Поняття і значення опіки та піклування в цивільному праві

б) правосуб'єктність учасників відносин з опіки та піклування;

в) юридичні факти, з якими закон пов'язує виникнення і розвиток правовідносин з опіки і піклування.

Зупинімося на характеристиці інших юридичних підстав, необхідних для виникнення опіки і піклування.

Правосуб'єктність у сімейному правовідношенні – це здатність (об'єктивна необхідність) особи бути учасником право-відношення з опіки та піклування і носієм прав та обов'язків, що випливають з нього.

Стосовно сімейно-правового інституту опіки і піклування повинна оцінюватись правосуб'єктність опікуна (піклувальника), підопічної дитини та органу опіки і піклування.

У п. 1 ст. 244 СК зазначено, що опікуном (піклувальником) дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. Але наявності дієздатності та згоди претендента в опікуни (піклувальники) ще не достатньо, щоб бути призначеним опікуном (піклувальником). Закон визначає осіб, які не можуть бути опікуном (піклувальником) дитини – це особи, які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами; особи, позбавлені батьківських прав; а також особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини (п. 3 ст. 244 СК).

Враховуючи морально-етичну передумову інституту опіки і піклування, зазначений в п. 3 ст. 244 СК перелік заборон щодо осіб, які не можуть бути призначеними опікунами (піклувальниками) занадто умовний і недостатньо визначений. На практиці можуть виникати ускладнення з приводу визначення особи, інтереси якої суперечать інтересам дитини. Крім того, не ясно, чи можуть бути опікунами (піклувальниками) особи: від яких відібрали дитину без позбавлення їх батьківських прав (ст. 170 СК) ; які були усиновлювачами дитини, але усиновлення було скасоване з їхньої вини; які раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіка (піклування) була припинена. Можуть виникати й інші ускладнення при застосуванні цієї статті.

Враховуючи, що ст. 244 СК за своїм змістом майже співпадає зі ст. 140 КпШС 1969 р. і те, що поряд з названим Кодексом діяли Правила, можна дійти висновку, що подібні норми діятимуть і в подальшому.

Згідно з п. 3. 2 Правил опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які:

- не досягли 18 років;

- визнані у встановленому законом порядку недієздатними або обмежено дієздатними;

- перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах;

- раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено;

- позбавлені батьківських прав;

- інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню;

- засудженні за скоєння тяжкого злочину [7].

Як видно, не можуть бути призначеними опікуном чи піклувальником громадяни, які:

- самі потребують опіки та піклування;

- позбавлені батьківських прав або скоїли дії, які свідчать про нездатність виховувати навіть своїх дітей;

- виявляють неприязнь до майбутньої підопічної особи.

Таким чином, правосуб'єктність опікуна (піклувальника) визначається наявністю правових норм, природним станом та певними морально-етичними якостями.

Правосуб'єктність підопічного у сімейному правовідношенні визначається:

по-перше, наявністю правових норм, що визначають його правовий стан;

по-друге, тим, що він є дитиною;

по-третє, тим, що він залишився без батьківського піклування.

При призначенні опікуна (піклувальника) над дитиною, якій виповнилося 10 років, враховується бажання цієї дитини.

Правосуб'єктність органу, який прийняв рішення про призначення опікуна (піклувальника), визначається не сімейним, а адміністративним правом, у силу чого її називають адміністративною правосуб'єктністю.

В основі цієї правосуб'єктності лежать повноваження органу опіки і піклування щодо:

- призначення опікуна (піклувальника) ;

- контролю за дотриманням прав дитини, над якою встановлена опіка (піклування) ;

- звільнення опікуна (піклувальника) дитини від його обов'язків;

- вирішення згідно з чинним законодавством питань щодо грошових виплат дітям, які перебувають під опікою;

- розгляд скарг на дії опікунів (піклувальників) ;

- вжиття заходів щодо захисту особистих та майнових прав дітей, які перебувають під опікою (піклуванням) ;

- здійснення іншої діяльності щодо забезпечення прав та інтересів дітей, які потребують опіки (піклування)  (п. 1. 7 Правил).

Правовідносини з опіки та піклування виникають на підставі певних чинників. Такими чинниками є:

- залишення дитини без батьківського піклування (факт смерті батьків, визнання їх недієздатними тощо) ;

- досягнення дитиною певного віку (опіка встановлюється над дитиною, яка досягла 14 років, а піклування – над дитиною у віці від 14 до 18 років) ;

- згода особи бути опікуном (піклувальником) дитини;

- рішення органу опіки і піклування про призначення опікуна (піклувальника).

Це – необхідні факти, без настання яких відносини з опіки і піклування не виникають. При цьому треба мати на увазі, що кожний із перелічених фактів окремого самостійного правового значення не має. Як юридичний факт виступає певна сукупність фактів, що становлять цілісне явище. Так, відсутність рішення уповноваженого органу про встановлення опіки (піклування) над дитиною за наявності інших фактів не породжує сімейно-правових відносин з опіки та піклування.

Юридичні факти не тільки обумовлюють виникнення відносин з опіки і піклування, але також є базою для подальшого їх розвитку.

Важливого значення в цьому розвитку набувають такі види юридичних фактів:

1. Юридичні дії. Знаходячись під опікою (піклуванням) діти можуть бути повернуті