становитиме:
а) у базовому році    = 6,9*0,084/10=0,058грн./грн.
б) у плановому році 
 =(6,89*0,084)/ (10+((600+60,00)/1000))=0,056грн./грн.
Зменшення річних амортизаційних відрахувань на плановий обсяг виробництва продукції становитиме
 А/В  = ( -  ) •             (3.23)
де  А/В   - економія річних амортизаційних відрахувань в зв'язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів
 А/В   = (0,058-0,056)*(10*1000+600+60,00+268,18)=20,1тис.грн.
Економія собівартості річного обсягу виробництва основних виробничих фондів у плановому році буде становити
    =  А/В  -                                                     (3.24)                                          
 
  = 20,1-8=12,1тис.грн.
Визначаємо коефіцієнт змінності використання основних виробничих фондів у плановому році
 =    +                                                          (3.25)                                            
 
де    - коефіцієнт змінності використання основних виробничих фондів у плановому році;
   - коефіцієнт змінності використання основних виробничих фондів у базовому році;
   - приріст коефіцієнта змінності у плановому році
   =2.14+0.05=2.19
Визначаємо величину додаткових робочих місць в зв'язку із збільшенням змінності використання основних виробничих фондів підприємства.
Збільшення змінності використання основних виробничих фондів призводить до збільшення робочих місць, а відповідно до збільшення чисельності працівників підприємства. Потребу в додатковій чисельності працівників підприємства в зв'язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання основних фондів підприємства можна визначити виходячи із балансової вартості основних виробничих фондів, що будуть додатково залучатися до використання в першу, другу та третю зміни роботи підприємства і фондоозброєності праці працівників
  =                                                                                                ( 3.23 )
де    - додаткова потреба підприємства у працівниках, чол.;
   - балансова вартість основних виробничих фондів, що додатково залучаються до використання в і-ту зміну грн.;
  - фондоозброєність праці працівників підприємства, грн.
  = (136+150+90)/(30803,6/1000)=12,0чол.
в тому числі:
в першу зміну
 =(136/(30803,57/1000)=4чол.
в другу зміну
 = (150/(30803,57/1000)=5чол.
в третю зміну
 = (90/(30803,57/1000)=3чол.
 
3.1.4 Підвищення ефективності використання календарного часу
Підвищення коефіцієнта використання календарного часу основних виробничих фондів на підприємстві буде досягатися декількома шляхами -перш за все це експлуатація основних фондів будівництва по "сковзящим" графікам, як це робиться на транспорті і в сфері обслуговування, тобто використання їх, де це економічно доцільно, у вихідні та навіть в святкові дні. Мова йде про використання потужних та дорогих будівельних машин та обладнання, а також унікального обладнання на підприємствах будівельної індустрії. У вихідні та святкові дні доцільно проводити технічне обслуговування та ремонт будівельної техніки та транспортних засобів. Необхідно зацікавити колектив в кращому використанні календарного часу для експлуатації основних фондів (і те тільки своїх, але й субпідрядних організацій).
Виходячи із запроектованих заходів величина збільшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів дорівнює 6%.
Визначаємо величину збільшення фонду робочого часу використання основних виробничих фондів. Для цього використовується одержана величина збільшення тривалості робочого часу та плановий фонд робочого часу (розділу 3.1.1)
  =   •                                                        (3.24)
де    - збільшення фонду робочого часу використання основних виробничих фондів, днів;
   - розрахований фонд робочого часу на плановий період, днів;
   - величина збільшення планового фонду робочого часу за рахунок запроектованих заходів, відсотків
   =218*6/100=13днів
Визначаємо число додаткових змін використання основних виробничих фондів підприємства
  =    •                                                                          (3.25)
   =13*2,20=29зміни
Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта використання календарного часу, тобто збільшення числа змін у плановому році
  =   •                  (3.26)
 
   =((10*1000+600+60,0+268,18)/326)*29=868,27тис. грн.
Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу. Їх величина розраховується виходячи із нормативу витрат на ці цілі -6ООгрн. в кожну зміну за рік
  =   •                (3.27)
 
де    - додаткові витрати, пов'язані із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу, грн.;
   - додаткові витрати з розрахунку на одну зміну в рік, грн.
   = 29*600/1000=17,4тис. грн.
Визначаємо зниження собівартості продукції за рахунок долі (величини) річних амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. продукції.
Доля цих витрат визначається за формулою
  = • а/                        (3.28)
де    - доля амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції, грн/грн;
  - балансова вартість основних виробничих фондів в і-му році, грн.;
а - середньозважена річна норма амортизаційних відрахувань, відсотків;
    - обсяг виробництва продукції в і-му році, грн.
Доля амортизаційних відрахувань у вартості одиниці продукції становитиме:
а) у базовому році    = 6,9*0,084/10=0,058грн./грн.
б) у плановому році  =6,89*0,084/(10+(600+60,00+268,18)/1000)=0,053грн./грн.
Зниження амортизаційних відрахувань з розрахунку на обсяг виробництва продукції у плановому році становитиме:
  = (  -  ) •                         (3.29)
де    - величина зниження амортизаційних відрахувань;
    - обсяг виробництва продукції у плановому році
   =(0,058-0,053)*(10*1000+600+60,00+268,18+868,27)=58,98тис. грн.
Економія собівартості річного обсягу продукції визначається за формулою
 =   -    (3.30)
 = 58,98-17,4=41,58тис. грн.
Визначаємо коефіцієнт використання календарного часу основних виробничих фондів
 =(140+8+13)/365=0,44
     Визначаємо потребу підприємства в додатковому персоналі в зв'язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу, тобто фонду робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства.
Ця потреба в додатковому персоналі для забезпечення використання основних виробничих фондів в зв'язку із збільшенням тривалості їх використання на протязі року визначається виходячи із фондоозброєності праці на підприємстві, балансової вартості основних виробничих фондів, що використовуються в різні зміни, та числа додаткових змін роботи цих фондів в зв'язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу
  =   •                (3.31)
 
де   - балансова вартість основних виробничих фондів, що використовуються в і-ту зміну, гри.;
  - фондоозброєність праці, грн.;
  - число додаткових змін використання основних виробничих фондів в зв'язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу, змін;
  - число змін використання основних виробничих фондів у плановому році, змін
 =(((6,8+5+3)*1000)/(30803,57/1000))*(29/326)=38,0чол.
 
3.1.5 Аналіз одержаних результатів
На підставі результатів економічного обгрунтування заходів по поліпшенню ефективності використання основних виробничих фондів підприємства слід зробити аналіз ефективності запроектованих заходів. Для проведення такого аналізу необхідно дані розрахунків звести в таблицю 3.1, що дозволить зробити аналіз ефективності кожного заходу та в цілому по підприємству.
В заключенні необхідно звернути увагу на те, поліпшення використання основних виробничих фондів дозволяє без додаткових капітальних вкладень збільшити обсяг виробництва продукції за тих же наявних основних виробничих фондів на підприємстві. Таким чином, поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечує економію капітальних вкладень підприємства, величину якої можна визначити виходячи із обсягу виробництва додаткової продукції у плановому році і фондовіддачі у базовому році
 =  
де   - економія капітальних вкладень;
  - обсяг додаткової продукції в плановому році;
  - фондовіддача у базовому році
 = ((600+60,00+268,18+868,27))/1,45=1238,93млн. грн.
 
Таблиця 3.1. Ефективність запроектованих заходів по поліпшенню використання основних виробничих фондів підприємства.
ПоказникиВеличина коефіцієнтівЗростання коефіці-
єнтів             Додаткові
витрати
тис.грн..Результати
Базовий рікПлановий рікЗбільшен-
ня обсягу
продукції
тис. грн..Зниження
собівартості
продукції
тис.грн..Збільшен-
ня робочих
місць, чол..
1.Підвищення
коефіцієнта
використання
робочого часу0,640,680,049,0160027--
2.Підвищення
коефіцієнта
використання
внутрізмінного
часу0,900,940,0418,006012--
3.Підвищення
коефіцієнта
змінності2,142,200,058,002681212
4.Підвищення
коефіцієнта
використання
календарного
часу0,380,440,0617,408684238
Разом:------5217969350
 
З таблиці 3.1 бачимо, що в результаті запропонованих заходів підвищення ефективності використання ОВФ підприємства відбулося підвищення виробництва продукції на 600 тис. грн., а додаткових витрат необхідно на 9.01 тис. грн.. Також відбулося підвищення коефіцієнта використання внутрізмінного часу на 0.04%, це забезпечило збільшення обсягу виробництва продукції на 60тис. грн.. при додаткових затратах 18 тис. грн. На 0.05% підвищився коефіцієнт змінності, що збільшило обсяг виробництва ще на 268 тис. грн. при додаткових затратах 8 тис. грн. Запропоновані заходи підвищили коефіцієнт використання календарного часу на 0.06%, що потребувало 17.4тис. грн. додаткових витрат, але обсяг продукції збільшився на 868 тис. грн..
В загальному за рахунок підвищення використання ОВФ підприємства на підприємстві вдалося збільшити обсяг виробництва продукції на 1796 тис. грн., при додаткових затратах в 52 тис. грн., що дозволило знизити собівартість продукції на 93 тис. грн. Також було досягнуто збільшення робочих місць на 38чоловік.
 
Таблиця 3.2. Вплив підвищення використання ОВФ на господарську діяльність підприємства.
ПоказникОдиниця
виміруБазовий
рікПрирістПлановий
рік
АбсолютнийВідносний
1.Проектна потужність підприємстваМлн.грн.15,00----15,00
2.Обсяг реалізації продукціїМлн.грн.10,001,8017,9611,80
3.Освоєння проектної потужності%66,6711,9717,9678,64
4.Балансова вартість ОВФМлн.грн.7-0,01-0,146,89
5.ФондовіддачаГрн.\грн.1,450,2617,931,71
6.Коефіцієнт віддачі спожитих фондів17,253,1318,1420,38
7.Коефіцієнт фондозйому7,22-6,47-0,90,75
8.Чисельність працівниківЧол.41050,0012,2460
9.Продуктивність праціГрн.243901253,005,1425643
10.Собівартість продукціїМлн.грн.8,201,3816,839,58
11.Витрати на 1 грн. реалізованої продукціїГрн.0,82-0,01-1,220,81
12.Середня зарплатаГрн.63026,014,13656
13.ПрибутокМлн.грн.1,800,4223,132,22
14.Рентабельність вир - ва%21,951,195,4223,14
 
Висновки
 
В другому розділі ми визначили, що в структурі ОВФ підприємства переважає активна частина (72% ;28), тобто робота є ефективною. Фондовіддача ОВФ складає 1.71 (грн. \ грн.).
З метою підвищення використання ОВФ в часі було проведено ряд заходів, Першою групою заходів передбачалося збільшити використання річного робочого часу.
В результаті проведення цих заходів обсяг продукції зріс на 600 тис. грн., а витрати зменшились на 27 тис. грн. Ці заходи підвищили взагалом коефіцієнт використання робочого часу до 0,68.
Другою групою заходів передбачалося підвищити ефективність використання внутрішнього часу, який вдалося підвищити до 0.94. До того ж внаслідок проведення цих заходів обсяг виробництва зріс на 60 тис. грн.
Третьою групою заходів було здійснено збільшення змінності використання ОВФ з 2.14до 2.2. Обсяг виробництва продукції при цьому зріс на 268тис.грн. при  зниженні витрат на 12 тис. грн. До того ж чисельність працівників на підприємстві зросла на 12 чол.
І нарешті, останньою, четвертою групою заходів було здійснено підвищення ефективності використання календарного часу з 0,38 до 0,46. обсяг продукції зріс порівняно з базовим на 868 тис.грн., а економія собівартості річного обсягу продукції склала 42 тис. грн.., також і зросла і чисельність працівників на 38 чол. Як бачимо, найбільш продуктивними заходами підвищення ОВФ на підприємстві у даному випадку є заходи, що спрямовані на підвищення коефіцієнта використання календарного часу і на збільшення змінності використання ОВФ, внаслідок чого забезпечується найбільший приріст обсягу виробництва продукції.
Загалом, обсяг продукції внаслідок впровадження цих заходів зріс на 17.96%. Фондовіддача зросла на 17.93%, що говорить про те, що темпи зростання балансової вартості виперидили темпи зростання обсягу виробництва продукції. Внаслідок підвищення коефіцієнта змінності і коефіцієнта використання календарного часу кількість працівників на підприємстві зросла на 50чол., причому рівень продуктивності праці не зменшився, а зріс на 5.14% за рахунок зростання обсягу виробництва продукції. Як бачимо, підвищення ефективності використання ОВФ на підприємстві має велике економічне та соціальне значення.
Таким чином, дана курсова робота допомогла нам зрозуміти, як впливає ефективне використання ОВФ на покращення роботи даного підприємства.
 
Використана літератури
 
1.Благодаров И.М., Дьяков Н.Н. Управление эффективностью использования производственних фондов. М.:Экономика, 1983.
2.Геращенко А.Н. и др. Эффективность использования основных фондов в мелиоративном строительстве. Минск, Урожай, 1972.
3.Гордійчук А. С., Стахів О.А. Економіка підприємства, -Навчальний посібник. –Рівне, РДТУ,1999 – 247с.
4.Гордійчук А. С., Стахів О. А. Методичні вказівки, -067-136, - Рівне, РДТУ,- 1997.-30с.
5.Клочко В.С. Воспроизводство основных фондов промышлености. Харьков, Вища школа, 1976.
6.Ковбасюк М.Р. Анализ эффективности использования производственных ресурсов. М,: Финансы и статистика, 1985.
7.Рабинович Я.Х. Эффективность использования основных фондов в строительстве. К.: Будивельник, 1980.
Фото Капча