Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Початок та перебіг турецько-австрійських збройних протистоянь, їх вплив на долю слов’янських народів

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
12
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
1. Передумови початку турецько-австрійського протистояння
2. Початок та перебіг турецько-австрійських збройних протистоянь, їх вплив на долю слов’янських народів
3. Геополітичні результати воєн. Карловицький конгрес та інші мирні договори
Список використаної літератури
 
1. Передумови початку турецько-австрійського протистояння
 
Після Вестфальського миру 1648 р. німецька держава втратила своє європейське значення. Внутрішня війна і збройні наїзди різних сусідів знищили добробут німецької землі, деякі землі повністю опустіли, багато міст лежало в руїнах, окрема села зникли цілком. Число населення зменшилося в деяких частинах країни на третину, в інших – наполовину, а подекуди і ще більше. Наприклад, у Вюртемберзі число людей з 313000 впало до 65000, в Аугсбурзі з 80000 мешканців залишилося 18000, у Баварії лише у 1646 р. було спалено 100 сіл і т. д. Німецька торгівля занепадала ще в XVI столітті, коли головні торгові шляхи пересунулися на Атлантичний океан і почали оминати Середню Європу. Тридцятилітня війна остаточно знищила торгове значення Німеччини. Могутня колись Ганза мала вже тільки трьох членів – Любек, Гамбург і Бремен, і з них лише Гамбург залишився незруйнованим у війні і вів ще ширшу торгівлю. Балтійське море опанували нідерландські, англійські і данські купці. З великих міст у глибині країни активний розвиток рух проявляли лише Лейпціг і Франкфурт. Німецька реміснича промисловість, яка славилася у середньовіччі, занепала майже всюди. Німеччину тепер закидали своїми виробами західні промислові держави – Франція, Нідерланди, Англія, країна перестала брати участь у світовому обміні і повернулася до старосвітських форм господарства.
Вестфальський мир грунтовно змінив державний устрій Німеччини. Князі здобули право входити в союзи з іншими державами, – отже, єдність держави перестала існувати. Цісарська влада знаходила опору лише у найменших і найслабших територіях, у духовних князівствах, містах і лицарстві. Окремі права, або резервати, цісаря обмежувалися настільки, що князь володів кількома місцями у державному трибунал і міг надавати деякі привілеї, наділяти почесними титулами тощо. У всіх важливих питаннях, таких як закордонна політика, військо і податки, рішення приймав державний сейм.
Німецький сейм складався з трьох колегій: курфюрстів (електорів), князів та міст. Після Вестфальського миру число курфюрств було збільшено до восьми: п'ять були католицькими (Майнц, Трір, Кельн, Чехія, Баварія) і три протестантськими (Саксонія, Бранденбург, Палатинат). Княжа колегія мала близько 100 голосів, у міській колегії було 11 представників. Кожна колегія приймала рішення більшістю голосів у своєму колі, але для вирішення справи потрібна була згода всіх трьох колегій. Для підготовки найважливіших справ було створено державні депутації з представників колегій. При вирішенні релігійних питань стани ділилися на католицький корпус, під проводом майнського архієпископа, і протестантський – під проводом саксонського електора. Оскільки поодинокі посли були зв'язані інструкціями своїх виборців, переговори йшли дуже довго і мляво. Головний порядок нарад визначав цісар у своїй «пропозиції».
Про занепад Німеччини свідчив також стан її фінансів і війська. Коли Іспанія, Франція, Нідерланди й Англія безупинно збільшували свої державні доходи і утримували все більші армії, члени німецького союзу старалися давати на спільні потреби якнайменше, і то лише за крайньої необхідності. Німецьке державне військо складалося зі старого ополчення, яке збиралося на основі окремої «Метрики», встановленої у 1521 р. Звичайне ополчення, або «сімплюм», мало всього 4000 кінноти і 20000 піхоти. За потреби можна було зібрати ще другий і третій «сімплюми». Кошти на утримання війська, так званий «римський місяць», визначав сейм.
Цісар Фердінанд III (1637-1657) намагався провести окремі реформи в державній організації. Він домагався, щоб ухвали більшості сейму в податкових справах зобов'язували також ті стани, які проти них голосували. Але цієї самозрозумілої постанови сейм не прийняв. Наскільки занепав державний процес у Німеччині показує те, що у 1658 р. надрейнські князі утворили так званий рейнський союз і ввійшли в союз із Францією – ніби тому, щоб підтримати мир, а в дійсності – щоб не допустити зростання сили Габсбургів. Зважаючи на це, цісарі мусили все більше втрачати свій вплив у Німеччині і свою державну силу грунтували на власних дідичних країнах.
 
2. Початок та перебіг турецько-австрійських збройних протистоянь, їх вплив на долю слов’янських народів
 
З 20-х років 16 століття підсилилася боротьба між австрійськими Габсбургами й Османською імперією за гегемонію в Південно-Східній і Центральній Європі. У результаті турецьких навал на Угорщину турецькі війська взяли Белград (1521 р.). Услід потім вони розгромили угорсько-чеські війська в Мохачській битві, а у вересні – жовтні 1529 року безуспішно осаджували Відень.
Після невдалих австро-турецьких переговорів про мир (1530 рік) розпочалася Австро-турецька війна 1532-33 років. У ході її війська імператора Карла V призупинили наступ турецьких військ і за мирним договором (23 липня 1533 р., Стамбул) землі на заході і північно-заході Угорського королівства відійшли до Австрії, яка зобов'язалася за це платити щорічну данину султану. Під час даної війни 1540-47 років турецькі війська взяли Буду (1541 р.) і Естергом (1543 р.).
За Адріанопольским договіром 1547 року західна частина Угорського королівства залишалася під владою Габсбургів, центральна – під керуванням намісників султана, при цьому правителі східної частини вважалися турецькими васалами.
Війни 1551-62 і 1566-68
Фото Капча