Політичні конфлікти

Зміни в радянсько-американських відносинах почалися з приходом до влади в СРСР Генерального секретаря ЦК КПРС М. С. Горбачова в 1985 р . і його політичним курсом, який увійшов в історію під назвою «перебудова». Саме в цей період посилилася позиція Європи в міжнародних справах. Поступово зміни охопили й східноєвропейські країни. Комуністичні режими в них випробовували серйозну кризу. Протягом 1989-1991 рр.. з комуністичними режимами у Східній Європі було покінчено. У грудні 1991 р . припинив існування Радянський Союз. Так закінчилася «холодна війна», і система міжнародних відносин зазнала суттєвих змін. Частина нових держав на пострадянському просторі - Естонія, Латвія, Литва, Україна, Грузія - поставили питання про свій вступ до Європейського союзу і НАТО. Одночасно виникнення СНД- Співдружності Незалежних Держав з 12 колишніх республік СРСР- супроводжувалося локальними конфліктами: навколо Нагірного Карабаху на вірмено-азербайджанському кордоні, в Придністров'ї на території Молдови, в Таджикистані, в Грузії, а потім і на Північному Кавказі навколо Чечні. Вони поставили перед новим російським керівництвом завдання узгодження політики в ближньому і далекому зарубіжжі. У той же час колишні союзники СРСР з числа східноєвропейських країн переорієнтувалися на ЄЕС і НАТО. 

Зникнення СРСР і крах комунізму як суспільно-політичної системи; об'єднання Німеччини, при якому НДР фактично увійшла в ФРН; збереження за США статусу світової держави; активізація зовнішньополітичного курсу КНР; створення Пакистаном та Індією власної ядерної зброї; розпад окремих багатонаціональних держав у Східній Європі ( Югославія та Чехословаччина) - такими були основні події в історії міжнародних відносин після завершення «холодної війни» у 90-х рр.. XX ст. 

6. Засоби розв’язання конфлікту. 

Розвал СРСР, припинення дії Організації Варшавського Договору, отже, формальне усунення однієї з вагомих причин, що породили виникнення “холодної війни”, дозволять більш об'єктивно і неупереджено вивчити причини виникнення і руйнівні наслідки холодної війни. Це важливо насамперед для з’ясування історичної правди. Але ще більш важливо з'ясувати всю правду про причини виникнення, характер, особливості, перебіг “холодної війни”, її вражаючі наслідки. І це необхідно для того, щоб зробити ґрунтовні висновки з 

наслідків протиборства сил соціалізму і капіталізму, виробити запобіжні заходи до попередження політичної, військової конфронтації у світі, розв'язання будь-яких майбутніх конфліктів мирними засобами, шляхом переговорів, досягненням компромісу чи у крайньому випадку за допомогою миротворчих сил ООН чи НАТО.

7. Наслідки і результати конфлікту. 

Останньою віхою "холодної війни" вважають демонтаж Берлінської стіни. Тобто, можна говорити про її підсумки. Але це мабуть найважче. Так як для всіх наслідки двоякі. Які ж вони для СРСР і нинішньої Росії? Після другої світової війни СРСР перебудувала свою економіку таким чином, що переважна частина коштів йшла на ВПК, так як СРСР не могло собі дозволити бути слабшим США. Це перетворило СРСР в країну загального дефіциту і слабкої економіки, і розвалило колись могутню державу. Однак з іншого боку завдяки цьому на політичній карті з'явилася інша держава - Російська Федерація, держава в якому зараз живемо ми, яке розвивається, і будує з іншими країнами виключно дружні і партнерські відносини. А як же США? У першу чергу вони втратили небезпечного суперника в особі СРСР, і пробрели партнера в особі РФ. А по друге допомагаючи "душманів" в Афганістані народили всесвітнє зло - міжнародний тероризм. Ну і нарешті "холодна війна" підкреслила, що основна складова, яка визначила перемогу однієї зі сторін - це загальнолюдські цінності, переважити які не змогло ні фантастичне розвиток техніки, ні витончене ідеологічну дію.

8. Тип конфлікту.

Даний вид конфлікту є зовнішньополітичним, тому, що «Холодна війна»  ніби об’єднала більшість країн світу,  всупереч намаганням запобігти війні, більшість країн були вимушені вижити тоді коли певні політичні сили вирішували, хто повинен панувати у світі. Конфлікт торкнувся більшості країн світу і підлягав обговорюванню у всіх куточках світу, тому можна зазначити, що він мав відкритий характер. Триваючи 45 років (1946-1991 рр.) конфлікт можна назвати довготривалим.

 

 

1. http://uk.wikipedia.org/Холодна_війна 

2. http://myunivercity.ru/История/Холодна_вйна/98140_1628312_страница1.html

3. http://ua-referat.com/Основні_етапи_форми_і_наслідки_холодної_війни

4. http://www.ucipr.kiev.ua/publications/138

5. http://ukrmap.su/uk-wh11/1329.html

6. http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/8816/1/17.pdf

 

Частина II

 

Тести

з теми «Сутність та типологія політичного лідерства»

1.  Політичне лідерство – це:

  а) професійне управління;

  б) необмежена влада однієї особи або групи;

  в) особистісний вплив лідера на розум, волю, енергію, політичну активність  громадян;

  г) форма представництво інтересів громадянського суспільства. 

2. Хто є автором концепції трьох форм панування (лідерства) — традиційного, харизматичного і легального?

а) Н. Макіавеллі

б) Г. Алмонд

в) М. Вебер

г) Ф. Ніцше

3. Який тип лідерства виділяють залежно від методів управління?

  а) харизматичний;

  б) авторитарний;

  в) консервативний;

  г) реформаторський. 

4. Кому, на вашу думку, може належати таке висловлення про співвідношення мас і політичних лідерів?

«Маси діляться на класи … класами керують звичайно … політичні партії; … політичні партії у виді загального правила управляються більш-менш стійкими групами найбільш авторитетних, впливових, досвідчених осіб, що вибираються на найвідповідальніші посади та називаються вождями».

а) В. Ленін;

б) К. Маркс;

в) Ф. Енгельс;

г) В. Яворівський.

5. Американський дослідник Лайкерт зробив висновок, що стиль керівництва незмінно буде орієнтованим або на роботу, або на людину і запропонував 4 базових системи стиля лідерства. Поєднайте термін та визначення:

а)Експлуатаційно-авторитарний

1) керівництво приймає форму поблажливої опіки персоналу, мотивація здійснюється за допомогою винагород, недостатня комунікаційність і обмеженість групової дії, а відповідальність за результати роботи покладена на управлінський персонал.

б)Доброзичливо-авторитарний2) керівником нав'язується підлеглим рішення, мотивація здійснюється за допомогою погроз, характеризується низьким рівнем розвитку комунікаційних процесів, а вся відповідальність покладається на вищій рівень управління

в)Консультативно-демократичний

3) керівники повністю довіряють підлеглим, мотивація здійснюється за рахунок економічної винагороди, а персонал на всіх рівнях відчуває реальну відповідальність за цілі організації.

г)Групова участь4) керівник проявляє неповну довіру до підлеглих, допускає обмін думками, персонал відчуває свою відповідальність, важливі рішення приймаються на вищому рівні управління, існують вертикальні і горизонтальні комунікативні зв'язки, а обсяг бригадної роботи характеризується середнім рівнем.

6. Імідж лідера – це:

  а) набір особистісних якостей лідера;

  б) образ, який цілеспрямовано формується;

  в) сліпе поклоніння мас;

  г) авторитетний вплив на маси.

7. Лідерів, які ставлять метою перехід до принципово іншої суспільної системи, називають:

   а) демократами;

  б) реформаторами;

  в) революціонерами;

  г) консерваторами.

8. Лідерів, які направляють всю свою активність і всі свої дії на обґрунтування необхідності збереження суспільства в його сучасному виді називають:

  а) демократами;

  б) реформаторами;

  в) революціонерами;

  г) консерваторами.

9. Виконання якої з перерахованих функцій лідерів припускає внесення нових конструктивних ідей соціального устрою суспільства?

  а) інтегративної;

  б) організаторської;

  в) комунікативної;

  г) новаторської.

10. Уміння направити й організувати дії мас – запорука успішного виконання лідером у першу чергу:

  а) інтегративної;

  б) організаторської;

  в) комунікативної;

  г) новаторської функції.