Планування матеріально технічного забезпечення

За призначенням запаси умовно поділяють на:

• Поточні (забезпечує виробництво в інтервалах між поставками),
• Страхові (забезпечує виробництво у випадках відхилення від запланованих умов поставки; практично страховий запас планується в розмірі 25% максимального відхилення рівня запасу перед поставками від його середньої величини).
• Підготовчі (дозволяє здійснювати підготовку матеріалів до виробничого застосування).

Всі запаси зберігаються на складах разом. Але нормативні величини їх обчислюються окремо.

Поточні запаси – забезпечують роботу підприємства у період між двома поставками і визначають добутком денної потреби на половину інтервалу між двома поставками в днях.

Підготовчий – це різновид поточного запасу. Створюється він у тих випадках, коли перед використанням матеріалів необхідно провести спеціальну підготовку (сушка, правка пил, розкрій). Визначається добутком добової витрати на час підготовки в днях

Страховий – створюється на випадок затримки надходження чергової партії матеріалів. Він визначається добутком середньодобової витрати на норму запасу в днях.

Сезонний запас утворюється за умов сезонного використання і заготівлі матеріалів.

Головне завдання методики нормування виробничих запасів полягає в безперервності виробництва та виконанні виробничих програм.

 

 

Забезпечення підприємства необхідними матеріальними цінностями належної якості і у відповідний час при мінімальних затратах головний показник діяльності відділу матеріально-технічного забезпечення.

Основні дані для визначення потреби узгоджені з попитом пропозиції підприємства щодо виробництва товарів та послуг і норм витрат на їхнє виготовлення. Потребу можна розрахувати на основі двох методів. Найбільш поширеним є метод прямого розрахунку (подетальний, на виробничу одиницю, за аналогами, за типовими представниками, рецептурний та інші). При подетальному методі потреба в матеріалах визначається як добуток норми витрат на деталь і кількість запланованих до виробництва деталей.

При освоєнні випуску нових видів виробів потребу в матеріалах розраховують по аналогах. У цих випадках використовують норми витрат матеріалів на аналогічні вироби.

Потреба в матеріальних ресурсах визначається по-різному, в залежності від їхнього призначення. Кількість технічних засобів, тобто машин і устаткування обчислюють при проектуванні виробничих систем. Потребу в матеріалах розраховують в натуральних вимірниках. Планову потребу матеріалів визначають сумою витрат матеріалів в розрахунковому періоді + перехідний запас на початок року + запас матеріалів на кінець року.

Матеріали витрачають на такі потреби:

• Основне виробництво
• Виготовлення технологічного оснащення
• Ремонтно-експлуатаційні роботи
• Заходи по підвищенню технічного рівня виробництва
• Капітальне будівництво власними силами.

Витрати матеріалів обчислюються добутком обсягу продукції на норму витрат на виріб. Об’єктом нормування витрат матеріалів можуть бути: час роботи устаткування, мастильні матеріали, охолоджуючі матеріали, електроенергія, паливо, резина, запчастини.

Організацію забезпечення цехів матеріальними ресурсами можна розбити на декілька послідовних етапів: визначення потреби кожного цеху в матеріальних ресурсах; установлення нормативу цехових запасів; визначення очікуваних залишків матеріальних ресурсів у цехах на початок планового періоду; встановлення лімітів відпуску матеріальних ресурсів; установлення способу забезпечення цехів матеріальними ресурсами (пасивного чи активного), розробка схем та графіків забезпечення матеріалами цехів підприємства.

При масовому та велико-серійному виробництві потреба в матеріалах складається у по-детальному розрізі та обчислюється множенням виробничої програми деталей на по-детальні норми витрат. В умовах одиничного та дрібносерійного виробництва потреби в матеріалах визначають (у плані замовлення), виходячи з кількості виробів у замовленні та норм витрат матеріалів на виріб. Крім того, при визначенні потреби цехів у матеріалах враховують очікувані залишки їх на початок розрахункового періоду та нормативні величини запасів на кінець цього періоду.

Існує два способи забезпечення виробництва матеріалами: пасивний (робітники цеху самі одержують матеріальні ресурси зі складу, тобто своїми силами виконують навантаження, транспортування та розвантаження матеріалів) та активний (подачу матеріальних ресурсів зі складів до цехів та на дільниці організовують та здійснюють робітники складів).

Отже, розрахунок витратної кількості основних матеріалів, необхідних для виконання виробничого завдання в планованому періоді і забезпечення нормального перебігу виробничого процесу, є найбільш важливим етапом в плануванні матеріально-технічного постачання підприємства.

 

 

Отже, розглянувши основні питання даної теми, можна зробити висновок, що для правильної організації матеріально-технічного забезпечення працівникам відповідного відділу підприємства необхідно досконало володіти методикою розрахунку всіх потреб підприємства в матеріалах, створювати запаси в необхідних для безперебійної роботи підприємства розмірах (але не вище встановлених норм), шукати джерела покриття потреб, займатися пошуками найбільш вигідних постачальників та ін.

Значення матеріально-технічного постачання для підприємства дуже велике. Від його правильної організації багато в чому залежить положення справ на підприємстві. Іншими словами, правильна організація матеріально-технічного забезпечення підприємства забезпечує нормальну роботу підприємства, що сприяє його розвитку в цілому.

Діяльність підприємства складається з багатьох взаємозв’язаних процесів. Це означає, що надзвичайно важливими є ефективність і оптимальність кожного з них. Так, поряд з виробничими, збутовими, маркетинговими та іншими процесами надзвичайно великий вплив на ефективність діяльності виробничого підприємства справляє матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) підприємства.

Важко уявити собі процес виробництва без наявності необхідних для цього як предметів, так і засобів праці. Саме тому організація оптимального процесу матеріально-технічного постачання є одним з першорядних завдань, що потребують вирішення на сучасних виробничих підприємствах.

Від правильної організації цього процесу прямо залежать результати виробництва, відповідність запланованих показників фактичним і загальна ефективність функціонування підприємства.

Матеріально-технічне постачання має своїм завданням пошук найкращої відповіді на пропозицію ринку за мінімальних витрат. Воно покликане не лише забезпечити досягнення певної мети, а й знайти найбільш економічні варіанти.

 

 

1. Бенвеністе Г. «Оволодіння політикою планування» – М: «Прогрес» – 1990.
2. Ким С. А., Пушкін П. С., Овчинников С. И. «Організація і планування промислового виробництва», – Мінськ: «Вища школа», – 1980.
3. Кожекін Р. Я., Синиця Л. М. // «Організація виробництва», // Мінськ: ІП Екоперспектива», – 1998.
4. Мате Е., Тіксье Д. «Матеріально-технічне забезпечення діяльності підприємства» – Москва: «Прогрес». 1993
5. Орлов О. О. «Планування діяльності промислового підприємства». Підручник. – К. : Скарби, 2002.
6. Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. // За ред. Москалюка В. Є. // К. : 1999.
7. Романів // Ревізія і контроль -: Ревізія матеріально-технічного забезпечення.
8. Смирнов П. В., Степанова З. І., Фасоляк Н. Д. «Організація і планування матеріально-технічного постачання в народному господарстві» – Москва: «Економіка» 1995.
9. Тарасюк Г. М., Шваб Л. І. Планування діяльності підприємства. Навч. Посіб. – К. : Каравела, 2003.
10. Фасоляк Н. Д., під ред., Економіка, організація і планування матеріально-технічного постачання і збуту: Підручник для екон. Вузів. – Москва: «Економіка», 1980.
11. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга: пер. с нем. // М. : Финансы и статистика, 1997.