Політична система Швеції

Швеція – унітарна держава, що складається з 24 округів (ленів). У ленах діють органи місцевого самоврядування – ландстінгі, що обираються населенням на 3 роки. Діяльність ландстінгів контролюється губернаторами, які представляють в ленах центральну владу. Губернатори стоять на чолі спеціальних адміністративних бюро. Главою держави проголошує Конституція наслідного Короля, але повноваження її мають, по суті, формальний характер. За Королем збереглися переважно церемоніальні обов'язки (наприклад, офіційне відкриття сесії парламенту). Функції його, як глави виконавчої влади належать уряду і конституційно за ним закріплені.

Вищим органом державної влади (законодавча влада) є парламент Риксдагу, однопалатний представницький орган з 349 депутатів, що обираються на 3 роки шляхом загальних виборів на основі пропорційного представництва. Політична влада належить уряду і партіям, які входять в нього.

Виконавча влада належить Уряду на чолi з Прем'єр мiнiстром, кандидатуру якого, як i склад самого Уряду, затверджує Риксдаг. З жовтня 2006 року коаліційний правоцентристський Уряд, сформований партіями Альянсу, очолює Фредрік Райнфельдт (представник Поміркованої партії).

У Швеції роль конституції виконують чотири основні закони: Форма правління (1974), Акт про престолонаслідування (1810), Акт про свободу друку (1949), Основний закон про свободу висловів (1991).  

Форма державного правління – Швеція є конституційною монархією з парламентською формою правління.

Форма державного устрою – унітарна держава.

Форма політичного режиму – демократичний.

Швеція має парламентську монархію. Швеція має однопалатний парламент – Риксдаг. Шведський Риксдаг походить від стародавньої судової системи германських племен, тінгів і виборів королів в епоху вікінгів. Уряд Швеції дотримується принципів парламентаризму (юридично з 1975 р., а фактично з 1917 р.). Виконавча влада представлена урядом Швеції, що складається з прем'єр-міністра та інших міністрів. Законодавча влада належить народному представництву (Риксдагові). Центральну владу в ленах представляє губернатор, котрий очолює спеціальне адміністративне бюро з 10 членів (5 призначаються урядом, 5 – ландстингом). Він контролює органи місцевого самоврядування – ландстинги в ленах і збори уповноважених у містах і сільських комунах.

До 1991 року в риксдагу представлені 6 політичних партій: Соціал-демократична робітнича партія (СДРПШ), Ліва партія (ЛП – комуністи), консервативна Помірна коаліційна партія (УКП), Партія центру, ліберальна Народна партія, партія зелених, Християнсько-демократична партія. Пізніше був створений Селянський союз – консервативна селянська партія. Причиною консервативного настрою селян було те, що в Швеції селянство ніколи не страждала від феодалізму і традиційно володіло землею і лісами. Крім того, наймана праця у великих маєтках майже не використовувався, що запобігло політичний конфлікт між найманими робітниками і хліборобами.

Методом здійснення державної влади в Швеції є диспозитивний.

Формою здійснення влади є демократія.

Основи шведської моделі були сформульовані на початку 50-х років у шведському профспілковому русі, а потім стали стрижнем економічної політики соціал-демократів. Головні принцип цієї політики був такий: «немає причин для соціалізації засобів виробництва і відмови від вигод ефективної ринкової системи виробництва заради ідеологічних постулатів». Історія розвитку профспілкового руху. Робітники стали організовуватися в профспілки в середині Х! Х століття, проте організації робітників у сучасних формах з'явилися після початку промислової революції. У 1898 році ряд профспілок об'єднався в Центральне об'єднання профспілок Швеції. Через 8 років ЦОПШ і ВАФ, велика організація шведських підприємців, підписали угоду, за якою ВАФ визнало право робітників об'єднаються в профспілки і вести колективні переговори. У 30-ті роки співробітництво праці і капіталу придбало велику силу. Ідея рівності в соціально-економічній політиці Швеції. Профспілковий рух, перш за все ЦОПШ, прихильне зрівняльний ідеології політики солідарності в галузі зарплати. Основне гасло політики – «рівна зарплата за рівну працю» – означає, що тип та природа праці повинні бути нормою для встановлення зарплати, а не різна прибутковість фірм і галузей. Таким чином, соціальна політика пронизана ідеєю рівності. Шведська модель, зокрема, відрізняється дуже високою в порівнянні з іншими країнами ступенем вирівнювання заробітної плати між кваліфікованими і некваліфікованими працівниками, що відображає основні принципи ідеології загального добробуту в Швеції.

Швецію можна порівнювати з Норвегією та Фінляндією. Але шведська модель, зокрема, відрізняється дуже високою в порівнянні з іншими країнами ступенем вирівнювання заробітної плати між кваліфікованими і некваліфікованими працівниками, що відображає основні принципи ідеології загального добробуту в Швеції. Швеція підтримує скандинавську модель системи соціального забезпечення, надаючи своїм громадянам обов'язкове медичне страхування та вищу освіту. Швеція посідає восьме місце у світі в переліку країн з найвищим номінальним ВВП на душу населення та дуже високі місця в інших рейтингах, як то якості життя, здоров'я, освіти, захисту громадських та політичних прав, конкурентоспроможності, рівності, процвітання, та людського розвитку.

1. Швеція – конституційна монархія. Главою держави є король Карл ХУІ Густав (з 15 вересня 1973 р.). Законодавча влада належить королю і парламенту (ріксдаґу). Термін повноважень парламенту – чотири роки.
2. Уряд (державну раду) призначає король із числа керівників партій, які отримали більшість голосів на виборах у ріксдаґ. Керівник уряду -прем'єр-міністр Фредерік Рейнфельдт (з 6 жовтня 2006 р.).
3. Найбільш впливовим політичними партіями є: Соціал-демократична робітнича партія Швеція – 131 особа у парламенті; Поміркована коаліційна партія – 82 особи; Ліва партія – 43; Християнсько-демократична партія – 42 та ін. Загальна кількість депутатів – 349.
4. Шведська модель відображає основні принципи ідеології загального добробуту в Швеції.