Поняття і значення фінансового контролю

Керівними органами Національного банку України виступають Рада Національного банку України та Правління Національ¬ного банку України. НБУ – економічно самостійний орган, який має власні до¬ходи і здійснює за їх рахунок видатки.

НБУ – юридична особа, має відокремлене майно, що є об'єк¬том права державної власності І перебуває у його повному го¬сподарському віданні.

НБУ не відповідає за зобов'язаннями держави, а держа¬ва – за зобов'язаннями НБУ.

НБУ не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

До складу Ради НБУ входять 7 членів Ради, призначених Президентом України, 7 членів, призначених постановою Вер¬ховної Ради. Члени Ради НБУ призначаються на 7 років. Голо¬ва НБУ, який призначається на посаду Верховною Радою за поданням Президента України, входить до складу Ради за по¬садою (ех оШсіо).

Рада НБУ не має права втручатися в оперативну діяльність Правління НБУ. Закон про НБУ (ст. 9) наділяє Раду НБУ ши¬рокими повноваженнями, в тому числі – затвердженням кошторису доходів і витрат НБУ І звіту про його виконання; вно¬сити рекомендації Кабінету Міністрів України стосовно впли¬ву політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери України.

Рада НБУ не може надавати рекомендації щодо доцільності призначення на посади чи звільнення з посад Голови НБУ, членів правління НБУ або давати персональну оцінку діяльності окремих осіб НБУ. Рада НБУ дає оцінку діяльності Правління НБУ щодо виконання Основних засад грошово-кредитної політики та з інших питань, рішення з яких є обов'язковими для Правління НБУ.

Голова НБУ, який є Головою Правління НБУ, згідно зі ст. 85 (п. 18) Конституції України, призначається на посаду і звільняється з посади за поданням Президента України Верховною Радою. Обов'язки та повноваження Голови НБУ визначаються ст. 19 Закону України «Про Національний банк України».

НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів місце¬вого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Закон України «Про Національний банк України» надав право НБУ видавати нормативно-правові акти у формі постанов Правління НБУ, інструкцій, положень і правил, які затверджуються постановами Правління НБУ. [1]

ПУ

Президент України є главою держави згідно зі ст. 102 Конституції України. Внаслідок свого особливого правового статусу Президент України здійснює керівництво фінансовою діяльністю, зокрема, шляхом підписання законів або застосування процедури вето; призначає Міністра фінансів та голів місцевих державних адміністрацій і припиняє їхні повноваження на цих посадах; призначає половину складу Ради НБУ та пропонує кандидатуру на посаду Голови НБУ. Президент також призначає Голову Державної податкової адміністрації України.

На основі та на виконання Конституції і законів України Президент видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Контрольні повноваження Президента України у сфері фінансової діяльності держави випливають з його статусу глави держави та гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Безпосереднє здійснення контрольних функцій може реалізуватися Президентом під час підписання ним прийнятих Верховною Радою законів, наприклад закону про Державний бюджет України на поточний рік або будь-яких інших законів у сфері організації та регулювання фінансової діяльності. Акти Президента можуть стосуватися окремих сфер фінансової діяльності і визначають загальні завдання, що стоять перед органами державної влади та управління у сфері регулювання фінансових відносин. В основному Президент України видає укази щодо регулювання тих фінансових відносин, що не врегульовані законодавством. Акти ПУ повинні відповідати КУ і законам. [1]

Президент України має право звертатися з посланнями до народу та зі щорічними по¬сланнями до Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє стано-вище України. В останні роки Президент України звертається до Верховної Ради з посланнями перед виробленням і прий¬няттям Бюджетної резолюції. Президент України наділений правом законодавчої ініціативи й правом підпису та оприлюд¬нення законів. Це дозволяє йому контролювати зміст законів, норми яких регулюють фінансові відносини, особливо щорічні закони про державний бюджет. [1]

 

 

У здійсненні державного фінансового контролю особлива роль належить спеціалізованим органам державної влади, для яких сама фінансова діяльність є основною. До цих органів належать: Рахункова Палата України, Міністерство фінансів України, Державна казначейська служба України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державна податкова служба України, Державна митна служба. На відміну від вищих органів законодавчої і виконавчої влади, що забезпечують стратегічне, загальне керівництво фінансами, вони забезпечують організацію оперативного управління фінансами.

Отже, до спеціалізованих органів належать державні органи, що здійснюють фінансову діяльність у зв'язку з виконанням своїх основних обов'язків та функцій шляхом реалізації своїх повноважень. Це спеціально створена система фінансово-кредитних органів для управління фінансами та здійснення контролю у цій сфері, компетенція якої охоплює усі ланки фінансової системи – бюджет, позабюджетні цільові фонди, децентралізовані фонди підприємств, установ, організацій, страхування та кредитування. (6)

Рахункова Палата України

Постійно діючим вищим органом державного фінансово-економічного контролю, утвореним Верховною Радою України, є Рахункова палата України, яка здійснює свою діяльність незалежно від будь-яких органів держави. Рахункова палата підпорядкована і підзвітна ВРУ. Вона