+3 8(066) 185-39-18
fступеня свого впливу та присутності, встановлення контролю над стратегічними інформаційними ресурсами, інформаційно-телекомунікаційною структурою і національними ЗМІ;
- нарощування присутності власних ЗМІ в інформаційній сфері об'єкта проникнення і т. п.
Інформаційна агресія – незаконні дії однієї зі сторін в інформаційній сфері, спрямовані на нанесення супротивнику конкретної, відчутної шкоди в окремих областях його діяльності шляхом обмеженого та локального по своїх масштабах застосування сили.
Ознаки інформації агресії:
1) виключення із засобів інформаційної дії самих небезпечних видів, що не дозволяють надійно контролювати розміри, завдається збитку – інформаційної зброї;
2) обмеження розмірів простору, об'єктів інформаційної інфраструктури та соціальних груп, що піддаються ураженню інформаційною дією (агресія зачіпає інформаційний простір держави-жертви не цілком, а тільки його частину) ;
3) обмеження за метою (переслідує локальну, приватну мету) і часу (як правило, агресія припиняється після повного досягнення агресором усієї поставленої конкретної мети й рідко набуває затяжного характеру), а також по силах і засобах, що залучаються.
Інформаційна війна найвищий ступінь інформаційного протиборства, спрямований на розв'язання суспільно-політичних, ідеологічних, а також національних, територіальних та інших конфліктів між державами, народами, націями, класами й соціальними групами шляхом широкомасштабної реалізації засобів і методів інформаційного насильства (інформаційної зброї).
Можна вважати, що в інформаційній сфері агресія переростає у війну в тому випадку, якщо одна зі сторін конфлікту починає широко застосовувати проти своїх супротивників інформаційну зброю. Цей критерій дозволяє виділити з усього різноманіття процесів і явищ, що відбуваються в інформаційному суспільстві такі, які представляють для його нормального (мирного) розвитку найбільшу небезпеку.
Нині відсутні міжнародні та національні правові норми, які дозволяють в мирний час (за відсутності офіційного оголошення війни з боку агресора) юридично кваліфікувати ворожі дії іноземної держави в інформаційній сфері, що супроводжуються нанесенням збитку інформаційній або іншій безпеці країни, як акції інформаційної агресії або інформаційної війни. Крім того, відсутні чіткі, однозначні, закріплені юридично критерії оцінки отриманого в результаті інформаційної агресії або інформаційної війни матеріального, морального, іншого збитку. Це дозволяє в мирний час активно використовувати самий небезпечний і агресивний арсенал сил і засобів інформаційної війни – як основний засіб досягнення політичної мети.
Беззаперечним лідером на шляху впровадження в практику концепції інформаційного протиборства є США. Досить сказати, що витрати, в цій країні на реалізацію даної концепції до 2005р., становлять понад 17 млрд доларів. Концепція інформаційного протиборства США на воєнному рівні була покладена в основу при розробці аналогічних концепцій провідних західних країн, а також керівних документів НАТО по цих питаннях.
Налагоджену систему психологічних операцій мають не тільки провідні, а також суміжні з Україною держави, такі як Румунія, Польща, Туреччина. Вже сьогодні вони за складом, технічним оснащенням та чисельністю здатні застосовувати як традиційні, так і новітні форми інформаційно-психологічного впливу.
У Війську Польському задачі надання інформаційно-психологічного впливу на війська і населення супротивника для досягнення політичних, військових і пропагандистських цілей покладені на центральну групу психологічних дій (ЦГПД) (Centraоna Grupa Dzialan Psychologicznych, місце дислокації м. Бидгощ). Центральна група психологічних дій складається з керування (штабу), а також з інформаційно-аналітичних, теле- і радіомовних, редакційно-видавничих і тилових підрозділів.
До останнього часу Росія не мала власної державної концепції з проблем інформаційного протиборства. Деякі російські фахівці вважають, що саме її відсутність була одним із факторів розпаду СРСР і поразки у «холодній війні».
«Доктрина інформаційної безпеки Росії» була підписана президентом Російської Федерації лише у вересні 2000 року. її головною особливістю є врахування інтересів трьох основних об’єктів національної безпеки: особи, суспільства та держави.
Забезпечення інформаційної безпеки та впровадження основних положень Доктрини здійснюється Управлінням інформаційної безпеки при Раді безпеки РФ. її експерти вважають, що для забезпечення інформаційної безпеки РФ необхідно створення особливого координаційного органу, який матиме право контролювати розробку і застосування інформаційної зброї, а також міжвідомчого аналітичного центру з проблем інформаційно-психологічних технологій на базі ФСБ, МВС, ЗС та Ради безпеки РФ.
Таким чином, в концепціях національної безпеки багатьох провідних країн світу визначено, що головною рисою нового століття буде перенесення акцентів у галузь інформаційного протиборства, а досягнення інформаційної переваги стає обов'язковою умовою перемоги над будь-яким противником.
Досвід проведення останніх локальних війн і збройних конфліктів в Югославії, Афганістані, Іраку показав неминучість і високу ефективність заходів інформаційної боротьби.
З огляду на це, прогнозується подальше зростання ролі інформаційних та психологічних операцій в забезпеченні національних інтересів провідних країн світу. За оцінками експертів інформаційна зброя є одною з головних загроз інформаційній безпеці держави. На сьогодні вже більше 20 країн планують і здійснюють різноманітні інформаційні операції. А сумарні витрати на розробки в галузі інформаційної зброї перевищують 120 млрд доларів на рік.
3. Форми і засоби ведення інформаційної боротьби
Сьогодні інформаційна боротьба (ІБ) в Україні знаходиться на стадії становлення. Її сутність ще продовжує корегуватись та розвиватись, що можливо призведе в недалекому майбутньому до появи зовсім інших уявлень і базових визначень. Складність ІБ обумовлена багатогранністю проявів інформації та інформаційних процесів. Подальший розвиток інформаційної боротьби наприкінці XX сторіччя пов'язаний зі змінами в галузі інформаційних технологій та зростанням ролі інформації в усіх сферах життєдіяльності суспільства і держави. В збройних силах