Поняття негативної психології

 

Поняття та прояви негативної психології

Негативні інформаційно-психологічні впливи

Список використаної літератури

 

 

Негативна психологія – це звичайне явище, яке зустрічається повсюдно, воно найчастіше пов'язане із глибокою фрустрацією, яка маскується під будь-яким моральним стереотипом.

Проблема негативної психології носить двоякий характер:

з одного боку, необхідно уникати впливу негативної психології;

з іншого боку, є можливість позбутися власної негативної психології у тому випадку, якщо ця ситуація наявна.

Негативна афективність проявляється явищами девіталізації, психічного відчуження з дефіцитом активності, втратою життєвого тонусу, млявістю, нездатністю зазнавати насолоди (ангедонія), байдужістю до всього навколишнього, свідомістю змінності власної життєдіяльності, глибинного неблагополуччя.

Відповідно як явища негативної психології депресії рангуються в континуум, у якому вітальна депресія, при якій гранично виражені ознаки позитивної афективності, протиставляється апатичній (за О. П. Вертоградовою) з домінуванням явищ негативної афективності. Центральне положення займає анестетична (деперсоналізаційна) депресія, яка включає полярні прояви позитивної і негативної афективності і протікає з картиною хворобливої нечутливості – болісне усвідомлення втрати емоцій, неможливості сприймати природу, відчувати любов, ненависть, жаль, гнів, відсутність щиросердечного відгуку на те, що відбувається навколо) або аперцептивної анестезії (Н. А. Ільїна) – тяжке усвідомлення втрати здатності до логічного мислення, встановлення елементарного змісту речей, вгасання фантазії, втрата інтуїції.

Аналіз міжособистісного спілкування на рівні семантичних полів дозволило онтопсихологам описати ряд феноменів так званої «негативної психології».

Онтопсихологія вперше описала цілий ряд феноменів так званої негативної психології, яка характеризується неусвідомленим психологічним вторгненням однієї людини в життя іншої, що приводить до руйнівного впливу першої на психосоматичну структуру іншої, до зниження її загального життєвого потенціалу. До проявів негативної психології належать:

феномен «порожнього еротизму» (соціально прийнятна комунікація зі слабким негативним ефектом) ;

феномен «чорного вагінізму» (тривала комунікація з сильним негативним ефектом і психосоматичними маніфестаціями) ;

феномен «психічного пеніса» (комунікація із вторгненням негативної семантики в психіку позитивного партнера, його енергетичне захоплення і аутизація) ;

феномен «червивої позиції» (комунікація із тривалим негативним впровадженням у семантику позитивного партнера, створення в ній стабільного вогнища негативності).

Вивчення феноменів негативної психології в сімейному контексті стало важливою умовою розробки онтопсихологічної педагогічної доктрини. Її основні положення можна сформулювати у наступний спосіб.

Ефективним вихователем може бути тільки той, у кому вільно взаємодіють онтологічне Я і свідоме «Я». Насамперед людина зобов'язана бути вірною собі, тільки тоді вона може сприяти позитивному росту інших. Діти завжди є здоровими. Якщо вони здаються хворими, то це тому, що в них соматизуються конфліктні ситуації дорослого середовища. За кожною хворою дитиною проглядається семантичне поле дорослої людини, яка є хворою або просто нещасливою. Дитина повинна бути постійно відкритою своєму внутрішньому досвіду. Якщо виховання дитини буде націлене винятково на зовнішні соціальні орієнтири, її розвиток зайде в глухий кут.

Дитина завжди відчуває семантичні поля дорослих. Щоразу, коли ми хочемо допомогти дитині у її розвитку, треба насамперед виявити у відносинах з нею свою безумовну любов. Коли любов підтверджена, створюються необхідні і достатні умови для позитивних самозмін дитини, які приводять до усунення її функціональних недоліків.

Наведені установки онтопсихології цілком співзвучні загальній гуманістичній спрямованості сучасної психологічної науки, її відходу від парадигми соціального біхевіоризму, настільки характерного для радянської психології недавнього минулого. Ідеї освіти як «становлення образу» людини, особистісно-орієнтованої освіти, вивільнення творчого потенціалу особистості, визнання надзвичайної значимості сімейного контексту особистісного розвитку і т. д. зближують вихідні позиції традиційних психологів з позиціями онтопсихологів.

Однак не можна сказати, що абсолютно всі положення онтопсихології можуть бути прийняті без більш ретельного наукового розгляду. Навіть швидке знайомство з перекладами книг і лекцій А. Менегетті показує, що ряд понять онтопсихології, особливо розділу негативної психології, грунтується не на результатах експериментальних досліджень, а на інтуїтивних припущеннях, які виникли на базі практичної психотерапевтичної роботи, і деякі з них (зокрема, про природу монітору відхилення), є досить гіпотетичними і на сьогодні не мають достатніх наукових підстав.

Слід усвідомлювати, говорячи про негативну психологію, що ступінь сучасного знайомства з онтопсихологією ще явно недостатній для того, щоб розглядати критичні міркування як остаточні оцінки.

Основна бібліографія по онтопсихології нараховує більше 20 солідних монографій, а сучасне онтопсихологічне співтовариство – більше 1000 фахівців, які працюють у різних країнах світу (Бразилія, Іспанія, Італія, Латвія, Росія, Україна, Швейцарія, Уругвай) і об'єднані у регіональні, національні й Міжнародну асоціації онтопсихології. Теоретичні і емпіричні дані, напрацьовані за два десятиліття існування онтопсихології як наукової школи, ще чекають свого дослідника. На фоні цього явно недостатньо вивченим виглядає проблема негативної психології, широкого дослідження якої не було проведено жодним вченим і досі.

 

 

Негативні інформаційно-психологічні впливи – це насамперед маніпулятивні впливи на особистість, на її уявлення і емоційно-вольову сферу, на групову і масову свідомість, інструмент психологічного тиску з метою явного або прихованого спонукання індивідуальних і соціальних суб'єктів до дій на шкоду власним інтересам в інтересах окремих осіб, груп або організацій, які здійснюють ці впливи.

Аналіз різних типів маніпулятивних впливів (з боку засобів масової інформації, фінансових структур, релігійних сект, політичних організацій та ін.) дозволяє виявити наступні