Політологія

Небезпечне екологічне становище склалось і в Україні – Чорнобильська трагедія, проблеми Чорного та Азовського морів, загибель тисяч річок, катастрофічний стан атмосфери. Природні ландшафти Донбасу, Придніпров’я, Криворіжжя та Прикарпаття перетворені у промислові комплекси зі шкідливими для здоров’я людини відходами.

 

В останній час річний видобуток мінеральної сировини досяг 1 млрд. т, а відходів гірської породи при цьому – 3 млрд. т. Загальний об’єм промислових та комунально-побутових відходів в Україні складає 25 млрд. т, з них 4,7 млрд. т токсічних. Щорічно в Україні накопичується більше 40 млн. м3 твердих побутових відходів. Тільки незначна їх частина утілізується промисловим методом; дуже швидко збільшується кількість несанкціонованих звалищ.

 

Внаслідок цього за 1950-1990 рр. площа сільськогосподарських угідь в Україні зменшилась на 3 млн. га, а орних земель на 1,8 млн. га. Крім того, в Україні 12 млн. га земель пошкоджено водною ерозією, і 19,2 млн. га – повітряною ерозією. Щорічно ерозія забирає 600 млн. т родючого грунту. Внаслідок нерозумної системи природокористування вміст гумусу в грунтах зменшився з 6-9% до 3-5%, що призвело до перетворення найродючіших чорноземів у звичайні малогумусні грунти. В Україні зіпсовано 60% чорноземів. Тільки аварія на ЧАЕС назавжди вилучила із землекористування 3,7 млн. га землі. Залишкова кількість пестицидів у продуктах зросла тільки за 80-ті роки у 9 разів.

 

Розвиток продуктивних сил України супроводжувався прискореними темпами розвитку водопостачання. Це призвело до нестачі води не тільки у Криму, а й у Донбасі, західних та північних областях. З географічної карти через варварське господарювання щезло 20 тис. малих річок. Щорічно в річки скидається 18-19 км3 відпрацьованої води, з яких 4-5 км3 зовсім не очищені. 

 

Розвиток промисловості супроводжується інтенсивним забрудненням повітря. В середньому за рік воно становить 20 млн. т шкідливих викидів. В Донбасі, Прикарпатті, Придністров’ї концентрація шкідливих речовин перевищує гранично допустимі норми в 5-10, а в деяких районах, зокрема, в 21 місті, забруднення повітря перевищує допустимі норми в 15-20 разів. 

 

В цілому на Україні склалась катастрофічна екологічна ситуація, яка призвела до погіршення здоров’я населення і збільшення його смертності. З 1991 р. смертність перевищує народжуваність, внаслідок чого абсолютне зменшення населення України за 6 років склало 1,2 млн.

 

15.3. Політичні аспекти вирішення глобальних проблем.

 

Вже загально визнано, причому не тільки вченими, але й політичними колами, що глобальний характер набули проблеми екології, від успіхів у вирішенні яких залежить само існування людства. Це уявлення про можливий катастрофічний кінець планетарної цивілізації привело до декількох важливих міжнародних акцій.

Вже загально визнано, причому не тільки вченими, але й політичними колами, що глобальний характер набули проблеми екології, від успіхів у вирішенні яких залежить само існування людства. Це уявлення про можливий катастрофічний кінець планетарної цивілізації привело до декількох важливих міжнародних акцій. 

 

Вже з 1972 р. у структурі ООН діє спеціальна Екологічна програма (UNEP). Її головна мета – координація й стимулювання міжнародної активності в царині охорони довкілля. Прикладами спільних спроб вирішення проблем екології можуть бути заборона виробництва хімічних сполук, які містять фреон – речовину, яка на думку вчених руйнує озоновий шар планети; або заборона на промисел морських китів. Але добитись безумовного виконання цих рішень міжнародні організації поки не можуть.

 

Глобальним проблемам виживання людства були присвячені три міжнародних форума, які проходили на найвищому рівні: Конференція ООН “Навколишнє середовище і розвиток” (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), Всесвітня зустріч в інтересах соціального розвитку (Копенгаген, 1995 р.), і спеціальна 19-та сесія Генасамблеї ООН, присвячена реалізації прийнятої в Ріо-де-Жанейро програми за 5 років (1997 р.).

 

Конференція в Ріо-де-Жанейро, проведена на урядовому рівні, знаменувала важливий етап в розвитку суспільної свідомості. Була підписана Кліматична рамкова конвенція ООН, яка набрала чинності з 1994 р. Разом з тим, політичні мотиви не дозволили відкрити нові горизонти цивілізації, які бачать вчені. Один з найважливіших висновків цієї Конференції полягає в тому, що модель розвитку, яку використовують десяток багатих розвинутих країн, вичерпала себе. Президент США Дж.Буш не підписав на Конференції Конвенцію про збереження біологічної різноманітності, оскільки вона передбачала передачу новітніх ресурсо- і енергозберігаючих технологій країнам, що розвиваються.

 

У грудні 1997 р. в Кіото (Японія) 160 країн провели ІІІ Конференцію держав-учасниць Кліматичної рамкової конвенції ООН, названу форумом з проблем глобального потепління клімату. Основна ідея – скоротити викид в атмосферу відпрацьованого газу, що приводить до парникового ефекту. Але знову виявились різні підходи між розвинутими країнами, та країнами “третього світу”. США також не погоджувались з позицією країн ЄС, які пропонували певні відсотки скорочення викидів газу, тобто підхід “влада диктує – фірми скорочують”, а відстоювали ринковий принцип – заохочувати тих, хто скорочує. Зрештою було прийняте рішення, яке вимагає від 34 розвинутих країн зменшить шкідливі викиди до 2012 р на 5,2% порівняно з 1990 р. При цьому США мають