Політекономія

Предмет:

Економіка

Тип роботи:

Інше

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

додаткову вартість.

Первісне накопичення капіталів – це збільшення обсягів капіталів у власності окремих осіб і одночасне перетворення безпосередніх виробників на найманих робітників. Суспільство поділилося на два основні класи:

І – власники грошей і засобів виробництва – підприємці (капіталісти);

ІІ – власники робочої сили, які є вільними особисто, але не мають засобів існування і тому змушені продавати свою робочу силу – наймані робітники.

Події, які сприяли первісному накопиченню капіталів:

Великі Географічні Відкриття (Америка, Індія, країни сходу);
технічна революція в Західній Європі: створення машин і механізмів, запровадження в виробництво наукових досягнень (паровий двигун, механічна прялка, ткацький станок тощо);
буржуазні революції в Західній Європі;
становлення світової колоніальної системи.

Отже, капіталістичне товарне виробництво – це соціально – економічна система, заснована на приватній власності на засоби виробництва з використанням найманої праці, що приводить до поділу суспільства на два основні класи – підприємці і робоча сила.

2.Сутність і форми капіталу.

Капітал – це вартість, яка приносить додаткову вартість, або це само зростаюча вартість.

Форми капіталу:

1 – грошовий або лихварський капітал: Г - Г′, де Г′= Г+∆ Г;

2 – торгівельний капітал: Г – Т - Г′;

3 – промисловий капітал:

ЗВ

Г – Т …….В….. - Т′ - Г′,

РС

де: Г – авансований капітал (початкова сума грошей);

Т – товарна форма авансованого капіталу;

ЗВ – засоби виробництва;

РС – робоча сила;

В – процес виробництва;

Т′ - продукт праці, причому його вартість Т′= Т+∆Т;

Г′ - грошовий вираз вартості продукту праці, Г′= Г+∆ Г, ∆ Г – додаткова вартість.

3.Загальна формула капіталу.

Загальна формула капіталу ідентична до формули промислового капіталу. На думку К. Маркса капітали у всіх галузях і сферах виробництва здійснюють рух саме за цією формулою:

ЗВ

Г – Т …… В ….. - Т′ - Г′

РС

Формула містить три стадії руху капіталу:

1 – І обіг – це купівля факторів виробництва, а саме: засобів виробництва ЗВ і робочої сили РС:

ЗВ

Г – Т

РС

2 – виробництво – це процес створення продукту праці: …. В ....;

3 – ІІ обіг – перетворення товарної форми капіталу на грошову, тобто продаж продукту праці: Т′ - Г′.

4.Робоча сила як товар.

Робоча сила – це здатність людини до праці.

Як і будь-який інший товар, товар робоча сила має дві властивості: вартість і споживну вартість.

Вартість робочої сили зводиться до вартості засобів, необхідних для життя і відновлення робочої сили робітника. Вона включає:

вартість засобів, необхідних для задоволення матеріальних потреб робітника;
вартість засобів, необхідних для задоволення соціально – культурних потреб робітника;
вартість засобів для утримання сім′ї робітника;
кошти на навчання та підвищення кваліфікації.

Величина вартості робочої сили вимірюється кількістю робочого часу, необхідного для створення вищеназваних умов. Заробітна плата робітника є ціною його робочої сили. В Україні ціна робочої сили менша за її вартість.

Споживна вартість робочої сили полягає в здатності робітника створювати своєю працею вартість, більшу, ніж вартість робочої сили. Жоден інший товар такої властивості не має.

5.Структура капіталу.

Частина капіталу, яка в процесі виробництва перетворюється на засоби виробництва і не змінює своєї величини, називається постійним капіталом .

Частина капіталу, яка витрачається на найм робочої сили і в процесі виробництва змінює свою величину (зростає), називається змінним капіталом (V).

К = С + V

С – постійний капітал;

V – змінний капітал.

6.Додаткова вартість.

Додаткова вартість в кількісному розумінні – це різниця між вартістю створеного продукту праці і вартістю робочої сили:

Вартість продукту праці визначається:

W = K + m, або: W = C + V + m,

де W - вартість продукту праці;

m - додаткова вартість.

m = W – K

Додаткова вартість – це вартість, створена працею найманого робітника і привласнена підприємцем без еквіваленту.

Економічний зміст додаткової вартості розкривається в процесі аналізу робочого часу робітника.

Робочий день найманого робітника складається з двох частин:

необхідного робочого часу (НРЧ);
і додаткового робочого часу (ДРЧ).

Необхідний робочий час – це час, за який робітник відтворює вартість робочої сили (V), тобто це необхідна праця;

Додатковий робочий час – це час, за який робітник створює додаткову вартість (m), тобто це додаткова праця.

Протягом робочого дня робітник створює своєю працею нову вартість величиною V + m.

Показником розподілу нової вартості між підприємцем і робітником є норма додаткової вартості m′.

m′ = (m / V) × 100%

або: m′ =